Проєкт нового Стандарту базової освіти вийшов на фінішну пряму -

Новий стандарт для 5-9 класів спрямували в уряд для узгодження. Які новації він пропонує, а також про проєкт типового навчального плану, типову та модельну навчальні програми “Нова українська школа” поговорила з керівником робочої групи Романом Шияном.

– Чим остаточна версії Стандарту відрізняється від попередньої, представленої ще 2018 року?

Обов’язкові результати навчання тепер значно докладніше розкриті в Стандарті – від загальних результатів навчання ми переходимо до конкретних і далі розкриваємо кожен із них ще й через орієнтири для оцінювання. У попередньому проєкті останніх не було.

Крім того, у попередньому варіанті не було компетентнісного потенціалу за галузями включно з ядром знань. Тобто, десь на дві третини документ видозмінився. Навіть за обсягом: проти 145 000 знаків у попередній редакції – понад 450 000 у новій.

Чому так сталося? Первинно ми мали намір це все розкрити через типові освітні програми. За традицією початкової освіти, ми хотіли одночасно комунікувати проєкт Стандарту й начерк типової освітньої програми. Але була така політична воля Ганни Новосад (була міністеркою освіти під час доопрцювання проєкту Стандарту, – ред.), щоби показати всі названі складники саме в Стандарті. Водночас, не зменшується свобода гравців, які далі створюватимуть освітні програми, бо зараз у нас також змінилось уявлення про освітню програму.

– Як саме? Що передбачає типова програма? Чи там буде перелік предметів?

Типова освітня програма – це комплект документів.

Він починається з типового навчального плану, у якому є перелік предметів – як окремих, так і інтегрованих.

Він може перекомбіновуватися на рівні освітньої програми закладу. Наприклад, заклад бачить, що є п’ять рішень із мовно-літературної галузі, й обирає одне. Може й вибрати одне для 5–6 класів та інше для 7–9. Варіанти типового навчального плану не будуть жорсткими.

До кожного з предметів типового навчального плану має бути принаймні одна модельна навчальна програма.

Її будь-яка вчительська спільнота, шкільна чи міжшкільна, може модифікувати для себе. Тобто, перетворюючи модельну навчальну програму на календарно-тематичне планування, вони можуть її значно модифікувати. Що є недоторканним – результати навчання, передбачені Стандартом.

– Чи під час підготовки Стандарту виникали питання щодо переліку освітніх галузей і які саме?

Фактично, перший коментар у Фейсбуці до оновленого проєкту Стандарту стосувався номенклатури освітніх галузей. Чому ми все-таки її зберегли? Вона відрізняється від тієї, що є в чинному Стандарті, лише у двох позиціях: галузь “Здоров’я і фізична культура” розділено на соціальну і здоров’язбережну (охоплює питання здоров’я, безпеки та добробуту) та фізичну культуру, а “Технології” – на технологічну та інформатичну.

По-перше, з досвіду впровадження чинного Стандарту видно, що жодна з цих двох галузей так і не склалася як цілість. По-друге, змінилися світові тренди. Скажімо, у здоров’язбережній значно більше соціального й ментального чинників, на відміну від того, як було раніше, – переважала рухова активність.

Окрім того, чисті елементи дають змогу комбінувати їх по-різному. Зараз багато хто говорить про інформатичну галузь як таку, що може навіть втратити свою ідентичність, бо вона мусить бути всюди. Так само технологічна має багато застосувань і в природничій через STEM-моделі, і в мистецькій через дизайн.

Тобто, коли ці галузі описані окремо – кожна зі своїми метою і групами загальних умінь та результатів – їх легше комбінувати. Тоді перекомбіновування й пошук зв’язків між галузями стає більш очевидним та чітким.

Ще один аргумент, чому ми зберегли цю номенклатуру, – вона відображає перелік ключових компетентностей.

Ми говоримо, що кожна галузь має свій компетентнісний потенціал – це наше ноу-хау – і так робить свій специфічний внесок для тієї чи іншої освітньої галузі. Але водночас є відповідність переліку галузей і ключових компетентностей. Це теж важливо – щоби кожна компетентність мала свою галузеву гавань, де може виразніше оприявнити себе.

– Я знаю, що команда з напрацювання Стандарту мала суперечки зі спільнотою вчителів зарубіжної та української літератур, які хвилювалися, що документ передбачає лише інтеграцію цих предметів із мовами.

Так, у нас були довгі дискусії. Минулого четверга закінчилися публічні консультації з питань впровадження Стандарту, які відбувалися за регіональним принципом. Названі вами спільноти сповна використали цей майданчик для проголошення свого занепокоєння.

Крім того, з ініціативи народної депутатки Ірини Констанкевич паралельно відбувалися консультації з представниками цих спільнот за участі провідних фахівців інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Ми дійшли згоди – для назви галузі й додатків, де розкриваються результати навчання, ми вживаємо таке уточнення: “українська мова, українська література, зарубіжні літератури (у перекладі українською мовою)”.

Це була непроста дискусія. Дещо я не можу до кінця прийняти й досі.

Під час консультацій ми презентували начерк типового навчального плану – переліку предметів, які можуть з’явитись, якщо зацікавлені сторони таке запропонують. У мовно-літературній галузі серед іншого був варіант, який повністю зберігає статус-кво, – українська мова, українська література, зарубіжна література. Інші варіанти показували часткову або повну – внутрішньогалузеву або міжгалузеву інтеграцію.

Але щоразу ми чули заперечення проти того, аби, окрім цього варіанта, який зберігає предметний поділ, пропонувалося кілька інтегрованих варіантів. Наше зауваження, що немає більше, ніж одного способу, щоб описати чинний варіант, а інших варіантів може бути кілька, повисло в повітрі. Звучало виразне заперечення самого права інших пропонувати власні рішення. Інтеграція заперечувалася як така, і ми цього прийняти не можемо.

Водночас, відбувається маніпуляція, що, мовляв, загроженими стають вивчення української мови, статус української, зарубіжної літератур. Ми ж припускаємо, що можливі рішення, які, навпаки, посилять становище кожного з цих складників, якщо це буде виразне, грамотне і глибоке інтегроване рішення. І ми сподіваємося, що це проб’є собі дорогу.

Я передбачаю, що інтегроване рішення матиме обмежений ареал. Тобто загроза наявній монополії дуже перебільшена.

– Чи виникали подібні питання із представниками природничої сфери? Коли держава намагалася впровадити інтегрований курс із природничих наук за вибором у старшій школі, від них була сильна протидія.

Процес створення Стандарту був дуже комунікативним та партисипативним – ми залучали представників різних спільнот. З природничої галузі були і представники Національної академії наук, і Національної академії педагогічних наук, і вчителі-практики, і представники спеціалізованих шкіл та ліцеїв із поглибленим вивченням предметів фізико-математичного циклу.

Проєкт нового Стандарту базової освіти вийшов на фінішну пряму - IMG 1168 1 e1593697775666

Ще в Стандарті початкової школи з’явився дослідницький складник, а в Стандарті базової він ще виразніше розкритий, з’явилося ядро знань, у якому є всі знаннєві кластери. Це багатьох заспокоїло.

Були спроби це зробити інакше, але в кожному такому випадку ми пропонували співпрацю й пошук рішення, яке б поділяли всі учасники цього процесу. Можливо, завдяки цьому вдалося уникнути занепокоєння з боку цих спільнот.

Насправді й у чинному Стандарті галузь називається природничою. Тобто всі розуміють, що вона на певних етапах може передбачати існування як окремих предметів, так і й інтегрованих курсів.

У проєкті Типового навчального плану ми передбачаємо, що може бути часткова інтеграція фізико-хімічних чи хіміко-біологічних дисциплін. Може бути курс природознавства, який стане панівним у першому циклі (5–6 класи), щоби зберегти цілісне уявлення про світ. Потім інтеграція час від часу може з’являтись як короткі міжпредметні спецкурси. Може з’явитись і рішення щодо інтегрованого курсу на другий цикл, але поки я не знаю його носіїв. Але якщо з’являться, вони будуть розглянуті.

Я хочу підкреслити: коли з’являться всі пропозиції з боку різних зацікавлених сторін, то всі предмети з відповідними модельними навчальними програмами мають скласти типову освітню програму. І її затверджуватиме МОН. Отже, відбудеться експертиза.

Тому речі, які суперечать цінностям Стандарту, мають бути заблоковані на тому етапі. Але водночас має залишитись якомога більша свобода, щоби різні рішення своєю сукупністю склали типову освітню програму. Це важливо, тому що спроможність маленьких спільнот – невисока, щоби просувати оригінальне рішення, їм треба на щось опиратись. Тому ми надаємо такої ваги модельним рішенням.

Якщо вчителі якоїсь галузі відчувають загрозу, що вони втратять години через те, що замість окремих предметів з’явиться інтегрований курс, то ми з відповідальністю запевняємо, що нічого подібного Стандарт не передбачає. Навпаки, рекомендований час, відведений на кожну галузь базовим навчальним планом, не погіршує становище жодного з предметів, якщо порівняти з чинним типовим навчальним планом.

– Є рекомендований і максимальний обсяг часу в базовому навчальному плані. Хто визначатиме, скільки точно відводити на вивчення тої чи іншої галузі?

Ми відразу наразилися на суперечки між представниками різних галузей. Але важливо усвідомлювати, що жодна спільнота, яка представляє ту чи іншу галузь, не може створити своє рішення за рахунок іншого.

У нас ще була графа “максимальний”, але ми її зняли на пропозицію академіка-секретаря НАПНУ Олександра Івановича Ляшенка, який як науковий консультант групи розробників держстандарту переконав нас, що верхнє обмеження гальмує ініціативу. Але очевидно, що верхнє обмеження так чи інакше є – хоч воно й не вказане, є розумні межі. Тож треба домовлятися про рівновагу між галузями.

– Тобто рекомендований обсяг часу – не максимальний?

Не максимальний, може бути більше. Але, можливо, якщо ви ставите це запитання, нам варто ще посперечатися з Олександром Івановичем і таки вказати його – не стільки, щоби показати обмеження, скільки, власне, для того, аби оприявнити оцю можливість збільшення.

Отже, перший пункт – домовлятися, другий – ми думаємо над тим, щоби команди, які хочуть впровадити рішення, яких ще не було в практиці, мали відповідний час на їх розроблення й щоби причетні до цього вчителі не втрачали педнавантаження. Тому рішення, які в процесі апробації підтвердять свою спроможність, мали б мати перспективу, щоби на це давати час із базового навчального плану не за мінімальною, а за максимальною графою. Але це складно, бо часу фізично бракує – і є санітарні обмеження в навантаженні.

Водночас, найбільш загроженими є галузі, які мають найменше годин. Тому треба домовлятися, щоби посилювати такі галузі.

Але я підкреслюю, що перший кількісний показник – не навчальний час, а охоплення результатів навчання (на рівні частотності їх застосування в навчальних програмах).

Водночас, варто зауважити: коли була презентація результатів PISA, ми комунікували з Андреасом Шляйхером (засновник дослідження, – ред.) і він зазначав, що це насправді найпростіше – нормативно визначити навчальну програму, передбачити певний навчальний час, щоби її реалізовувати. Подальші ж кроки, як-от професійний розвиток вчителів і застосування відповідних методів навчання й підходів до оцінювання – ось це найскладніше.

– Чи зберігається націленість на формувальне оцінювання, як у початковій школі?

Ми вважаємо, що критично зберегти цінність формувального оцінювання. Очевидно, що з’явиться бальне оцінювання. Але важливо не оцінювати лише предмети, а принаймні блоки навчальних результатів. Подібно до того, що ми маємо у свідоцтві навчальних досягнень у початковій школі, коли освітня галузь розкрита через пакет результатів навчання, передбачених Стандартом. Якщо ми покажемо пакет навчальних результатів із кожної галузі, то це вже не буде так фатально – дістати двійку з української мови. Ти можеш мати вищі досягнення з письма й гірші, наприклад, із читання. А якщо розкласти на конкретні результати, то можна побачити ще й сильні сторони, на яких можна будувати подальшу перспективу. І це також важливо для комунікації з учнем і батьками: тобі треба ось це посилити, а не сказати: “У тебе трійка”.

Зараз є дискусія, як це м’яко впровадити. Чи вже з 4 класу, чи поступово впродовж першого циклу базової освіти. За будь-яких обставин формувальне оцінювання – це запорука, щоби можна було реагувати на потреби і змінювати підходи. І, врешті-решт, дбати про індивідуальні освітні траєкторії.

– Хто затверджуватиме модельні навчальні програми? МОН?

Це ще не до кінця врегульоване питання. Адже є рутинна традиція надання грифів навчальним матеріалам і програмам. Але ми розуміємо, що аби створити типові рішення за новим Стандартом, потрібна окрема процедура. Послідовність кроків мала би бути такою: спочатку узгоджується типовий навчальний план, доповнюється всіма зацікавленими сторонами (до 5 липня триває онлайн-опитування вчителів, зокрема й щодо типового навчального плану – його можна просто доповнити назвами предметів або показати комбінації).

Проєкт нового Стандарту базової освіти вийшов на фінішну пряму - IMG 0391 e1593697811767

Після того, як ця матриця буде завершена, має бути оголошений добір модельних навчальних програм за кожною з назв. За проєктом дорожньої карти, яка теж обговорювалася під час публічних консультацій, це може відбутися впродовж жовтня-грудня цього року.

Тоді в січні-лютому ми мали би провести експертизу цих програм, щоби навесні 2021 року підготуватися до експериментального впровадження. Адже у 2021 році вже завершиться пілотування нового Стандарту в початковій школі.

У нас є відповідальність перед дітьми, які навчаються в пілотних класах, – забезпечити їм можливість й далі навчатися по-новому.

Окрім того, ми передбачаємо, що буде багато рішень, тож різні школи в апробації можуть іти за різними модельними програмами. Наші опоненти серед учителів зарубіжної літератури дорікають – покажіть нам успішний досвід інтеграції й тільки після того можна впроваджувати. Я вважаю, що це також стосується і предметних рішень, навіть якщо вони подібні до тих, які є сьогодні. На основі нового Сдандарту з’являються нові навчальні програми – методичні рішення щодо впровадження цих програм мають бути апробовані.

– Як відбуватиметься пілотування – щороку по одному класу, починаючи з 5-го, чи можливе паралельне пілотування кількох класів? Адже періодично в міністерстві звучать пропозиції пришвидшити реформу.

На відміну від початкової освіти, ми матимемо більше часу для апробації: і якщо для циклу 5–6 класів ми матимемо все ще коротку дистанцію для випробування, то для 7–9 класів, де з’являються системні предметні концепти, можна встигнути пройти повноцінну апробацію, якщо розпочати у 2021 році. Одночасно пропілотувати обидва цикли, хоч і не на великому контингенті, – можливо.

Крім політичної погоди, усе залежатиме від того, наскільки виразними будуть пропозиції нових рішень. Треба дати кожному з таких рішень можливість випробувати себе на невеликому контингенті охочих. Це мають бути вчителі, які поділяють ті чи інші підходи й готові взяти участь у пілотуванні. І так само учні й батьки мають бути зацікавленими в цьому.

– Кожен із видавців, який буде брати участь у конкурсі підручників, готуватиме свою модельну програму й підручник для неї?

Видавнича – це друга лінія модифікації модельної програми. Видавці, коли отримуватимуть замовлення на виготовлення підручників до тієї чи іншої освітньої програми, мають забезпечити дві умови.

Перше: дати комплексне рішення: наприклад, щоби програма з фізики не суперечила програмі з хімії.

Друге: видавці теж зможуть модифікувати під себе модельні навчальні програми. Тоді вчитель обиратиме підручник, який найбільше пасує до програми, модифікованої закладом.

Є й інший сценарій – спочатку модифікувати модельні програми на шкільному рівні й тоді замовляти підручник. Ми порівнювали ці два підходи й розуміємо, що другий – менш реалістичний, тому що це потребує більше часу – щоби з’явилися рішення на рівні шкіл, а потім школи замовили під них підручники. До того ж, ці рішення будуть відрізнятися одне від іншого й уніфікувати їх на рівні підручника, мабуть, не доцільно.

Тому, на нашу думку, краще, коли паралельно відбувається модифікація програм вчительськими спільнотами й авторськими колективами й потім вчительські спільноти застосовують ті навчальні матеріали, які їм найбільше пасують.

Водночас, у моделюванні ми намагаємося наблизитися до розв’язання рішення, коли є добре впорядковані сховища електронних освітніх ресурсів, пов’язані через метадані з навчальними результатами зі Стандарту. Кожен навчальний результат має певний ідентифікатор, за цими індексами можна позначати електронні освітні ресурси, щоби ними можна було послуговуватись у зручний спосіб.

– Чи видавці зможуть пропонувати свої модельні навчальні програми і, відповідно, підручники для них за державний кошт, а не модифіковувати вже затверджені?

Цього року буде друга спроба. Минулоріч, коли відбувався конкурс підручників для 3 класу, видавці мали запропонувати орієнтовну навчальну програму, яка була подібною за структурою до модельної. Зараз те саме стосується 4 класу.

На 5–6 і 7–9 класи ми хочемо спробувати варіант, коли буде модельна навчальна програма, яку видавець зможе модифікувати. Головний критерій – щоби не погубилися результати навчання зі Стандарту й щоби вони були реалізовані через належні різновиди навчальної діяльності й відповідні навчальні матеріали – такі, які не випадково з’явилися, а справді спрямовані на досягнення того чи іншого навчального результату.

Ми зараз доопрацьовуємо електронний інструмент, який дасть змогу кількісно відстежувати охоплення результатів навчання. Але, окрім того, потрібна експертиза, коли фахівці аналізуватимуть, наскільки все зроблено ретельно й не формально. Бо набрати достатню кількість навчальних результатів – це пів справи.

Проте у видавців, як і у вчительських спільнот, залишиться право створювати власне рішення безпосередньо на основі Стандарту.

Важливо: якщо буде ухвалено політичне рішення, що Державне замовлення на підручники розподіляється між суб’єктами – школами, ОТГ – тоді можливість варіативності зростає.

Окрім того, що буде запропоновано в типовому / модельному пакеті, видавці зможуть пропонувати і свої рішення, якщо їх хтось замовить. Для цього має бути відповідна процедура. Якщо це не модифікація, а створення власного рішення, треба довести, що воно справді створене на підставі Стандарту, а не з якихось інших міркувань.

– Це відбуватиметься через ДСЯО?

Затвердження освітніх програм, які відрізняються від типових через ДСЯО більше стосується закладів освіти, учительських спільнот. Із видавцями ці процедури до кінця не з’ясовані.

У будь-якому випадку, якщо збережеться державне замовлення, то це означає, що воно буде обмежене модельними програмами, які об’єднані в типовій освітній програмі.

Ми з фахівцями з ДСЯО розуміємо, що вони, приймаючи на розгляд якусь пропозицію, яка, на думку розробників, відрізняється від типової освітньої програми, можуть видати три варіанти висновків.

Перший: не приймають на розгляд на підставі, що вона не суперечить типовій освітній програмі й може застосовуватися на розсуд педрад.

Другий: перевірити на відповідність Стандарту й дозволити або заборонити використовувати як нетипову програму.

Третій: у випадках, якщо рішення заслуговує на поширення, на думку експертів ДСЯО, рекомендувати подати його на розгляд МОН, щоби включити в типову освітню програму як одну з модельних програм.

Тобто, двері для розширення варіантів модельних програм завжди мають залишатися відчиненими.

Проєкт нового Стандарту базової освіти вийшов на фінішну пряму - IMG 0446 e1593697860179

– Ви згадали електронний інструмент. Наскільки розумію, мається на увазі той, що розроблявся для формування програм для початкових класів. Чи він буде доступний вчителям і, якщо так, то коли?

Ми трохи затрималися з його широким запровадженням. Маємо намір цього літа впорядкувати все, що зроблено з використанням цього інструменту для початкової освіти. Провести, так би мовити, аудит модельних навчальних програм з усіх предметів, які були створені для першого циклу.

Далі – зробити те, що потрібно для пілотників 4 класу, й об’єднати це з 3-м, який щойно завершився. Отже, буде комплект модельних навчальних програм, створений на основі пілотування, щоби ним могли користуватися й у масовій практиці – принаймні як взірцем.

І те, що ми намагатимемося зробити впродовж цього навчального року, – надати можливість тим учителям пілотних шкіл, які відчувають потребу й готовність, доводити під свої потреби модельні навчальні програми на 4 клас із використанням згаданого інструмента, розробленого нашими партнерами з Activmedia.

Домовляємося з розробниками, щоби кінцевим продуктом було, якщо не календарно-тематичне планування, то принаймні документ, який легко можна на нього перетворити – додавши дати.

Ще один із викликів професійної підготовки вчителів – підтримати формування їхньої компетентності в проєктуванні власних стратегій конструюванні оригінальних програм, створенні нових навчальних матеріалів. І в цьому вже є напрацювання й перші когорти тренерів НУШ для базової освіти (настановчий курс із Європейським фондом освіти, тренінг про локалізацію національного курикулуму й оцінювання у фінському проєкті, курс Британської Ради про наскрізні (ключові) вміння).

– Якщо підсумувати, наскільки проєкт Стандарту базової освіти можна вважати продовженням Стандарту початкової?

Ми зберегли всі структурні елементи, номенклатуру освітніх галузей, мету і групи загальних результатів (вони за нашим задумом мають тягнутися до профільної школи).

Для нас важливо зберегти можливість відстежувати навчальний поступ учня / учениці – щоби ми бачили розвиток усіх умінь, які через результати навчання показано в нормативних документах. Деякі з них затухають, деякі з’являються, але загальна лінія проглядається – від початкової школи до базової.

Загальні результати – універсальне формулювання для всієї загальної середньої освіти, і ми думаємо, що частково витягнемо їх і в дошкілля, коли буде переглядатися базовий компонент дошкільної освіти.

Але я не приховуватиму, що були кілька моментів у різних галузевих групах, коли ми бачили, що нас щось не задовільняє в Стандарті початкової освіти. Ми шукали компромісу, розуміючи, що після затвердження Стандарту базової освіти треба буде внести зміни і в Стандарт початкової. Щоби ще чіткіше показати наступність рівнів загальної середньої освіти

ВІД РЕДАКЦІЇ

Робота над новим поколінням держстандартів розпочалася чотири роки тому під проводом міністерки Лілії Гриневич. За її безпосередньої підтримки згодом з’явився держстандарт початкової освіти і його оновлена редакція. Першу редакцію держстандарту базової середньої освіти презентували громадськості ще наприкінці 2018 року. З ініціативи мніістерки Ганни Новосад, упродовж грудня 2019 – березня 2020 року створили принципово нову його редакцію.

Громадське обговорення оновленого документа, схвалення проєкту колегією МОН та подання на погодження у відповідні центральні органи виконавчої влади, а також публічні консультації щодо його впровадження відбувалися за безпосередньої участі та підтримки очільниці МОН Любомири Мандзій. Адже цей процес, як і становлення НУШ загалом, потребував і надалі потребуватиме політичної волі з боку міністерства, так само – як і самовідданої спільної праці професійних спільнот.

Нас тішить нещодавня заява прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, що реформа НУШ продовжуватиметься. Тож ми сподіваємося, що з політичною зміною кервіництва МОН курс на реформу і справді продовжиться та уряд невдовзі затвердить новий Стандарт базової освіти й буде сприяти його апробації у школах.

Вікторія Топол, головна редакторка сайту “Нова українська школа

Усі фото: Марія Матяшова

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

3 коментар до “Проєкт нового Стандарту базової освіти вийшов на фінішну пряму”
  1. мутят мутят. своих за кордоном учат а из наших просто хотят сделать тупых рабов..

Залишити відповідь до Педагогічна Преса Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *