Сьогодні в буремний час української історії, коли кожного дня наша держава бореться за свою незалежність у неоголошеній війні на Східному фронті, не менш запеклі бої тривають і у Верховній Раді України – з приводу нової Конституції, закону про самоврядування місцевих органів влади та форми державного устрою в Україні. Серед українського суспільства, як і серед політичної еліти, немає однозначної думки про те, чи повинна бути Україна унітарною децентралізованою державою чи федеративною, чи, можливо, потрібно залишити все як є… Ми вирішили провести опитування найактивнішої частини нашого суспільства, а саме тих, хто почав у листопаді минулого року невідворотні зміни в Україні і в нас самих — студентів. Думки опитуваних не були одностайними в питанні форми державного устрою нашої країни, проте майже всі впевнені в тому, що децентралізація влади вкрай необхідна сьогодні. І що найголовніше – всі розуміють, що децентралізація влади це не те саме, що й федералізація. Ось що кажуть про децентралізацію студенти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка – наприклад, студентка Катя з Калуша: “Децентралізація – це надання більших повноважень місцевій владі (регіонам), що дає змогу вирішувати проблеми, що виникають на місцях, значно якісніше та швидше. Федералізація – перехід від унітарної держави до держави з багатьох частин. Децентралізація – надання більших повноважень місцевим органам влади, що не розділяє державу.” Ярослав із Чернігова стверджує: “Децентралізація означає більше поширення повноважень на регіональні органи самоврядування. Децентралізація не перетворює країну на федеративну”. Треба справедливо зауважити, що децентралізацію влади слід проводити після попереднього обговорення цього питання в суспільстві, вироблення певної законодавчої бази та ретельної підготовки на всіх рівнях держави. Ось що про це каже Ігор з Києва: “Для мене децентралізація влади означає передачу частини повноважень від центральної влади до місцевих органів управління. Україні децентралізація потрібна, як і кожній нормальній країні. Але в Україні децентралізація буде ефективна після реформ. Бо якщо впроваджувати децентралізацію зараз, вона не буде ефективною.” Серед опитуваних – майбутні політологи, які дотримуються думки про те, що регіональні програми мають виконувати роль активного методу регулювання економіки, інтеграції державних, колективних і приватних інтересів, мобілізації зусиль для проведення активної регіональної політики. Регіональні програми – це інструменти прямого впливу держави на забезпечення принципів саморегулювання та цілеспрямованості розвитку певного регіону. Але були й дещо інші думки, наприклад, Юля з Алчевська говорить: “Україні децентралізація влади не потрібна, бо регіони не в змозі правильно розпоряджатися економікою. До того ж, це призведе до культурного відчуження”. І справді, для того, щоб розширити повноваження регіонів, спочатку треба підготувати компетентних людей, які могли б відповідально і, найголовніше, професійно виконувати функції на місцях, ті завдання, які раніше вирішували цілі міністерства (програми з історії, вивчення мов (російської, української), розподіл фінансів і складання кошторисів тощо). А в умовах несформованої політичної нації можуть виникнути конфлікти у трактуванні історії, ставленні до певних історичних персоналій, сучасних подій і подальшого розвитку держави, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Доволі несподіваною і цікавою виявилася думка студентки Дарії, яка перевелася в Київський національний університет імені Тараса Шевченка: “Децентралізація – це делегування повноважень, а відповідно, і перекладання частини відповідальності від владних органів, що стоять вище, – нижчим. На цьому етапі Україні потрібна сильна і легітимна влада, непохитна владна структура, яка приведе в норму державний апарат. Потім можна буде говорити і про децентралізацію. Децентралізація – це своєрідне підвищення ефективності управління державою, а федералізація – перехід від унітарної держави до федеративної. Різниця є доволі принциповою.” На тлі такої полярності думок ми звернулися по роз’яснення до професора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Федора Михайловича Кирилюка. Він переконаний у тому, що децентралізація влади на сьогодні Україні потрібна, адже організація влади, за його словами, влаштована за тоталітарним типом, тобто вона концентрується нагорі, в нашому випадку – у центральних органів влади (Верховна Рада, Кабінет Міністрів). Тому необхідно здійснити передачу функцій до місцевих органів самоуправління, досягти підзвітності депутатів і механізму їх відкликання. Влада – це колективна сутність, яка не може здійснюватись за відсутності прямого контакту між депутатом і виборцем. Стосовно ж федералізації Федір Михайлович зазначив, що її історія в різних країн різна. Створення федеративних органів – це величезні витрати на їх формування та функціонування. Пролунала думка, що як суб’єкт федералізації Донбас не підніметься. Федералізація призведе до конституційного закріплення олігархів, як князів у регіоні, і повного застою Донбасу. І перш ніж порушувати питання федералізації, жителі сходу України мають з’ясувати структуру влади при унітарній та федеративній формі держави. Тому наразі виходом із ситуації буде передача влади на місця, підвищення ролі місцевих органів. Єдине джерело влади – народ – сьогодні замулене, а децентралізація стане тим інструментом, що дасть змогу якісно вирішувати регіональні проблеми. Підсумовуючи, слід зазначити, що децентралізувати владу в Україні можна лише в разі проведення адміністративної реформи. Між поняттями «адміністративна реформа» та «децентралізація влади» є чіткий зв’язок: щоб подолати кризу влади, її треба децентралізувати; водночас децентралізація владних повноважень і є суттю адміністративної реформи. Тобто децентралізацію (як адміністративну реформу) можна розглядати як цілеспрямований процес розширення повноважень органів місцевого самоврядування, її мета – найповніша реалізація місцевих інтересів; створення розгалуженої системи місцевого самоврядування, за якого питання місцевого значення вирішують представники не центрального уряду, а територіальної громади; перетворення територіальних громад на ключового владного суб’єкта на місцевому рівні. Проблема децентралізації влади сьогодні є непростою проблемою для нашого суспільства. Тому ми повинні об’єднатися і згуртуватися навколо ідей, що роблять нас єдиними у цей непростий час, а всі проблеми вирішувати мирно, за столом переговорів, без залякувань, без зброї, без війни… Максим Клопенко, Михайло Ромась, спеціально для “Педагогічна преса”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Коментарі закриті.