ІРИНА СИНЯВСЬКА: НАША МЕТА БЛАГОРОДНА – НАВЧАТИ ДІТЕЙ ДЛЯ РОБОТИ НА СУЧАСНОМУ ВИРОБНИЦТВІ - 2010 10 092010 10 06juir11Під час виставки «Агро-2012» у сільськогосподарському павільйоні яблуку не було де впасти: латифундисти, фермери, освітяни з усіх областей розповідали й про «бізнес-інкубатори», і про аграрні школи в агрохолдингах. Про новації в аграрній освіті ми розмовляли з директором Науково-методичного центру інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності вищих навчальних закладів «Агроосвіта» Іриною СИНЯВСЬКОЮ.

– Ірино Максимівно, днями освітяни-аграрники провели ін­вестиційний форум «Агроосві­та – товаровиробникові» й се­мінар на тему співпраці бізнесу з освітою. Вдалося зацікавити бізнес?

– Ми справді говорили про вдосконалення системи співпра­ці з роботодавцями й гарантова­не надання нашим випускникам першого робочого місця. Часто кажуть, що в аграрних універ­ситетах немає науки, бо держа­ва не дає грошей. Фінансуван­ня справді недостатнє, але це не означає, що науковці з аграр­них ВНЗ не працюють. Навпа­ки, вони самотужки чи за раху­нок благодійних коштів роблять дуже непогані винаходи.

УКРАЇНСЬКИМИ ТЕПЛИЦЯМИ ЗАЦІКАВИЛИСЯ ГОЛЛАНДЦІ

Тому ми (вперше!) створили ро­бочу групу з фахівців Держав­ного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації, Національної академії аграрних наук, департаментів Міністер­ства аграрної політики і продо­вольства. Група розглянула (з гарячими суперечками!) 23 ін­вестиційних проекти, представ­лені університетами. Залиши­ли 12, які й презентували на форумі. Вони стосуються тва­ринництва, рослинництва, ін­женерії й розвитку сільських те­риторій. Приїхали представники посольств, більш як сімдесят українських товаровиробників (великі холдинги й фермерські господарства). Після форуму за­телефонували голландці –заці­кавилися проектом тепличного господарства, який розроблено Харківським аграрним універ­ситетом імені Докучаєва.

– Наші теплиці цікавлять гол­ландців?!

– Цікавлять! Ця розробка враховує умови степової зони, зміни в кліматі. Проект заінтри­гував голландців завдяки сво­їй доступності: його розробле­но для фермерів, які не завжди мають можливість придбати до­рогі світові новинки.

– Тобто до купівельної спро­можності українців?

–       Не тільки українців. Євро­пейці також люблять економію.

Ще одна цікава пропози­ція –також від харків’ян – стосується переробки відходів рослинництва на біодобриво. Надзвичайно цікавою є про­позиція з Криму – Інститу­ту Національного університету біоресурсів і природокористу­вання – щодо ефірних олій. На ринку України ефірні олії май­же не представлені (й дуже ба­гато підробок), тому маємо хо­роші шанси отримати фінансову підтримку.

Цього року ми вирішили не робити банальні стенди з роз­повідями про щоденну роботу аграрної галузі. Показуємо тіль­ки справжні досягнення. А їх чимало…

– Ви казали про проблеми працевлаштування випуск­ників…

–       Співпраця з бізнесом і то­варовиробниками щодо праце­влаштування справді є пробле­мою. Цьому був присвячений семінар про взаємодію бізне­су й освіти. Спільна робота по­чалася з агрохолдингу «Мрія». Це дуже потужний землекорис­тувач. Його керівництво розу­міє: обробляти землю повинні освічені фахівці, які знають новітні технології. Тому заклад створив агрошколи (зокрема, в Тернопільській області), в яких навчаються наші студенти. Щоб потрапити туди на навчання, по­трібно пройти чотири етапи від­бору. Потім студент аграрного ВНЗ (з повним соціальним па­кетом і фінансовим забезпечен­ням!) дев’ять місяців навчається в такій школі. Кращих випуск­ників беруть на роботу.

РОБОТА Є, ШУКАЙ БАЖАННЯ

ІРИНА СИНЯВСЬКА: НАША МЕТА БЛАГОРОДНА – НАВЧАТИ ДІТЕЙ ДЛЯ РОБОТИ НА СУЧАСНОМУ ВИРОБНИЦТВІ - 2010 10 092010 10 06juir11– Чим відрізняються школи від університетів?

– Я розмовляла зі студен­тами – вони вражені. Уні­верситети, на жаль, сьогод­ні не мають тієї навчальної бази (зокрема, техніки), яка є в товаровиробників. Це но­вітня техніка, технології. До речі, агрохолдинг запропону­вав нам створити спільний пор­тал із працевлаштування що­йно ми підписали меморандум про співпрацю.

– Працевлаштування тільки у «Мрії»?

–       Ні! Ми хочемо, щоб у ор­ганізації й роботі порталу брали участь усі товаровиробники. Не­хай розкажуть про свої вимоги до фахівців –ми організуємо стажування… Така інформація корисна для всіх: для студентів і для роботодавців.

Між іншим, семінар ще три­вав, а до мене вже підійшли аграрники з Польщі і кажуть: портал – дуже цікава іні­ціатива. Вони вводять в дію м’ясокомбінат у Бердичеві й шу­кають фахівців з переробки про­дуктів тваринництва. Наступ­ного тижня підписуємо з ними угоду й відправляємо студентів на стажування.

– Цього року в багатьох ви­шах спостерігався дефіцит абі­турієнтів. Аграрні ВНЗ зачепи­ла ця криза?

– Ми задоволені вступною кампанією. Був непоганий кон­курс – у середньому 6,8 особи на місце. Проте деякі проблеми все-таки є. Погоджуюся з мі­ністром освіти й науки, молоді та спорту Дмитром Табачником, що вища освіта не повинна бути в кожного; її мають здобувати люди з відповідним інтелектом. Однак аграрна освіта спрямо­вана на підготовку фахівців для сільської території. Наше сту­дентство – це діти села. А сіль­ська школа, на жаль, не завжди дає випускникам можливість отримати 140 балів із зовніш­нього тестування… Тому й рек­тори, і голова парламентського Комітету з аграрної політики й земельних відносин зверну­лися до прем’єр-міністра, щоби для сільських дітей залиши­ти «бар’єр» 124 бали для про­фільних предметів. Або ввес­ти квоту: встановити кількість сільських дітей, які мають на­вчатися, а потім – повернути­ся до села.

– Скільки випускників аграр­них ВНЗ працює за спеціаль­ністю?

–       Є офіційна й неофіцій­на статистика. Офіційно в нас працевлаштовується 67 –69 відсотків випускників. Але не відомо, скільки їх працює по­тім за фахом. За неофіційною статистикою, близько 50 відсо­тків ідуть у інші сфери. Вони працюють – проте часто не за фахом.

Та наша освітня програма на­зивається не «освітою заради освіти», а «підготовкою кадрів для агропромислового комплек­су». Наша мета благородна: на­вчати дітей для роботи на су­часному виробництві, а не для освіти заради освіти!

СМІШНО ВЖИВАТИ ТЕРМІНИ, ЯКІ ВЖЕ ЗАБУЛИ В ЄВРОПІ

– Якщо в агропромисловому комплексі створюватимуться нові робочі місця, випускни­кам буде де працювати.

– Є позитивні зрушення в освітній сфері, є інтерес інвес­торів до аграрної галузі. Отже, й фахівці знадобляться! Пред­ставники бізнесу кажуть: нам потрібен фахівець зі знання­ми, з навичками роботи. При­чому не десятирічної давності, а зі знанням сучасного вироб­ництва. Це дуже велика відпо­відальність для викладачів! На жаль, ми змушені були цьогоріч звільнити 360 науково-педагогіч­них працівників. І крапку ще не поставлено. Вимоги до виклада­чів дуже високі!

– А заміна науковцям є?

–       Є молоді кадри, які «вирос­тають» у наукових школах уні­верситетів. Професори старшо­го віку залишаються почесними керівниками наукових шкіл. Од­нак навчатимуть дітей нові фа­хівці! Смішно вживати під час лекцій терміни, які вже давно забули в Європі…

Це рішення жорстке, непопу­лярне, але це треба робити. До речі, скорочуємо не тільки пра­цівників, а й кількість навчаль­них закладів. Наприклад, на Харківщині в нас три аграрних університети. Територія Сло­божанщини не потребує такої кількості спеціалістів! Нині гото­ва постанова Кабінету Міністрів про те, що в майбутньому буде один Слобожанський аграрний університет. Боятися цього не треба: скорочується адміністра­тивний персонал, а студентів це аж ніяк не зачепить – навпаки, якість тільки виграє.

– Під час форуму представни­ки бізнесу говорили про інте­грацію освіти й виробництва. Це можливо? І як скоро?

– Уряд ще минулого року схвалив концепцію реформу­вання аграрної освіти й науки. Суть цієї концепції зводиться не тільки до укрупнення університетів (нині їх 18), а саме до об’єднання освіти, науки й виробництва. Буде створено сім навчальних науково-виробни­чих комплексів. Перша частина комплексу – це університет, до якого приєднані коледжі й тех­нікуми. Друга – науково-вироб­нича. Це й інститути, що підпо­рядковані Національній академії аграрних наук, і товаровироб­ники, які стануть засновника­ми цього комплексу. Він бере на себе фінансове забезпечен­ня роботи університету, а також навчальну практику й дослідні поля… Ми не тільки зменшує­мо навантаження на державний бюджет, а й вирощуємо фахів­ця, як кажуть, «у полі».

Змінюємо навчальні плани. Дві третини часу займе прак­тичне навчання. Практика буде вже в перший рік навчання. Бо часто буває так: дитина слухає теорію рік, другий, а потім на практиці розуміє, що це не її спеціальність. І щоб молодь не втрачала часу, а держава – ко­штів, ми й домовились іти та­ким шляхом.

НАШІ ДІТИ – НЕ ДЕШЕВА РОБОЧА СИЛА ДЛЯ ЗАКОРДОННОГО ФЕРМЕРА!

– Ваші студенти їдуть за кор­дон: на інших виробників поди­витися, себе показати. Як потім втілюють набутий досвід?

–       Після реорганізації На­уково-методичного центру ми створили Кабінет міжнародного співробітництва, в якому пра­цюють фахівці зі знанням мов, міжнародного права. Перед цим проаналізували ситуацію зі ста­жування за кордоном і жахну­лися. Всі аграрні університети відправляють своїх студентів нібито на практику. Але коли ми подивились, яка це практи­ка. Наші діти – дешева робоча сила для закордонного фермера чи підприємця. Українські сту­денти за кордоном не захище­ні, не мають необхідних міжна­родних сертифікатів. Ніхто не стежить, скільки їм платять. Це неправильно. Віднині наші фа­хівці відправлятимуть студентів за кордон на справжню практи­ку. Дитина отримуватиме сер­тифікат, її супроводжуватиме наш юрист-міжнародник. Він чітко знатиме, чим займаєть­ся студент, які в нього побу­тові умови. Бо добре, що наші діти багато працюють, та це не означає, що вони мають задур­но працювати на закордонний бізнес.

Крім того, думаємо над ду­альними дипломами, що визна­ються і в Європі, і в Украї­ні. Нині маємо 39 студентів, які співпрацюють із французь­ким вишем і отримають такі дипломи.

– Дуальні дипломи отримують окремі групи?

–       Поки що так. Проте нині готується до підписання уго­да між Міністерством аграрної політики та продовольства і По­сольством Франції, в якій ці пи­тання виписуються надзвичай­но ретельно.

Робочі плани нашого центру дуже великі. В ідеалі плануємо стати Центром знань для всіх учасників аграрного виробни­цтва й лідерів сільських громад. Основне – почати!

Світлана ГАЛАТА, «Освіта України» № 38

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *