Напевно, ці фрази батьків будуть вам знайомі і навіть дуже. У дитинстві вони змушували нас замовкнути, закритися в кімнаті й надутися, бо заперечувати батькам не дозволяли ні вік, ні виховання. А сьогодні ми, ставши такими дорослими і важливими, можемо з ностальгічною і доброю усмішкою їх згадати, а іноді й взяти на озброєння стосовно вже власних дітей. Адже недарма мама казала: «От виростеш – зрозумієш».
- Подивимося на твою поведінку.
- Я подумаю.
- Не вигадуй!
- Тобі нудно? Помий підлогу.
- Годі колупати в носі – пальця зламаєш.
- Виростеш – дізнаєшся.
- Поки суп не з’їси, цукерки не дам.
- О 9-й щоб дома був.
- Тебе тільки по смерть посилати!
- Не доїси суп – я тобі його за комір виллю, вдома доїси (у дитячому садку)
- Що ти крутишся як вуж на сковорідці?
- – Чому трійка? – Так в усього класу тройбан. – Весь клас мене не цікавить.
- Таких Іванів у тебе ще 20 штук буде.
- Тримай 10 гривень і ні в чому собі не відмовляй!
- Війна план покаже!
- Я теж багато чого хочу.
- А ти запитав, скільки грошей у маминому гаманці є?
- Не плямкай.
- А ти йдеш – ворон рахуєш.
- Ми тобі це зараз купимо, але це буде на день народження.
- Я вже не знаю, як з тобою розмовляти.
- Годі їсти одну сухом’ятку!
- Ти як зі старшими розмовляєш?
- Я тобі людською мовою кажу!
- Ось виростеш – нам ще подякуєш!
- Рано тобі ще.
- Ось буде тобі 18 років, тоді можеш взагалі шапку не носити. Взагалі голим можеш ходити.
- Звідки я знаю, де твоя футболка? Хто її носить – ти чи я?
- Встань красиво, ти ж дівчинка!
- Давай за уроки.
- Не роби гримаси. Зараз тебе хтось налякає, і ти назавжди така залишишся!
- А якщо всі з даху стрибнуть, ти теж стрибнеш?
- У наші часи такого не було.
