Пандемія коронавірусу COVID-19 внесла корективи у нормальне життя людей, відповідно повинен змінитися етикет для забезпечення здорового способу життя людства. Життя людства на Землі крихке, залежне від його діяльності та потребує постійної уваги та підтримки. Хвороби, які розповсюдилися в сучасному суспільстві заставляють людей задуматися над причинами виникнення різних недуг та над шляхами їх подолання.

Експерти з історії етикету, ділового та світського етикету, дипломатичного протоколу мають на це свої думки.

У XVI столітті на Київській Русі існувала заборона на рукостискання. Навіть братися за руки в хороводах не дозволяли, оскільки вважалося, що зіткнення може викликати сексуальний потяг. Таким чином, рукостискання розцінювалося як «засіб до хтивості». В українців колись був звичай знімаюти головний убір, коли входять до хати і коли сідають споживати їжу.

В Англії навіть існує товариство джентльменів, які знімають капелюхи під час телефонної розмови. Капелюх рекомендується знімати рукою, протилежною від людини, повз яку проходять. Беруть його спереду-згори за наголовок й описують невелике півколо до висоти обличчя. Роблять це за три кроки до знайомого, який стоїть або йде назустріч. Зодягають капелюх щойно розминувшись із адресатом.
Звичка тиснути один одному руки під час зустрічі, прощанні або в знак успішно пройдених переговорів давно стала невід’ємною частиною нашого життя. Ми здійснюємо ці дії автоматично, не замислюючись. докази того, що жест цей дуже давній. Він зображений на барельєфі, що відображає події, які відбувалися в 855 році до нашої ери. В даний час дослідники стверджують, що аналізуючи рукостискання, можна багато чого сказати про людину і про її наміри. Якщо рука простягається мляво і знизує побіжно, можна запідозрити партнера в неповажних або недоброзичливих відносинах. Рука, простягнута вгору долонею показник чесності, готовності до співпраці, відкритості. У той час як закрита долоня демонструє перевагу і бажання домінувати.

Слід бути дуже обережним з рукостисканнями в різних країнах світу, тому що там вони не вважаються знаком вітання. В Японії вони не прийняті зовсім, в Індії привітанням вважається «намасте» руки складені разом на рівні грудей, в Єгипті чоловіки прикладають долоню до чола. В Ірані та деяких інших мусульманських країнах після рукостискання необхідно прикласти долоню до серця.

У Китаї, Кореї та Тибеті потрібно протягувати співрозмовнику обидві руки, бо якщо за звичкою зробити рукостискання однієї це буде розцінено місцевими жителями як знак неповаги і зверхності. Індіанців племені Тараумара стиснення долоні може налякати настільки, що вони втечуть. В якості привітального жесту у них прийнято протягувати долоню і злегка торкатися один одного кінчиками пальців. Тому протягнути тут для вітання ліву руку вважається смертельною образою.

Ще здавна лікарі, а особливо, інфекціоністи, хірурги, терапевти дуже обережно ставляться до рукостискання, або взагалі уникають його, щоб мати чисті руки. Спалах пандемії коронавірусу показав: в Італії заборонили рукостискання, обійми і поцілунки, які були щоденною звичкою. Уряд країни готує рекомендації з метою запобігання поширенню вірусу-вбивці.

Так, мешканцям багатьох країн світу рекомендують утримуватися від рукостискань, обіймів і поцілунків. Також пропонують скасувати всі конференції та наради, а спортивні заходи, включаючи футбольні матчі, можуть проходити лише за відсутності глядачів. Австрійська хокейна ліга заборонила гравцям рукостискання на льоду з метою запобігання поширенню коронавірусу. УЄФА заборонив рукостискання гравців перед матчами через коронавірус.

Якщо відстань між людьми перевищує тридцять кроків, зазвичай не вітаються. Неправильно вітатись аж порівнявшись із адресатом і так само негарно вітатися з надто великої відстані, бо це може бути потрактовано як схильність до чиношанування, підлабузництва, улесливості. Немає потреби викрикувати, вітаючись через вулицю: це вважається непристойним. Достатньо зорового контакту і нижчого поклону.

Так само і в Європі потиск рук застосовується не всюди однаково. Англійці, приміром, використовують його нечасто.
І оскільки далеко не з усіма знайомими у нас такі відносини, потиск рук не обов’язковим жестом. Якщо присутніх багато, то доречно вклонившись, привітатися словами.

Якщо люди сидять за обідом, вечерею тощо, то вітатись з ними за руку не треба. Не можна також подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола. Не прийнято вітатись потиском руки через поріг. У разі коли в людини мокрі руки або в мастилі і т.п., потрібно, вибачитись. Можна в такому разі також обійтись без рукостискання, обмежившись словесним вітанням і поклоном з приємною усмішкою. Не завадить до того ж сказати: тисну твою (Вашу) руку!

Ліву рук чи зап’ясток можна подати для вітання тільки в крайньому разі, а у арабів це взагалі не прийнято.
У більшості ісламських країн чоловіки взагалі не мають права вітатися з жінками, якщо вони не родичами.

При офіційних вітаннях, для вираження подяки у більшості випадків застосовується формальне рукостискання коли коротко, але енергійно простягається рука партнера.Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять американці, у нас не узвичаєно.

Якщо людині подають руку, грубо порушуючи етикет (наприклад, молодий хлопець жінці, старшій за нього і вищій за соціальним становищем), то у відповідь все ж таки свою руку треба простягти, хоча не обов’язково.

Зустрічати гостей заведено стоячи. На офіційних прийомах господиня разом з господарем завжди стоять біля дверей і вітаються з кожним гостем. Під час неофіційних зустрічей господарі, вітаючи гостей, лише проводять їх до своїх місць. Щодо дітей, то вони мають підхоплюватись щоразу, коли приходять дорослі, і сідати після того, як дорослі сядуть. Загалом сідати належить лише тоді, коли сяде жінка, старша або соціально вища особа.

Торкання до людини це завжди маніпулятивний жест. Навіть рукостискання у світському етикеті вважається маніпуляцією. Наприклад, коли ви бачите, що людина, яку ви майже не знаєте, йде і чомусь хоче вас обійняти або поцілувати в щічку, ви тоді цій людині подаєте руку для привітання, тим самим збільшуючи між вами дистанцію.

І кожного разу, коли ми спілкуємося з людиною або торкаємося ліктя чи плеча, ми завжди маніпулюємо, тим самим хочемо викликати довіру людини. Частіше за все так буває, коли ми розповідаємо щось не дуже цікаве і людина починає відводити погляд.Проте ми маємо розуміти, що далеко не всі люди люблять, коли їх торкаються.
У нас завжди контакт очима. І це певний стереотип, коли ми кажемо, що рукостискання це обов’язковий жест, це не так. Контакт очима і наш голос перш за все.

Уже більше місяця як ми відчуваємо відповідальність за стан здоров’я інших людей. Тому використовувати рукостискання зараз не тільки не актуально, але й шкідливо як для особистого здоров’я так і для здоров’я оточуючих. Також стало актуально зберігати дистанцію під час особистого спілкування. Тільки найрідніші люди можуть здійснювати спілкування в інтимній дистанції, хоча багато чого може передаватися за допомогою жестів, міміки і поглядів. Міжособистісна дистанція спілкування в даний час повинна набувати значення офіційно-ділової чи соціальної дистанції (від 1.5 до 3 метрів). А найбільш актуальною тепер публічна дистанція (понад 3 метри).

В Інтернеті зараз дуже поширено відео, як королі та особи королівської знаті ще місяць тому назад почали вітатися “намасте” складаючи руки, або покладаючи руку біля серця, але не подаючи руки для привітання. Тобто, це вже новий тренд. Навіть прем’єр-міністри і президенти просто кладуть руку на серце, при цьому не подаючи руки. Отже, щоб зберегти здоров’я в сучасних умовах остерігаймося та уникаймо рукостискань, поцілунків та обіймів.

Від Огірко Ігор

Професор Огірко І. В. зробив значний особистий внесок у науково-технічний та освітній розвиток Української держави, отримав вагомі наукові досягнення з інформаційних мультимедійних технологій стосовно української поліграфії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *