У Київському університеті імені Бориса Грінченка стартував пілотний проект із підготовки освітніх експертів Державної інспекції навчальних закладів України – саме так тепер називатимуться представники навчальних закладів, яких ДІНЗ долучає до спільних перевірок. Читайте також: Абітурієнти повинні звертати увагу на наявність у ВНЗ ліцензій і сертифікатів про акредитацію спеціальностей, – Руслан Гурак Мета проекту – підвищити кваліфікацію цих людей, легалізувати їхній статус, а відтак – поліпшити якість та ефективність державного нагляду (контролю) у сфері вищої освіти. Відомо, що інспектування навчальних закладів з боку ДІНЗ проводиться за участю людей, які не є державними службовцями. У цьому немає нічого дивного – кількість останніх обмежена і для інспектування усіх закладів їх би просто не вистачило. Наприклад, в управлінні ДІНЗ із державного контролю над закладами вищої освіти працюють лише 11 осіб. Звісна річ, охопити всю мережу ВНЗ без сторонньої (громадської) допомоги вони не в змозі. Тому комісії зазвичай складаються з одного-двох працівників державної інспекції і 5–6 (залежно від рівня перевірки та її обсягів) представників навчальних закладів, причому не обов’язково вищого управлінського рангу – це можуть бути і викладачі, й заступники деканів, декани, проректори, керівники кадрових служб, яких інспекція залучає до спільних перевірок. Так було завжди – за весь час існування ДІНЗ. Проте з кожним витком реформування освіти назріває необхідність того, щоб ці перевірки були не просто інспектуванням (як за старих, не надто добрих часів), а заходами з експертизи. А це, у свою чергу, обумовлює потребу в додатковій підготовці цих людей – аби зі звичайних інспекторів вони «виросли» до рівня експертів. Усвідомивши необхідність таких змін, Державна інспекція навчальних закладів звернулася по методичну допомогу до Київського університету імені Бориса Грінченка. Чому саме туди? Бо цей виш впроваджує у свою діяльність багато інноваційних методів навчання, тут є і наукові розробки, і потужна співпраця із закордонними колегами, говорять представники ДІНЗ. Університет здійснює підготовку майбутніх керівників закладів освіти зі спеціальності «Управління навчальним закладом». Але найголовніше – у «грінченківців» є магістерська програма з підготовки освітніх експертів, яка під час проведення вищезазначеного навчання, безумовно, стане у пригоді. Легалізувати статус Відкриваючи перший семінар з підготовки освітніх експертів, голова ДІНЗ Руслан Гурак зазначив, що ідея проведення таких заходів виникла не сьогодні. – Десь рік тому я усвідомив, що в Державній інспекції навчальних закладів ми практично нічого не варті без вас – без тих інспекторів, які їдуть з нами на перевірку і, фактично, допомагають нам вирішити ті основні завдання, які на нас як державних службовців покладені законом, – звернувся Руслан Васильович до учасників семінару. – В цьому є дуже багато плюсів, зокрема на закиди, що державні службовці можуть бути упередженими, ми відповідаємо, що не самі приймаємо рішення – вони ухвалюються за допомогою громадських експертів – людей, які їдуть з нами на перевірку. Водночас ми не можемо компенсувати вам ці витрати – не тільки в грошовому забезпеченні, а і в моральному, подякувати вам за те, що ви робите на благо української освіти. Тому я запропонував створення і проведення такого навчання, де у вас буде можливість поспілкуватися і подискутувати в невеличких групах. Коли ж ми подивилися, скільки людей можуть приїхати до нас на цей семінар, то тільки у вищій освіті склали список із 360 експертів, які за цей рік брали участь у перевірках разом із нами. Ми вирішили сформувати першу групу. Це – пілотний проект, ми разом візьмемо участь в обговоренні найскладніших проблем, які зараз виникають під час проведення перевірок. Це робиться заради того, щоб ваш статус освітнього експерта (не інспектора, а саме експерта) був сьогодні легалізований. Щоб ми всі працювали на єдину мету – підвищення якості вищої освіти. Водночас Руслан Гурак зауважив, що не треба зациклюватися лише на нинішніх проблемах і на критиці минулого – треба дивитися в майбутнє. Він висловив сподівання, що такі семінари проводитимуться постійно і стануть базою для створення нових стандартів, за якими освітні експерти мають приймати рішення. «Можливо, можна долучитися до європейських стандартів – рекомендацій щодо забезпечення якості в освітньому просторі? – розмірковував Руслан Васильович. – Проговорити, як їх можна застосувати у нас – наприклад, стандарт щодо викладачів. Коли експерт перевіряє, чи створені у навчальному закладі умови для роботи викладача. І подумати, чи в умовах автономії навчального закладу ми можемо реалізувати цей стандарт». Фантастика стає реальністю Голова ДІНЗ також поінформував присутніх, що розмовляв про такий формат підготовки освітніх експертів з міністром освіти і науки Лілією Гриневич – і вона досить схвально поставилася до цієї ідеї. «І я сподіваюся, що ми започаткуємо хорошу справу і не загубимо її», – зауважив Руслан Васильович. Про те, як не загубити хорошу справу, говорив і представник, так би мовити, приймаючої сторони, яка безпосередньо займалася організацією проведення заходу. – Коли я побачив, кого запросили на цей семінар, виникло питання – що ми будемо з вами робити, бо ви – ті люди, які знають усе, які заходять у навчальний заклад і бачать його як на «рентгені», – звернувся до колег Олексій Борисович. – І тоді ми вирішили знайти більш сучасні й, можливо, трохи нетрадиційні підходи взагалі до проведення навчання. Спробуємо в діловій грі змоделювати деякі ситуації, які виникають під час наших із вами поїздок. Ми маємо разом попрацювати, щоб наші поїздки стали не просто інспекторськими, а експертними. Щоб коли ми їхали з навчальних закладів – навіть знайшовши там якісь порушення, – люди були вдячні за те, що ми це знайшли і розповіли, як виправити. Стосовно людської вдячності – звучить, чесно кажучи, трохи фантастично. Але Олексій Жильцов переконаний: інспекція змінюється, так само, як і ставлення до самих перевірок. «Уже не так зустрічають, як раніше – ледь не з кулеметом біля потягу, – посміхається проректор. – Зараз уже посміхаються і навіть проводжають». Не покладаючи рук Співробітники ДІНЗ дискутували щодо того, який саме статус варто надати представникам навчальних закладів. Тобто, який це має бути експерт – громадський чи освітній. Урешті-решт зійшлися на останньому. Відтак фахівці підготували Положення про освітнього експерта, яке наразі перебуває у стані громадського обговорення на сайті ДІНЗ. …Узагалі, державні службовці працюють не покладаючи рук, що абсолютно зрозуміло з огляду на глобальні завдання, які перед ними стоять (адже омріяна людська вдячність з неба не падає). – В інспекції ми працюємо, зважаючи на реалії сьогодення, зокрема з нинішніх проблем, а також на перспективу – щоби збагатити власний творчий і науковий доробок, – зазначив начальник управління контролю за діяльністю вищих навчальних закладів ДІНЗ Юрій Телячий. – Зараз наше управління працює над підготовкою збірника документів під назвою «Нормативно-правове забезпечення діяльності Державної інспекції навчальних закладів України в сфері контролю вищої освіти». А в перспективі – зберемо й узагальнимо абсолютно всю нормативно-правову базу, яка нам з вами необхідна безпосередньо під час перевірок. А саме: закони України, документи Кабінету Міністрів України, різноманітні положення , якими ми керуємося, нормативно-правові акти, що регламентують діяльність ДІНЗ. І – безпосередньо документи інспекції. Юрій Телячий повідомив, що ДІНЗ практично завершила роботу над внесенням змін до Уніфікованого акта перевірки, який використовують комісії. – Адже у нових умовах працювати зі старим актом не можна, – каже фахівець. – Тож працівники управління опрацювали цей акт від початку до кінця, внесли в нього всі зміни, скасували норми старих законів, постанов, наказів і ввели нову нормативно-правову базу. Але поставити крапку над роботою щодо нового формату Уніфікованого акта перевірки можна буде лише після прийняття закону «Про освіту». Теорія і практика Також Юрій Васильович прочитав учасникам семінару вкрай цікаву й змістовну лекцію «Порядок організації державного контролю в сфері вищої освіти» – зокрема, нагадав про цілий ряд постанов, прийнятих Кабміном у цій царині. Серед найважливіших він виокремив Постанову Кабінету Міністрів України від 2.03.2010 року №238 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику і провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у системі вищої освіти» та Постанову Кабміну від 3.05.2012 року №353 «Про затвердження порядку інспектування навчальних закладів». А також документ від 16.10.2014 року №538  «Постанова про затвердження положення про Державну інспекцію навчальних закладів України», – прийнятий після останньої редакції Закону України «Про вищу освіту». Важливим також є наказ МОН від 17 червня 2013 року №770 «Про координацію заходів щодо здійснення державного нагляду і контролю за діяльністю навчальних закладів, у тому числі ВНЗ». Перед освітніми експертами також виступили лектори-грінченківці: декан факультету інформаційних технологій та управління Алла Михацька, завідувач кафедри управління Тетяна Поспєлова, доцент тієї ж кафедри Костянтин Линьов. Серед тем, які розглядалися науковцями, були інформативно-правові засади експертної діяльності, її сутність і зміст у галузі вищої освіти, формування комунікативної компетентності експерта. А про форми взаємодії представників органів державного контролю з громадськістю при здійсненні експертизи вищого навчального закладу говорила заступник начальника управління контролю за діяльністю вищих навчальних закладів ДІНЗ Наталія Вітранюк. Найцікавішою була, звісно, практична частина семінару, яку викладачі Київського університету імені Грінченка проводили у форматі тренінгів. Теми – від аналізу виконання акредитаційних умов до комунікативної взаємодії, вміння почути одне одного і водночас відстояти власну думку. Як саме проходили тренінги – покажемо на прикладі одного з них, який проводив проректор Олексій Жильцов. Він «розбив» присутніх на чотири групи з п’яти-шести людей (так, аби вони могли сісти за одним столом), кожному з них роздав пакет документів: робочу навчальну програму з певної дисципліни, тимчасове положення про організацію освітнього процесу в навчальному закладі, навчальний план, робочий навчальний план, копію журналу – цього зазвичай достатньо, аби отримати враження про те, що відбувається в організації освітнього процесу ВНЗ. Завдання: проаналізувати конкретну робочу програму і зробити висновки щодо наявності навчально-методичного забезпечення в навчальному закладі, організації освітнього процесу та виконання навчального навантаження. Ну і плюс – сформулювати невеличкі рекомендації. На це було відведено 20 хвилин, після чого кожна група представила свій висновок. Правильна ініціатива Це тренінг, який допоможе в майбутньому експертам проводити за доволі стислі строки якісну експертизу наявного в навчальному закладі навчально-методичного забезпечення, – розповів  Олексій Жильцов. – На прикладі наданих документів можна зробити якісну експертизу того, наскільки відповідає навчально-методичне забезпечення нормативним вимогам. Чи пов’язані між собою основні документи, чи продумана у навчальному закладі логічна послідовність – як дисциплін, так і тем у розрізі однієї дисципліни? Як ведеться облік виконання навчального навантаження у навчальному закладі? Як пов’язані такі структурні підрозділи, як кафедра ВНЗ, і працівники, які здійснюють організацію освітнього процесу? Ми бачимо, що кожна група розставила різні акценти, відтак, перед нами стоїть ще одне важливе завдання: уніфікувати критерії таких перевірок. Що ж до самого запровадження семінарів з підготовки освітніх експертів – ми впевнені, що це дуже правильна ініціатива з боку ДІНЗ. Адже всі перевірки, які здійснює інспекція із залученням громадськості, повинні бути відкритими і прозорими, а їх результати – об’єктивними. А це можуть забезпечити не просто інспектори, а ті з них, яких можна «поставити» на рівень експертів. До першого пілотного проекту залучені тільки ті люди, які уже хоча б один або два рази їздили з інспекціями на перевірку. Тому тут не треба розповідати ази, а треба поглиблювати знання і говорити про сучасніші технології. Тим більше, що освіта в Україні перебуває сьогодні у стадії реформування. Раніше не було жодної підготовки освітніх експертів – сьогодні це виокремлюється в цілу освітню програму. Ми вбачаємо, що такі семінари будуть суттєвим доповненням до підвищення кваліфікації цих людей. Залишається додати, що після закінчення семінару всі його учасники – представники ВНЗ із різних регіонів України – отримали відповідні сертифікати. За словами Олексія Жильцова, у «першому потоці» плануються ще два повноденні семінари з інтервалом у два-три місяці. Оскільки їх учасники є досвідченими працівниками навчальних закладів, цього буде достатньо, аби присвоїти кожному з них звання та вручити посвідчення освітнього експерта Державної інспекції навчальних закладів України.   Наталія КУЛИК, газета «Освіта України» №48, 2016 р.