Чому на вибори "чухнули" усі? - imagesНавряд чи зараз можна знайти українця, який тримається осторонь політичних процесів у країні. Особлива увага приділяється виборам, що відбуваються в надзвичайно складних і тривожних умовах. Питання виборчої активності громадян стає дедалі актуальнішим, адже голос кожного українця – це насамперед оцінка не кандидата, а самого себе. Засоби масової інформації просто переповнені передвиборчими агітаціями та добре відшліфованими програмами.

Вибори в демократичних країнах, де участь у голосуванні є правом громадян, є виявом їхнього власного вибору, тож виборча активність у цьому питанні виходить на передній план. Багато хто вважає, що “вага” кожного окремого голосу нескінченно мала, люди приходять до виборчих дільниць, бо відчувають соціально-психологічну потребу продемонструвати свою належність до тієї чи іншої групи, тобто громадяни беруть участь у виборах не тому, що хочуть вибрати політичний товар в “електоральному супермаркеті”, а щоб підтримати на виборах “своїх”. Але чи справді значення кожного особистого голосу таке мале?

Низька електоральна активність – це свідчення незначного інтересу виборців до політичного життя, негативного ставлення до депутатської спільноти. Тобто рівень виборчої активності визначається радше не рівнем впливу окремого голосу виборця, а рівнем значимості виборів для самих виборців – що більшими повноваженнями наділений певний орган державної влади (Президент, парламент, органи місцевої представницької влади, губернатор, мер тощо), що вплив вони можуть мати на соціально-економічне життя виборців, то більшою є виборча активність. Особливо зараз кожному громадянину необхідно усвідомити, що вибори – це інструмент відбору політичної еліти та легітимації влади, саме через них народ має можливість обрати своїх представників та наділити їх владою.

Особливості політичноі? поведінки електорату в Украі?ні частково зумовлені відсутністю досвіду політичноі? участі та впливу соціальних груп на процес вироблення і прии?няття політичних рішень. Але якщо громадянин свідомо відмежовується від участі у виборах, навряд чи він має право в маи?бутньому висловлювати незадоволення політичним курсом, на якии? він навіть не намагався вплинути особистим волевиявленням на виборах. Якщо громадяни усвідомлюють безвихідь виборів, політичним елітам, які потребують не лише обрання, а й легітимності, дедалі важче буде мотивувати їх до участі у виборах, тому громадянська позиція кожного, спрямована на пошук добробуту країни, є локомотивом сучасної історії України. Сьогодні населення, а особливо молодь, як ніколи почувається гравцями в політичній грі, від цього волевиявлення залежить наш подальший розвиток.

Згідно з Конституцією, в Украі?ні лише народ виконує установчу функцію щодо влади, формує її та визначає конституціи?нии? устріи?. Одним із провідних досягнень таких цілеи? є вибори. 25 травня – день позачергових виборів президента України, виборів мера міста Києва та місцевих виборів. Закономірністю, яка притаманна президентським виборам загалом, є вища електоральна явка у другому турі, ніж у першому. Пояснити це можна так. За всю історію незалежності України, жоден кандидат на президентських виборах не користувався такою високою підтримкою суспільства, щоб набрати 50 % + 1 голос і здобути перемогу в першому турі. Після першого завжди передбачався другий вирішальний тур. Очевидно, виборці активніші, коли відчувають, що від їхнього рішення багато що залежить. Крім того, вже перед першим туром чітко виділяються два фаворити перегонів, які, маючи найбільшу підтримку населення, швидше за все, і пройдуть до другого туру. А от результати другого туру не такі прогнозовані, й елемент інтриги зберігається до кінця. Країною, що загрузла в тяжкій кризі, повинна керувати мудра і компетентна особа, яку оберемо саме ми. Нам слід пам’ятати, що від активноі? участі громадян у політичному процесі залежить успіх демократичного розвитку держави, як і реалізація демократичного статусу громадянина, тому ігнорувати вибори чи “викидати” свій голос – ганебний вчинок для сучасного українця. Наше майбутнє – у наших руках…

 Максим Клопенко, спецільно для “Педагогічної преси”

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *