Попри те, що кожен новий естонський уряд заявляє про пріоритетне значення освіти і вчителів, ці заяви не підтверджуються діями. Напередодні останніх парламентських виборів в Естонії усі партії обіцяли, що до 2019 року мінімальна зарплата вчителів досягне 120% середньої зарплати по країні (у 2016 році – це 1119 євро). Про це повідомляє прес-служба Профспілки працівників освіти і науки України. 

Новий уряд, що прийшов до влади 23 листопада 2016 року, пообіцяв те саме. Насправді мінімальна зарплата вчителів почала знижуватися порівняно з середньою зарплатою по країні. Це тривожна тенденція, особливо з огляду на доповідь Організації економічного співробітництва і розвитку «Погляд на освіту 2016», в якій наголошується, що в Естонії середній вік вчителів є одним із найвищих у Європі, при цьому, порівняно з середньою зарплатою інших працівників із вищою освітою, а зарплати естонських вчителів є одними з найнижчих у Європі.

В Естонії також дуже низький відсоток вчителів-чоловіків, що пов’язано з низьким доходом професії. Дослідження щодо престижності та привабливості професії вчителя в Естонії, проведене Міністерством освіти і науки, свідчить: попри те, що в суспільстві педагогічна професія вважається важливою, вона не є популярним вибором серед студентів через неконкурентоспроможну зарплату.

Іншим важливим питанням фінансування освіти є аудит освіти, проведений Національним аудиторським бюро. Було рекомендовано відмовитися від цільового фінансування і дозволити місцевим органам влади вирішувати, як витрачати кошти на усі потреби освіти на місцях.

Естонська профспілка працівників освіти категорично виступає проти цієї рекомендації, оскільки таке рішення не дасть змоги реалізувати обіцянку щодо підвищення зарплати вчителів до рівня зарплат інших працівників із вищою освітою.

«Найбільше занепокоєння викликає зниження кількості молодих вчителів – молодь не хоче ставати вчителями, і, як наслідок, конкурс на відповідні посади в школах дуже малий або ж його взагалі немає. Стабільність і якість дошкільної та позашкільної освіти, а також умови праці у відповідних установах є важливими питаннями. На жаль, фінансування, а відповідно, і зарплати дуже різняться по країні, що не мотивує ні наших висококваліфікованих викладачів продовжувати свою кар’єру в секторі освіти, ні молодих людей вибирати цю професію», – зазначає голова профспілки Реемо Вольтрі.

Відсутність адекватного фінансування освіти створює й інші проблеми в цьому секторі. У багатьох освітніх установах Естонії немає допоміжного персоналу (педагоги спеціальної освіти, соціальні педагоги, психологи) або ж він використовується не за призначенням. Оскільки допоміжний персонал отримує зарплату від місцевої влади, основною причиною такої ситуації є знову ж таки фінансування. На жаль, можливості та пріоритети місцевої влади відрізняються в різних частинах країни.

Зрештою існує й проблема з представницькими органами місцевих органів влади. В Естонії проводяться щорічні переговори між представниками роботодавців і працівників освіти з метою визначення розмірів мінімальної зарплати вчителів. Представниками роботодавців на національному рівні є Міністерство освіти і науки та представницькі органи місцевих органів влади – Асоціація естонських міст та Асоціація муніципалітетів Естонії.

Проте представники місцевих органів влади беруть участь у переговорах тільки як спостерігачі, оскільки вони стверджують, що не мають повноважень брати участь як представники роботодавців. У результаті жодних угод не укладається і розмір мінімальної зарплати вчителів встановлюється урядом.

Для соціального діалогу у сфері освіти в Естонії дуже важливо, щоб у переговорах на національному рівні брали участь представники місцевої влади як роботодавці для муніципальних шкіл.

Профспілка сподівається, що поточна адміністративна реформа зменшить кількість невеликих і некомпетентних муніципалітетів, таким чином зробивши їх більш ефективними, щоб представницькі органи місцевих органів влади могли стати рівноправними соціальними партнерами на переговорах на всіх рівнях.

Інформує Міжнародний відділ ЦК Профспілки