26 квітня 1986 року о 1:23 за київським часом, відбулась найбільша техногенна катастрофа в історії людства, вибух у четвертому реакторі Чорнобильської АЕС . Після потужного вибуху, реактор було повністю зруйновано, а на все місто поринула велика кількість радіоактивних речовин.
Минуло 33 роки і світ знову заговорив та згадав події тієї жахливої ночі завдяки серіалу “Чорнобиль” від НВО. Цей серіал потрапив у ТОП кінорейтингів. Заснований на історичних документах та подіях із життя радянського народу.
У чотирьох серіях зображено чимало подій і відповідей, на питання, які цікавили людство протягом багатьох років. Хоча є і моменти, які не збігаються з реальністю. Наприклад, евакуація в серіалі почалася 27 квітня, а на справді пізніше, бо як відомо, 1 травня люди йшли на парад та святкували.
Після виходу серіалу соціальні мережі були підірвані, це була найактуальна тема для обговорення. Саме в США, Великобританії і на пострадянському просторі, серіал викликав найбільший резонанс.
Ось кілька цікавих фактів :
- Автор серіалу – Крейг Мейзін пережив запаморочливий підйом кар’єри. За його словами, він вивчав аварію в Чорнобилі п’ять років – питання, чому трапився вибух, дуже його цікавило.
- Художні допущення. У серіалі є героїня Уляна Хомюк – її грає актриса Емілі Уотсон. Це радянський ядерний фізик,яка бере участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Так от, такої людини в реальності не було, але в образі Уляни поєднали риси всіх вчених-ядерників, які приїхали в Прип’ять навесні 1986 року.
- Історія про трьох дайверів. Ананенко, Баранов і Беспалов дійсно зробили геройський вчинок. Чоловіки одягли гідрокостюми, але плисти коридорами їм не довелося: насоси пожежних машин знизили рівень води і її було максимум по коліно. Засувки були знайдені, клапани відкриті, загроза минула. При цьому ніхто з трьох дайверів не отримав смертельну дозу радіації. Рівні радіації, звичайно, були високі – набагато вищі від нормальних умов. Але не катастрофічні, променеву хворобу вони там не отримали. Де треба, вони пробігли, щоб зменшити вплив радіації.
У 2005 році Борис Баранов помер від серцевого нападу. Йому було 65 років. Ім’я героя внесли до Книги Пам’яті ЧАЕС. А ось Беспалов і Ананенко ще живі: перший продовжував працювати на ЧАЕС, другий працював у Державній інспекції ядерного регулювання України,а потім став співробітником Українського ядерного форуму.
Цей серіал популяризував аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Тим самим, привернув увагу багатьох іноземців.
Нині чимало туристів в Україну приїжджають, щоб особисто відчути атмосферу міста-привида й на власні очі побачити жахливі руйнування від найбільшої за всю історію ядерної енергетики катастрофи.
Фільм привертає увагу людства до трагедії Чорнобиля – до її масштабів і до того, що не минуло, а й досі є.
Катерина Бережна, студентка НАУ
