Із 20 по 29 липня дитячі студії МАН провели третій літній табір. 19 учнів десять днів працювали над спільним проектом – створенням приладів розумного будинку. Читайте також: Школярі Тернополя щомісяця отримуватимуть стипендії Розумний дім – це одна із систем Інтернету речей. Єдиної мережі, що об’єднує техніку, якою ми користуємося щодня, і віртуальний світ. Така технологія дає змогу людині віддалено керувати різними приладами. Інтернет речей складається із взаємозв’язаних фізичних об’єктів або пристроїв, які мають вбудовані датчики, і програмного забезпечення, що здійснює передачу й обмін даними між фізичним світом і комп’ютерними системами за допомогою використання стандартних протоколів зв’язку. Крім датчиків, мережа може мати виконавчі пристрої, вбудовані у фізичні об’єкти та пов’язані між собою дротовими і бездротовими мережами. Для реалізації проекту учасники табору розділилися на команди, кожна з них створювала певний фізичний об’єкт будинку. Макет такого дому учні виготовили з полістиролу, зашпаклювали і розмалювали його, наповнили елементами декору – картинами та вазонами із підручних матеріалів і надрукованими на 3D-принтері меблями. Читайте також: Українські школярі повернулися з нагородами з Міжнародної олімпіади з хімії У створеному макеті будинку провели розумне світло та сигналізацію, встановили розумний замок і розетку. Всіма цими об’єктами керує смартхаб, який також розробили учні. Смартхаб складається з веб-сайту і корпусу – своєрідної коробки, надрукованої на 3D-принтері, де містяться вузли розумних пристроїв. Сам корпус встановили в домі. Смартхаб приймає дані з сайту, опрацьовує їх і за допомогою Bluetooth передає всім розумним об’єктам дому. Зайшовши на сайт, користувач, приміром, може побачити, чи не проник у будинок сторонній; налаштувати освітлення, виставити таймер світла, швидко виявити пожежу; відчинити будинок, коли перебуваєш за його межами; вимкнути праску. І все це можливо за кілька кліків. Організатори стверджують, що учасників третього табору вирізняла дружність. Адже в попередніх таборах кожна команда працювала над власним продуктом, а у цьому – всі створювали частинки одного проекту. Читайте також: Офіс підтримки інноваційних проектів відкрився в Києві Кожна група мала свого програміста, інженера, дизайнера та підприємця. Перші двоє працювали над комп’ютерною і технічною складовою проекту, дизайнер продумував і моделював корпус розробки під певний девайс, який потім друкували на 3D-принтері. А підприємець створював бізнес-план, проробляв презентацію проекту. – Ми розказали дітям, які є ідеї, і вони визначилися, хто що хоче робити. Потім вони довго не могли визначитися, хто ким буде в команді. Ми їм провели співбесіду: у нас сидів інженер, програміст, дизайнер і підприємець. Ми по черзі кожного викликали і запитували: “Чому ти вважаєш, що зможеш працювати в цьому проекті, що ти вмієш робити, який у тебе досвід роботи?” Після цього в дітей не залишилося якогось такого відчуття, що він хотів в один проект, а був залучений до іншого; тобто за допомогою вчителів вони самі для себе обґрунтували, чому працюють саме над цим проектом, – розповіла, як відбувався поділ на команди, координатор Дитячих наукових студій МАН Леся Кондратюк. До речі, такий поділ – нововведення третього табору. Учасники попередніх таборів ділилися на групи тільки за бажанням. Десятирічний Леонід Ханевич був підприємцем в обох командах – у тій, що розробляла замок, і тій, що створювала сигналізацію. Окрім розрахунків, хлопець як справжній бізнесмен займався мало не найважливішим – підбадьорював колег. – Найважче було підтримати дух команди, тому що всі казали – «я не хочу це робити, мені це ліньки робити». Бо в нас щось одне не вдалося, і всі почали думати, що, певно, нічого вже не вдасться. Я казав: “Ну давайте, у нас все вийде… А може, вийде щось хороше, всі будуть аплодувати”, – поділився Льоня. І таки аплодували юним розробникам – їхні батьки, які в останній день табору прийшли на презентацію проекту. Мама Леоніда Ольга Ханевич у захоплені від перебування сина у таборі. Перше знайомство хлопця з Дитячими студіями МАН відбулося під час майстер-класу, яких студії проводять у столиці чимало. Після цього Леонід записався на відвідування занять з напряму «Комп’ютерні ігри». Однак після табору вирішив піти на 3D-моделювання. – Льоні подобається все, що пов’язано з технікою, а мені дуже подобається колектив. Вони дуже… модні, я не можу сказати, що вони сучасні, вони – модні, – усміхаючись, добирає слова пані Ольга. – Мені все, що пов’язано з табором, прийшло по емейлу. Не треба нікуди бігти, нічого робити. Я питаю у Льоні: «Як тобі у таборі?» А він каже: «Мамо, ми завжди щось робимо»… Льоня був здивований, коли йому викладачі сказали: всі роблять помилки, тут всі вчаться. Син каже: А що, можна помилятися, ніхто нічого не буде казати? Однак викладачі говорили… Але саме ті слова, що дали змогу дітям знайти себе, підтримували їх і відкрили певні риси їхнього характеру. А для цього під час табору учасники не тільки працювали над спільним проектом, а й вивчали 3D-моделювання і друк, біологію, комп’ютерну графіку, програмування, робототехніку, хімію, фізику, філософію, стартапологію й англійську, причому з носіями мови. Олена Терлецька, man.gov.ua