Такі центри покликані сприяти професійному розвитку педагогів шкіл, дитсадків, інклюзивно-ресурсних та міжшкільних ресурсних центрів.

“Необхідність такого розвитку продиктована і світовим принципом освіти впродовж життя, який дозволяє лишатись конкурентоспроможним фахівцем, і українськими освітніми реформами, які потребують професійних педагогів.

Ми впевнені у важливості центрів професійного розвитку і запрошуємо освітянську спільноту долучатись до роботи над положенням про такі центри”, – зазначила очільниця МОН Любомира Мандзій.

Завданнями центрів мають стати:

  • консультативна підтримка вчителів щодо професійного розвитку, супервізії, документації закладу, освітніх та навчальних програм, організації освітнього процесу (у тому числі з використанням технологій дистанційного навчання);
  • професійна підтримка вчителів щодо компетентнісного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, інклюзивного підходів до навчання й нових освітніх технологій;
  • сприяння професійному розвитку педагогів, зокрема через координацію професійних спільнот, поширення інформації щодо професійного розвитку, формування баз даних програм підвищення кваліфікації та джерел, необхідних для професійного розвитку;
  • психологічна підтримка педагогів;
  • взаємодія та співпраця з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Проєкт передбачає, що засновниками центрів можуть стати районні, міські (районні в місті) ради. Кілька засновників можуть спільно утворити центр та укласти договір про спільну діяльність.

Кожен центр зможе діяти в межах території обслуговування, яку визначає його засновник. Така територія визначається з розрахунку, що в закладах дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти, інклюзивно-ресурсних та міжшкільних ресурсних центрах, розташованих на території його обслуговування, має працювати не менше:

  • 500 педагогів – якщо заклади освіти та установи на території обслуговування центру розташовані в селах та містах;
  • 750 педагогів – якщо заклади освіти та установи на території обслуговування центру розташовані виключно в містах.

Управляти центром має директор, якого призначатимуть через конкурс.

Фінансувати такі заклади мають засновники. Також джерелами фінансування можуть стати благодійні внески юридичних та фізичних осіб.

Ознайомитись із проєктом положення можна в документі нижче:

Завантажити документ

Пропозиції та зауваження можна надсилати до 8 червня на v_bozhinskiy@mon.gov.ua з темою повідомлення “Громадське обговорення”.

Зазначимо, що, згідно з новим законом “Про повну загальну середню освіту”, до 1 вересня 2020 року науково-методичні (методичні) центри та кабінети мають реорганізувати в центри професійного розвитку педагогів.

Джерело

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

9 коментар до “МОН винесло на громадське обговорення проєкт положення про центр професійного розвитку педагогічних працівників”
  1. Методисти не працювали в школі жодного дня. Про що йде мова? Про яку допомогу вчителям? Тотальні перевірки некомпетентними людьми, ось до чого ми дійшли. Відділи освіти не потрібні, вся інформація для молоді є в інтернеті.

    1. Навіщо, не знаючи, так ображати? Методисти – це вчителі, як правило, з вищою категорією і педагогічними званнями. Вони не лише працювали вчителями, а й продовжують працювати

  2. Вважаю, що доцільно змінити п. 4 цієї постанови, виклавши його в наступній редакції :” Центр здійснює діяльність у межах території обслуговування, що
    визначається його засновником. Територія обслуговування Центру
    визначається з розрахунку, що у закладах дошкільної, позашкільної, загальної
    середньої освіти, інклюзивно-ресурсних та міжшкільних ресурсних центрах
    (далі – заклади освіти та установи), розташованих на території його
    обслуговування, має працювати до:
    500 педагогічних працівників (у випадку, якщо заклади освіти та
    установи на території обслуговування Центру розташовані у сільських та
    міських населених пунктах…)” інакше вчителі сільської місцевості взагалі залишаться поза методичним супроводом. Адже сьогодні, в умовах децентралізації, у більшості сільських районів та ОТГ такої кількості (як зазначено у проекті постанови “не менше 500” ) педагогічних працівників немає. Це означає, що сільські вчителі не будуть мати можливості живого спілкування під час засідань районних методичних об”єднань, предметних семінарів-практикумів, майстер-класів та інших методичних заходів. А в який же спосіб вони будуть обмінюватись досвідом? А як набуватимуть досвід молоді педагоги? У кого їм вчитися, коли у сільських школах працює лише по 1 вчителю з предмету?
    Якщо у відділі освіти, в якому працює начальник і лише 1 або 2 спеціалісти не буде створено Центр, то хто виконуватиме функції методистів? А їх чимало. Це робота з кадрами (у тому числі і робота з військовозобов”язаними), організація підготовки і супровід учнівських олімпіад і конкурсів, педагогічних конкурсів, ЗНО, інклюзивного навчання тощо? Хто буде консультувати педагогічних працівників, якщо спеціалісти відділу освіти не мають педагогічної освіти або жодного дня не працювали у школах (не з їх вини, такі умови “КОНКУРСУ” на посаду держслужбовця)?
    Мій багаторічний досвід роботи на різних посадах (майстра-викладача у ПТУ, вчителя ЗОШ, методиста РМК, заступника начальника відділу освіти) підказує, що компетентні, відповідальні консультанти (методисти) необхідні вчителю для забезпечення методичної підтримки та супроводу.

  3. У 2015 році вже відбувалася реогранізація науково-методичних центрів та кабінетів і ось знову реогранізація..Але як вона відбувається? Через ліквідацію? Через скорочення? Чому? Чому не враховано малі громади, де кількість педагогів 300 осіб, чому кількість консультантів замала? І так далі. Складається враження, що все це роблять на шкоду освіті. Методистів завжди “використовують” і не враховують нашу думку. Чому це так? Центри дуже потрібні, тому, що нажаль, не всі директори зараз обізнані з елементами дистанційного навчання та проходження курсової підготовки педагогів. Вони не хочуть у це все вникати і заступники теж. Ми кожний день надаємо 20-25 онлайн- консультацій, особливо, якщо вчитель не має можливості підключитись до інтернету, якщо його (інтернету) взагалі немає. І таке інше. Директори і заступники цим зовсім не переймаються. Просимо вас це врахувати, збільшити кількість конкультантів до 3 осіб. Кожного року методисти “свого пофілю” завжди просять педагогічних працівників, щоб вони брали участь у конкурсах ,консультуємо їх щодо професійного розвитку. Не бажають більшість педагогів підвищувати свій професійний рівень. Просимо зарабітну плату надавати із державної субвенції, а не із місцевого бюджету. Дякую. Можливо мою думку прочитають, дуже сподіваюсь, і врахують.

  4. Чи правильно зрозуміли, що міськво і райвно, яке ” обслуговує” 5-7 шкіл буде скасовано, а будівля, яка вимагає шалених грошей на обслуговування буде віддана громаді?

  5. Пропонуємо запустити процес створення центрів професійного розвитку педагогічних працівників після місцевих виборів та виключно лише після створення територіальних громад.

  6. Пропонуємо запустити процес створення центрів професійного розвитку після місцевих виборів, а головне виключно тільки після створення територіальних громад

  7. Когда у педагогов будет зарплата, близкая к европейской, у них будет стимул изучать что-то новое и внердять новые методы преподавания. А когда система оплаты советская и выше ставки не заработаешь, педагоги будут и дальше делать вид, что работают.

    1. Радянські відділи освіти, методичні кабінети, які нікому непотрібні, потрібно скасувати з їх радянськими методами. Окрім перевірок вчителів, більше нічого не прводиться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *