Верховна Рада України сьогодні, 8 вересня, ухвалила законопроект №4784 про внесення змін до закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” щодо наставництва. Законом встановлюється, що наставництво – це добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя. Наставництво здійснюється, зокрема, щодо визначення та розвитку здібностей дитини, реалізації її інтересів у професійному самовизначенні; надання дитині доступної інформації про її права та обов`язки; формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя – щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг; формування у дитини навичок здорового способу життя. Наставництво здійснюється за договором про наставництво, що укладається між центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина. Для укладення договору про наставництво потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків або інших законних представників. Особа, яка виявила бажання стати наставником, до укладання договору про наставництво зобов’язана пройти курс підготовки з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім`ї та дітей. Зазначається, що наставник має право відвідувати дитину за місцем її проживання, навчання, лікування або оздоровлення, а також за згодою дитини та батьків чи інших законних представників дитини спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, у тому числі запрошувати дитину у свою сім?ю у святкові і неробочі дні; надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг; брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо. Наставник несе відповідальність за порушення ним прав і законних інтересів дитини, заподіяння шкоди її життю та здоров’ю відповідно до закону. У разі перебування дитини в сім?ї наставника у святкові і неробочі дні наставник несе відповідальність за життя та здоров’я дитини, а також за повернення дитини до місця її проживання (навчання, лікування або оздоровлення). Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.