Сьогодні можна, не виходячи з дому, сидячи на канапі, купувати продукти і техніку, заробляти гроші й оплачувати комунальні послуги. Інтернет відкрив українцям такі можливості, про які ще двадцять років тому годі було і мріяти. Та з допомогою всесвітньої мережі можна і навчатися. Дехто підвищує кваліфікацію, а для когось дистанційна освіта стала чи не єдиною можливістю отримати диплом. …Він завжди хотів учитися. Про комп’ютерну освіту мріяв ще у школі. Тоді пообіцяв собі: ніщо не завадить втілити задумане, навіть страшна недуга, яка щоранку нагадувала про себе. Прикутий до інвалідного візка Олексій самотужки вивчав комп’ютерні програми, розробляв відеоуроки і тести для таких, як він сам. Дистанційні лекції, практикуми Олексія Авдеєва за три роки прослухало близько півсотні інвалідів. Навіть чимало з них «віддалено» працевлаштувалася. Нині хлопець упевнений: дистанційне навчання – це крок у майбутнє. Головне, що це можливість зробити освіту доступною для всіх. І таку форму, переконаний Олексій, держава має всіляко підтримувати і розвивати. Спершу така освіта при вищих навчальних закладах в Україні була експериментом. Програми створювали й апробовували певні ВНЗ, але у квітні Міністерство освіти і науки зареєструвало в Мінюсті Положення про дистанційне навчання. Саме цій формі освіти МОН останніми роками приділяє велику увагу. НАЙЛІПШЕ ПАМ’ЯТАЮТЬ ТЕ, ЩО ВИВЧИЛИ САМОСТІЙНО Освіта пішла в он-лайн. Сьогодні це інтерактивне спілкування, форма обміну інформацією між викладачами та студентами з допомогою новітніх технологій. Але навіть найсучасніші комп’ютери не гарантують успіху, якщо у студента немає бажання. В такому курсі головне – самоосвіта. За спостереженнями науковців, із прочитаної лекції студент запам’ятовує лише п’ять відсотків, із семінару – 15, а от із самостійної роботи засвоюється 60 відсотків знань! Здебільшого дистанційними курсами цікавляться ті, хто вже має одну освіту, але прагне до вдосконалення. Це ідеальне рішення для зайнятих людей. У більшості університетів така форма навчання дає можливість  навчатися вдома і навіть сесію складати через інтернет. Графік також можна коригувати під себе. Одночасно викладач може навчати тисячі студентів, до того ж – із різних куточків світу. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка на одному з дистанційних курсів має дев’ятьох студентів із Китаю. Перший в Україні проект масових он-лайн курсів (Університет он-лайн) за напрямом «бренд-менеджмент» КНУ запустив 16 вересня. За перший тиждень роботи інтернет-курс відвідали слухачі з понад півсотні країн світу. Зокрема – України, Росії, США, Німеччини, Польщі та Китаю. А загалом на нього зареєструвалося більш ніж сім тисяч осіб. Така цифра – беззаперечне свідчення популярності нової форми навчання. За інформацією Університету он-лайн, курс дивилися 9 549 людей (зокрема, в Харкові – 719, у Львові – 682, в Донецьку – 521 і в Одесі – 479 слухачів). ЛІДЕРИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ «Віддалений» формат успішно впроваджується в понад ста університетах України. Про це повідомляють у Департаменті вищої освіти Міністерства освіти і науки України. Серед тих, хто найкраще дає собі раду з «дистанційкою», – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Харківський національний університет радіоелектроніки, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» та інші.  – Загалом застосування дистанційного навчання безперечно створює всі передумови для доступності освіти, підвищення її якості. Таке навчання є прямим конкурентом заочній формі, – розповів газеті «Освіта України» директор Департаменту вищої освіти МОН Юрій Коровайченко. Серед лідерів із введення дистанційного навчання НТУ «ХПІ». Віддалено тут навчають уже одинадцять років. У 2004-му університет навіть нагородили золотою медаллю в номінації «Розробка і запровадження системи дистанційного навчання». Нині ХПІ он-лайн навчає студентів за шістьма спеціальностями й бере участь у програмах TEMPUS і WETEN. Харківський виш пішов далі й торік, окрім звичних дистанційних курсів, запустив підготовчі курси. Підготовка до вступу дуже проста: потрібно лише озброїтися комп’ютером, обрати предмети, зареєструватися в системі інформаційного менеджменту й розпочати заняття у зручний час і зі зручним для абітурієнта темпом. ЯК ПРАЦЮЄ ДИСТАНЦІЙНИЙ ФОРМАТ Кожен курс обов’язково має чітко сформовану програму, список літератури й електронних навчальних ресурсів, конспект лекцій, лабораторний практикум, варіанти контрольних робіт. Над ним працюють щонайменше чотири фахівця: викладач, який проводить віртуальні лекції, методист (розробляє контрольні й самостійні), ІТ-фахівець (стежить за роботою системи та модернізує її), ну і, звісно, – студент, котрий прагне засвоїти нове. Ми розповімо, як працює дистанційна освіта, на прикладі Хмельницького національного університету: тут у студента є власна сторінка з конспектами лекцій усіх дисциплін. Він виконує контрольні роботи й «електронкою» відправляє викладачеві. В період сесії студент складає іспити та заліки на тій самій сторінці. Однак під час сесії він приходить до консультаційного центру, де під наглядом викладача авторизується в мережі. Викладач вводить власний пароль, яким засвідчує, що студент зайшов на свою, а не чужу сторінку, і сам складатиме іспит, не користуючись при цьому додатковою літературою. Такий іспит проводиться у вигляді тесту. Кількість питань може коливатися від 20 до 30, в залежності від дисципліни. Викладачі хмельницького вишу переконані: дистанційне навчання й оцінювання значно об’єктивніші, ніж заочна форма. Адже тут педагог не може студентові ні зашкодити, ні допомогти. Оцінку ставить система тестування. КОМУ ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА НЕ СВІТИТЬ На думку проректора з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Т. Шевченка Володимира Бугрова, дистанційна освіта – перспективний напрям, але навчатися так зможуть не всі. Нею в жодному разі не може бути перша освіта, оскільки основне завдання сучасних університетів – навчити людину вчитися. А це можливо лише «наживо». В такому випадку ДО може бути хіба що додатковою – тобто, доповнювати цілісний комплекс освіти. Для деяких спеціальностей віддалене навчання взагалі неприпустиме. На мою думку, є спеціальності, де взагалі «чиста» ДО неможлива. Наприклад, це не лише фізика чи хімія, а й психологія. Тих самих медиків можна готувати лише стаціонарно, як і фахівців з ядерної фізики. Такий перелік є досить об’ємним, – переконаний пан Бугров. ЯКІСТЬ КУРСУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВИКЛАДАЧА – Викладач усе більше виступає наставником і координатором процесу навчання кожного студента. Все більш вагомою стає самостійна робота та її ефективність, що безпосередньо залежать від вмотивованості самого студента й умов організації його роботи навчальним закладом, –  зазначає Юрій Коровайченко. Викладачі мають підготувати якісні навчальні матеріали, конспекти лекцій, а також викласти в мережу потрібну літературу на допомогу в навчанні. Підготовка матеріалів до курсу – сьогодні болюче питання для деяких педагогів. Насамперед створення відеолекцій. За словами проректора КНУ Володимира Бугрова, важко знайти стільки викладачів, які були б кваліфікованими спеціалістами і впевнено почувалися перед камерою. В Університеті Тараса Шевченка вирішили й не шукати, а підучити тих, хто вже працює в закладі. Тож, перш ніж запускати он-лайн курс, для лекторів організовують спеціальні тренінги. Згодом, переконаний пан Бугров, потреба в таких зустрічах узагалі зникне. Нині найкраще «дистанційка» організована у вишах Києва, Харкова, Донецька, Одеси та Львова. Та невдовзі такі курси з’являться в усіх ВНЗ – про це йдеться у національний стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. Держава робить ставку на таку форму освіти, адже вона не лише якісна, але й максимально доступна кожному.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу