Машина часу, або Мрія у стилі ретро - chernajamolnija 1…Продемонструвавши чесним бюргерам свій перший автомобіль, інженер Бенц “штовхнув” промову, у якій охрестив майбутнє епохою моторів. Глядачі окинули поглядом конструктора та його чудернацьку машину і поміж ними пробіг здавлений смішок. Якийсь жартівник навіть запропонував піонеру автобудування допомогу із влаштуванням до місцевої психіатричній лікарні…

Правда це, чи байка, місце якій серед історичних анекдотів та тисяч “міських легенд”, ми навряд чи дізнаємося, але свого часу до автомобілів насправді ставилися дуже скептично. Лише час розставив усе по місцях і довів усьому світу правоту інженера: більш ніж через сто років по тому, як він явив свою “самобіглу коляску”, машини стали невід’ємною частиною нашого буття. І якщо раніше вони були привілеєм представників заможних верств, то зараз вже мало кого здивує, наприклад, авто, за кермом якого сидітиме 40-річна фабрична бухгалтерка, або вдвічі молодший студент.

Дивлюсь я на небо і думку гадаю

Ідея про власне авто просто не може оминути молодої людини, хай би яким завзятим пішоходом вона не була усі ці роки. Голос віку, можна сказати. Отже, бажання є. Але як би його чіткіше окреслити та із чим пов’язати? Відразу згадуються два наріжних камені будь-якої ідеї – можливості та бажання. Я не даремно поставив їх саме у такому порядку, адже хай би яких височин не сягали мрії, їх політ врешті-решт буде обмежений можливостями, яких у типового студента наразі небагато.
З можливостями більш-менш розібралися, тож давайте візьмемося за бажання, себто за смаки. Особисто я належу до тої категорії людей, що мліють перед машинами попередніх десятиліть. Якісь особливі почуття прокидаються в душі, коли дивишся на “стандарти”, “форди” та “шевроле” – оті релікти доби рок-н-роллу та молодіжних рухів. Крутобокі, з довгими плавцями та великими круглими фарами-очами, вони нагадують чи то фантастичних морських істот, чи не менш фантастичні космічні кораблі далекого (а може й не дуже) майбутнього. Загалом, ці машини просто чудові. Але наскільки вони чудові, настільки й дорогі. Причому “дорогі” – це ще занадто м’яко сказано. Навіть ті з них, що пройшли за десятки років не одну сотню тисяч кілометрів, коштують мінімум 20-30 тисяч вічнозелених американських тугриків. І це лише в тому разі, якщо пощастить знайти їх тут, ймовірність чого досить мала. Найбільш вірогідно, що таке диво доведеться везти з-за кордону з усіма наслідками, як то: комісійними, розмитненням, податками та іншими формальностями, за облаштування яких доведеться заплатити, мабуть, ненабагато менше, ніж за саму машину. Але ж не варто забувати і про запчастини, які також доведеться в разі чого везти із заморських далей… Коротше кажучи, це не варіант. То що ж робити?…

Вихід є!

Так, він справді є. І це зовсім не пограбування форту Нокс, як дехто міг би подумати. Все цілком законно і гуманно – просто звернімося до каталогу виставлених на продаж авто, а саме до його розділу, присвяченому вінтажним машинам. Рано чи пізно в очі впаде дещо, що до болю нагадуватиме авто з мрій любителів ретро. Ймення цьому дечому коротке – ГАЗ-21, а в просторіччі “двадцять перша”.
Майже така сама хромована фурнітура, такі ж вишукані обводи капота та боків, гострі плавці та рельєфні задні фари – тільки не заокеанського походження, а вітчизняного. Хоча вітчизняним це авто можна назвати умовно, бо в основу його дизайну (те ж саме стосується і деяких агрегатів, наприклад, коробки перемикання передач) лягли найсучасніші американські моделі того часу: Шевроле 210 “ДеЛюкс” та Форд “Мейнлайн” зразка 1952-го року, відомі своєю надійністю та конструктивною досконалістю. Так, здається, що це саме та машина, яка нам потрібна! Одначе, машина, як і людина, живе не одним лише зовнішнім виглядом, отож давайте розглянемо “двадцять першу” детальніше.

За…

До очевидних “плюсів” машини в першу чергу треба зарахувати її конструкцію: корпус ГАЗ-21 виготовлявся з досить товстої сталі, на відміну від сучасних машин, кузови яких зазвичай робляться з легких сплавів. Чи варто говорити, наскільки міцнішим, а відтак і менш схильним до фатальних деформацій, буде “кістяк” горьковського авто? І я думаю, що ні. Не зайвим буде додати також і те, що сталевий корпус “двадцять першої” надійно захищений від корозії фосфатуванням усіх можливих та неможливих поверхонь.
Великий кліренс (саме так технічною мовою зветься відстань від найнижчої точки корпусу до поверхні дороги) забезпечує машині досить пристойні показники прохідності. Цьому ж сприяє і в міру потужний 75-сильний двигун з робочим об’ємом в 2,4 л.
Як і усі машини того часу “двадцять першу” навряд можна назвати вибагливою до паливно-мастильних матеріалів – двигун розраховано під найдешевший нині бензин марки А-76, що у великій мірі компенсує порівняно великі витрати пального.
Іншою позитивною рисою цієї моделі є простора компоновка салону. На широких сидіннях-диванах можуть розміститися до шести чоловік, при цьому їм не доведеться згортатися у позі ембріона, аби не заважати один одному – місця вистачить усім. Простір грає на руку не тільки в плані розміщення пасажирів: так, наприклад, великі розміри панелі приладів та “неробочих” поверхонь дають змогу без проблем встановлювати будь-яке аудіо-обладнання та інші приємні дрібнички, які зроблять перебування у авто набагато комфортнішим.
На останок скажу про ще одну сильну сторону “волги”: її ціну. Навіть за великого бажання не вдасться знайти авто такої марки, яке б коштувало більше 1500 умовних одиниць. По такій ціні зазвичай “штовхають” стандартні, нетюнинговані машини в гарному або дуже гарному станах. Більшість машин же продаються в півтори-два рази меньше, за 800-1000 доларів, при цьому їх стан цілком можна вважати за нормальний (технічно справні, але з дрібними зовнішніми дефектами, що досить легко виправляються у найближчий майстерні, або силами кулібіних місцевої закваски).

…та проти

Якою б чудовою не була машина, разом із позитивними рисами вона матиме й негативні, на які також треба зважати. Найбільш разючим недоліком ГАЗ-21 є повна відсутність будь-яких засобів безпеки: конструкція не передбачує навіть звичних кожному пасків! Мотивація розробників машини, що утнули таке, мабуть, навіки залишиться таємницею за сімома печатками, адже ніякою людською логікою цього зрозуміти неможливо в принципі. Єдине, що хоч злегка підсолоджує гірку пілюлю ситуації – те, що до щасливого власника антикварної машини не прискіпуватимуться співробітники Державтоінспекції, бо відсутність пасків безпеки в цьому разі заноситься до водійських документів і не може розцінюватися як порушення правил дорожнього руху.
Найперша перевага цього авто – надміцна за сучасними мірками конструкція – породжує і певні проблеми, найголовнішою з яких є помітна інерційність машини. Маса машини навіть у базовій конфігурації ледь не дотягує до відмітки у півтори тони, що за керованістю робить її подібною до сучасних позашляховиків: різких маневрів краще не закладати взагалі, а звичайні будуть виконуватися зовсім не так швидко, як хотілось би.
Оскільки мова вже зайшла про швидкості, варто зазначити, що паспортних 130 км/год можна розвинути лише при наявності повністю справного та налагодженого двигуна, що для авто поважного віку (навіть наймолодшим представникам моделі не менше 40 років) вкрай малоймовірно. З “нереставрованої” машини вдасться вижати 110-115, в ліпшому разі близько 120 км/год.
При цьому двигун відзначається зажерливістю: на кожні 100 км по шосе він “з’їдатиме” від 9-11 до 14, а то й усіх 15 л бензину, а це по нинішнім міркам дуже і дуже немало, якщо не сказати більше. Втім, як я вже казав, високий рівень споживання пального компенсується його невисокою вартістю у порівнянні із вживаними сучасними машинами бензинами марок А-92/-95/-98.
Ці вади, мабуть, є основними, однак поряд із ними “живуть” і менші, так би мовити, косметичні. До таких можна віднести дещо незвичайне для нинішніх водіїв розміщення органів керування, зокрема ручки коробки передач, винесеної до керма, а не розташованої між сидіннями водія та пасажира.

Маємо те, що маємо

Підведемо риску під тим, що було сказано. В обличчі ГАЗ-21 ми маємо цілком пристойну альтернативу західним ретро-автомобілям. Якнайкращою словесною характеристикою їй буде висловлювання “бюджетний варіант”. Саме так, адже за порівняно невелику суму у нас є змога одержати довговічну, надійну та невибагливу до обслуговування машину, стильну “у квадраті”. В той же час низький рівень безпеки та непросте керування роблять її особливо вимогливою до водійської майстерності власника, недостатній рівень якої може призвести до передбачувано сумних наслідків. Ви любите ретро, не лякаєтеся труднощів і не прагнете гратися у Шумахера? Тоді це авто справді для Вас. Воно дасть змогу доторкнутися до історії, поринути з головою у минуле, неквапливо, розмірено їдучи трасою під стрімкі ритми старого рок-н-роллу – а це, повірте, багатого варте…

Костянтин Куриленко

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *