Відтепер українські школярі можуть розповісти про те, що їх турбує. І зробити це анонімно. Телеканал 1+1 запустив спеціальний сайт із назвою “Тільки нікому не кажи”.

Це такий собі онлайн-щоденник, у якому кожен охочий може поділитися своїми переживаннями. Як такі сайти впливають на дитячу психіку і чому це часто єдине місце, куди можуть звернутися діти зі своїми проблемами та отримати підтримку, повідомляє  ТСН 1+1.

5 коментар до “Тільки нікому не кажи:  анонімний онлайн-щоденник для школярів”
  1. Привет мне 15 и я одинока, точнее я так себя чувствую. Почему? Да потому что мой отец меня не любит и не приделяет должного внимания, я для него – слуга, рабыня кто угодно только не дочь. Он заставляет меня учиться на отлично, а если я этого не делаю то он меня лишает моего хобби – танцев. Самое страшное то что мама его поддерживает. Я чувствую в свою сторону маральное насилие, он часто кричит на меня из-за пустяков, а когда доходит до точки кипения то кричит так, как будто это не он кричит а, рычит злой лев который сейчас растирзает свою добычу. Мне иногда страшно находиться с ним в одном доме, я боюсь что он меня побъёт также как он бил моего брата. Я нираз задумывалась о том чтобы поскорее сбежать или уехать из дома. Для меня мой дом это не радостное место, а место страха и обид, место в котором я не чувствую себя комфортно. Иногда мне хочиться ударить кого-то, а в особенности отца, он мне принес столько боли, что я не хотела бы даже с ним общаться но так сложились обстоятельства, что мне приходиться с ним видится и говорить. Я не уважаю своего отца, потому что он не умеет держать и отвечать за свои слова. Он не однократно мне обещал, что не будет больше пить но, он не задержал своё слово. У меня есть только один человек который знает обо мне все и даже больше. Нет, и это не моя мама, а моя подруга детства с которой мы прошли и огонь и воду. Ей я доверяю больше чем маме. Почему? Потому что мама не умеет выслушивать и просто говорить: “Хорошо. Я никому не скажу” вместо этого она начинает кричать и не слушать меня. Она даже не знает что у меня была паническая атака. А моя подруга знает, потому что, если я ей расскажу, то она меня выслушает и поддержит Когда у меня проблемы я иду не к родителям а к подруге или к брату. Ведь они подскажут и поддержат, а что самое главное, они не коме не расскажут.

    1. Альона, спробуйте зателефонувати за одним з цих безкоштовних телефонів
      Всеукраїнські безкоштовні телефони довіри:

      Всеукраїнська дитяча телефонна лінія консультації психологів, юристів, педагогів – дітям і батька
      Щодня (09:00-21:00) 0-800-500-21-80

      Національна “Гаряча лінія” з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації
      Щодня (09:00-21:00) 0-800- 500-33-50
      Інформаційні, психологічні та юридичні консультації. Анонімно і конфіденційно.

      Телефонна “гаряча лінія” Міністерства освіти та науки України
      Щодня (10:00-17:00) (044) 279-35-74

  2. Що мені робити. Мені майже 13. В класі 5 дівчат і 6 хлопців. І ніхто з дівчат зі мною не хоче дружити. Коли всі йдуть в їдальню мене ніколи не кличуть . В Інтернеті пишуть дурниці про мене і мені дуже боляче… Одного разу я розказала про свою проблему однокласниці яка зі мною не дружила і на наступний день про це взнав весь клас і після того мене обзивають і намовляють всіх щоб зі мною не дружили. Скажу тільки одне

    НІКОЛИ НЕ ДОВІРЯЙТЕ ЛЮДЯМ!!

  3. Чому деякі батьки коли бачать заплакану дитину не заспокоюють , а навпаки кричать на неї ?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *