В ’ЯЧЕСЛАВ СУПРУН: ПРОФТЕХОСВІТА МОДЕРНІЗУЄТЬСЯ -Працювати в закладах ПТО нині досить престижно, адже сьогодні бракує вільних вакансій майстрів виробничого навчання. А кілька років тому їх було 10–15 відсотків.

Першого вересня в закладах ПТО відбулися не тільки святкові лінійки. Відкривалися нові лабораторії, майстерні, започатковувалися нові напрями підготовки

Про початок навчального року, най­важливіші зміни в системі ПТО, показники якості підготовки ви­пускників «Освіта України» спілкува­лася з директором Департаменту про­фесійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Укра­їни В’ячеславом Супруном.

– В’ячеславе Васильовичу, як старту­вав новий навчальний рік у системі профтехосвіти?

– Ми розпочали навчальний рік ор­ганізовано. Працівники системи про­фесійно-технічної освіти (ПТО) добре підготувалися до нього, успішно про­вели серпневі педагогічні конференції.

Символічно, що першого вересня відбулися не тільки святкові лінійки в навчальних закладах. Відкривалися нові лабораторії, майстерні, започат­ковувалися нові напрями підготовки. В урочистостях з нагоди святкуван­ня Дня знань брали участь педаго­гічні колективи, учні й їхні батьки, представники органів місцевої влади, роботодавці, замовники кадрів, які ми готуємо.

У 2012 році в Україні працює 991 навчальний заклад ПТО. За парта­ми – 400 тисяч осіб. Із них 170 ти­сяч – першокурсники. Дві третини учнів одночасно з професією здобу­вають повну загальну середню освіту. Кожен другий за час навчання отри­має дві й більше професій, що підви­щить їхню мобільність на ринку праці.

Найбільшим попитом серед вступ­ників користуються професії, затре­бувані в усіх галузях економіки (28 тисяч осіб), професії електротехніч­ного виробництва (25 тисяч), будівель­них, монтажних і ремонтно-будівель­них робіт (28 тисяч), автомобільного (14 тисяч), залізничного (3,6 тисячі), водного (1,3 тисячі) транспорту, швей­ного виробництва (10 тисяч осіб). Ба­гато вступників хоче працювати на ниві громадського харчування (29 ти­сяч) і сфери обслуговування (12 ти­сяч), а також – у сільському госпо­дарстві (15 тисяч осіб).

Цьогоріч ми отримали багато звер­нень з регіонів, що відображали ба­жання батьків, аби діти навчалися в закладах профтехосвіти. Йдучи назу­стріч, ми продовжили набір до ПТНЗ до 1 жовтня.

– Які найважливіші зміни в системі ПТО відбулися цього року?

–       Нині система ПТО невпинно по­ліпшується. Зупинюся на кількох важ­ливих змінах. У 2012 році вперше для

ПТНЗ сформовано держзамовлення на підготовку робітни­ків високого рівня кваліфікації з техно­логічно складних і наукоємних професій і спеціальностей з отриманням освіт­ньо-кваліфікаційного рівня молодшо­го спеціаліста – всього на 4 600 осіб. Це сталося завдяки особистій пози­ції міністра Дмитра Табачника, адже сучасному вітчизняному виробництву потрібен саме висококваліфікований робітник. Зазначу: на ринку праці ко­ристуються попитом не лише робіт­ники, які виконують вузькопрофільні функції, а й такі, які володіють кіль­кома професіями.

Триває реалізація Державної ці­льової програми розвитку професій­но-технічної освіти на 2011 – 2015 роки. Це дасть змогу, зокрема, ство­рити необхідні умови для отримання якісної освіти, модернізувати матері­ально-технічну базу ПТНЗ, активно впроваджувати в навчальний процес інформаційно-комунікаційні й іннова­ційні технології навчання й виробни­цтва, нові сучасні професії.

Для профтехосвіти надзвичайно важливі системна робота з упрова­дження Національної рамки кваліфі­кацій, зміна підходів до розроблення державних стандартів ПТО, що впли­ватимуть не на процес, а на результа­ти навчання.

Для ефективнішого керування сис­темою ПТО здійснюється оновлен­ня нормативно–правової бази, розро­блено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення управління професій­но-технічною освітою». Такий доку­мент – дуже важливий етап розви­тку галузі.

Наказом МОНмолодьспорту за­тверджено Положення про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) ПТНЗ. Завдяки цьому краще реалізовуватимуться завдання щодо впровадження в навчально-ви­робничий процес сучасних методик навчання, технологій, використання кращого обладнання, інструментів і матеріалів. Ухвалення наказу відчут­но поліпшить якість професійної під­готовки учнів закладів профтехосвіти, зробить ефективнішим виробниче навчання.

В ’ЯЧЕСЛАВ СУПРУН: ПРОФТЕХОСВІТА МОДЕРНІЗУЄТЬСЯ -– Що, на Вашу думку, є показником якості підготовки випускників освіт­ніх закладів системи ПТО?

–       Один з основних показників якості підготовки кадрів – їхнє пра­цевлаштування. Чим більший відсоток працевлаштованих випускників, тим вища якість освіти у ПТНЗ. Перший показник у нашій системі ПТО досить високий – 82 – 84 відсотки. Робото­давці здебільшого позитивно оцінюють рівень готовності молодих робітників до реалій щоденної роботи.

Про престижність праці в закладах ПТО свідчить факт, що в нас майже не­має вільних вакансій майстрів вироб­ничого навчання. А кілька років тому їх було 10 – 15 відсотків. До першо­го жовтня ми заповнимо всі вакан­сії педпрацівників. Це вказує на ви­соку якість умов праці в навчальних закладах.

Підвищенню престижності робіт­ничих професій і формуванню показ­ників якості підготовки випускників сприяє також проведення конкур­сів фахової майстерності серед учнів і педпрацівників ПТНЗ. У 2012 році проведено п’ять конкурсів серед учнів з професій: продавець продовольчих товарів, агент з організації туризму, слюсар з ремонту автомобілів, пекар, монтажник гіпсокартонних конструк­цій. Тридцять переможців і призерів отримали стипендії Президента Украї­ни й цінні подарунки. До кінця поточ­ного року проведемо три схожих все­українських конкурси серед майстрів виробничого навчання.

Найближчим часом також плануємо провести всеукраїнське інтернет-опитування учнів ПТНЗ щодо поточного стану й розвитку системи профтехосвіти, а також анкетування серед вступників 2012 року.

– Як Ви ставитеся до об’єднань ПТНЗ з іншими закладами для оптимізації освітньої системи того чи іншого ре­гіону?

–       Мережа ПТНЗ постійно модер­нізується. При цьому враховуються перспективні потреби економіки, де­мографічна ситуація, потреби ринку праці. Зазвичай удосконалення ме­режі ПТНЗ здійснюється засобом їх укрупнення. Над цим питанням ми з колегами весь час працюємо. 5 ве­ресня 2012 року Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про затвер­дження методичних рекомендацій щодо формування регіональних пла­нів створення освітніх округів і мо­дернізації мережі ПТНЗ і ЗНЗ, зо­крема, і шкіл-інтернатів.

Створення освітніх округів, на­вчально-, науково-виробничих комп­лексів, входження ПТНЗ до структу­ри ВНЗ як відокремленого підрозділу позитивно впливає на обидві мережі. Об’єднання частин цих мереж забез­печує наступність, ступеневість осві­ти. Це означає, що кращі випускни­ки училищ зможуть продовжувати навчання в інститутах чи універси­тетах. До речі, ректори таких закла­дів часто відзначають, що випускни­ки системи профтехосвіти дуже добре навчаються. Вони мають певний прак­тичний досвід, потребуючи лише по­глиблення теоретичних знань.

Також спільна робота різних ланок освіти дає можливість ефективніше використовувати матеріально-техніч­ну базу навчальних закладів. Практи­ка залучення кращих науково-педаго­гічних працівників до викладання як у ВНЗ, так і ПТНЗ дуже позитивна.

Нині 46 ПТНЗ є структурними під­розділами вищих навчальних закладів. І жоден керівник чи працівник цих установ не скаржився, що умови пра­ці погіршилися. Навпаки. Інтегруються навчальні плани, і це дає змогу скоро­тити загальний термін підготовки без зниження її якості.

ТОЧКА ЗОРУ

КЕРІВНИКОМ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ПОВИНЕН БУТИ УСПІШНИЙ МЕНЕДЖЕР

Василь Сергійович ПЕТРОВИЧ – директор Міжрегіонального ВПУ зв’язку м. Києва, ві­це-президент Всеукраїнської асоціації пра­цівників професійно-технічної освіти:

–       Нещодавно відбув­ся III Всеукраїнський з’їзд освітян, на якому відпра­цьовано Національну стра­тегію розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки. Уряд її схвалив і про­понує затвердити відпо­відним указом Президен­та України. Національна стратегія визначає основні напрями, пріо­ритети, завдання й механізми реалізації дер­жавної політики в галузі освіти, кадрову й соціальну політику, створює основу для вне­сення змін і доповнень до чинного законо­давства України, управління й фінансуван­ня структури і змісту освіти. Перед галуззю стоять завдання оновлення змісту освіти, за­безпечення відповідності професійно-техніч­ної освіти вимогам ринку праці. Ми прагне­мо відчути, чого хочуть від нас роботодавці. Спільно з Департаментом ПТО розробляє­мо сучасні стандарти, проводимо моніторинг ринку праці, спілкуємося із замовниками під­готовки кадрів і постійно оновлюємо зміст професійної освіти.

Наприклад, разом з Івано-Франківським вищим професійним училищем готельно­го сервісу і туризму ми розробили стан­дарт нової професії «Майстер готельного обслуговування» на заміну кільком окре­мим робітничим професіям. Вже є відповід­ний розпорядчий документ про внесення її до Державного класифікатора професій. За цим прикладом розроблено не один десяток стандартів професій широких кваліфікацій. Основне – відповідність ринку освіти рин­кові праці. На це й орієнтуємося.

Перспективним є напрям використан­ня інформаційно-комунікаційних техноло­гій у навчальному процесі. В цьому профтехосвіта не тільки не пасе задніх, а, на мою думку, вона попереду. Напри­клад, маємо стандарт із робітничої профе­сії «Оператор з обробки інформації і про­грамного забезпечення». З урахуванням звернення Міністерства оборони Украї­ни у Міжрегіональному ВПУ зв’язку міс­та Києва ми готуватимемо робітників ІТ-технологій з посиленою військово-фізич­ною підготовкою. Цей проект, на нашу дум­ку, унікальний, адже Україна переходить до контрактної служби в армії. А це потребує не «сирих», а морально, фізично й професій­но підготовлених призовників. Чи вирішать випускники цього напряму продовжити на­вчання у військових закладах або стати військовими-контрактниками – їхня особиста справа. Проте в нас вони будуть професіо­налами, пройшовши відповідне навчання й виробничу практику.

Позитивних змін у галузі багато. А серед гострих проблем профтехосвіти нині – не­достатнє фінансування. Це основна причи­на старіння матеріально–технічної бази, про­блем з оплатою комунальних послуг. До того ж без підвищення заробітної плати навряд чи вдасться залучити до роботи майстрів, які ма­ють здібності до педагогічної діяльності.

Кожний ПТНЗ повинен мати власну стра­тегію розвитку, а керівником закладу має бути успішний менеджер з нестандартним мисленням і не боятися нових проектів. Така людина буде авторитетом для педагогічного колективу, адже рівень навчального закладу багато в чому залежить від його керівника. Треба впроваджувати рейтингування ПТНЗ. Це потрібно робити постійно й не сороми­тися визначати найкращі заклади системи ПТО. Тоді більш успішні працюватимуть над збереженням цього статусу, а інші «підтягу­ватимуться» за різними показниками.

В нас є національні університети. Та чому немає національних вищих професій­них училищ? Можливо, варто кращим ко­лективам надавати такий статус. Адже такі заклади готують робітничі кадри для по­треб економіки, забезпечуючи стратегічну безпеку країни.

Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України» № 38

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *