Друзі дитинства знають нас краще, ніж ми самі: ніхто не зможе більш точно передбачити, як складеться наша доля, ніж це зроблять однолітки з початкової школи, вважають канадські вчені. Викладач факультету психології в університеті Конкордії у Монреалі Ліза Сербін і аспірантка Алекса Мартін-Стор нарешті опублікували результати дослідження, розпочатого ще в 1976 році: протягом 35 років учені спостерігали за дорослішанням і розвитком двох поколінь дітей. Перші дані були зібрані в 1976 і 1977 роках, розповіла Сербін: учням перших, других і сьомих класів пропонувалося заповнить анкету, в якій вони оцінювали своїх однокласників з точки зору агресії, симпатичності та соціальної ізоляції. Крім того, діти також заповнювали схожу анкету про себе, після чого їх безпосередня участь в експерименті закінчувалася. Наступні 20 років психологи просто уважно спостерігали за своїми підопічними, відстежуючи їх прогрес в дорослому віці. Нові “виміри” були зроблені тільки в 1999 – 2003 роках. “Ми змогли порівняти сприйняття однолітків, а також самосприйняття в дитинстві з особистісними рисами у дорослому житті, – пояснила Мартін-Стор. – При цьому ми виявили, що оцінки однолітків набагато більш тісно пов’язані з тим, які риси проявляються у людини в зрілому віці, ніж те, як оцінював себе в дитинстві сам випробуваний. І це цілком зрозуміло, – додала вона. – Справа в тому, що діти спілкуються зі своїми однолітками протягом усього дня, а агресивність і приємність мають для них велике значення”. В цілому ж дослідження показали, що при пророкуванні того, ким стане людина в дорослому житті, варто покладатися скоріше на думку однолітків, ніж на думку самої людини.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу