ВИГРАЄ ТОЙ, ХТО ДИВИТЬСЯ В МАЙБУТНЄ! - 2Діалог науковців і підприємців «без перекладачів»

Безпілотні літальні апарати, прив’язні підводні човники, контейнери для радіаційних відходів із терміном придатності триста років, якісні й недорогі (8 – 10 тисяч гривень), ендопротези суглобів – ці й десятки інших ноу-хау представили на Міжнародному науково-практичному форумі «Наука і бізнес – основа розвитку економіки», що відбувся днями в Дніпропетровську.

Зустріч університетської нау­ки з бізнесом і представни­ками промислових підпри­ємств організували Міністерство освіти й науки, молоді та спор­ту України, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара й Національний центр аерокосмічної освіти моло­ді імені О.М. Макарова. Як наго­лосив перший заступник міністра Євген Суліма, основна мета фо­руму – розпочати діалог науков­ців і підприємців «без переклада­чів». Розуміння того, що наука й бізнес співіснують окремо, має залишитись у минулому.

«ЧИСТОЇ НАУКИ» – НЕДОСТАТНЬО!

Національний центр аерокос­мічної освіти був переповнений: свої розробки привезли делега­ції 77 українських вищих на­вчальних закладів України, Ро­сії, Туреччини й Казахстану. Два дні в семи секціях науковці роз­повідали про власні досягнення у сфері енергозбереження, ма­шинобудування, приладобуду­вання, транспорту, металургії, інформаційних технологій, ін­новацій у транспортній систе­мі, охороні здоров’я тощо.

Але однієї «чистої науки» цьо­го разу було недостатньо. Ди­ректор Департаменту наукової діяльності та ліцензування Олек­сандр Якименко зазначив, що на часі – комерціалізація наукових розробок. Недостатньо тільки по­стояти біля стенда й розповісти славну історію ВНЗ. Керівництво міністерства поставило перед на­укою чітке завдання: співпрацю­вати з бізнесом. Саме це допо­може ВНЗ заробити гроші й працювати не «на полицю», а на кінцевий результат.

На презентацію наукових до­сягнень запросили також пред­ставників понад 30 промислових підприємств. «Сподіваємося, – наголосив Олександр Якимен­ко, – що бізнес оцінить роз­робки університетів!».

НАУКА НА ПОТРЕБУ ЧАСУ

Перший заступник міністра осві­ти й науки Євген Суліма підхо­див до кожного стенда й ставив ректорам конкретні запитання. Уважно слухав, які проекти вони привезли й обов’язково цікавив­ся, яким є попит на ці розробки. Скільки угод укладено? Скільки коштів заробив ВНЗ? Що зава­жає співпраці? А журналістам пояснив, що на півтисячі нау­кових розробок, представлених на форумі, держава витратила близько 150 мільйонів гривень бюджетних коштів. Вона заці­кавлена в розвиткові універси­тетської науки, однак робити це тільки за рахунок бюджету все-таки неможливо.

 – У світі, – пояснив Євген Суліма, – державне фінансу­вання становить 30 відсотків, а решту 70 – університети отри­мують завдяки інвестиціям від бізнесу. В Україні є достатній науковий потенціал, який та­кож може допомогти розвитко­ві економіки.

Гості форуму уважно слухали заступника міністра. Він розпо­вів, що 29 серпня 2012 року Ка­бінет Міністрів ухвалив рішення про заснування грантів колек­тивам молодих учених для про­ведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок за пріоритетними на­прямами розвитку науки й тех­ніки. Колективам молодих уче­них надаватимуться гранти в сумі понад мільйон гривень.

 – Світова практика пока­зує, – наголошував Євген Суліма, – що основою інноваційно­го розвитку економіки є миттєве реагування науки на нові потре­би ринку. Тому протягом остан­ніх двох років міністерство здій­снює переорієнтацію тематик наукових досліджень у ВНЗ. Кількість наукових проектів на проведення прикладних дослі­джень за останній рік збільши­лася на 17 відсотків і нині ста­новить 63 відсотки, що відповідає світовим тенденціям розвитку науки. Виграє той, хто дивить­ся в майбутнє!

 – Держава, – підкреслив Євген Суліма, – фінансує на­уку, але через рік – два уні­верситет має доповісти, як ту чи іншу технологію впровадже­но в життя.

БЕЗПІЛОТНИЙ ЛІТАК: АЕРОДРОМ НЕ ПОТРІБЕН!

ВИГРАЄ ТОЙ, ХТО ДИВИТЬСЯ В МАЙБУТНЄ! - 3Деякі розробки привезли на форум спеціально для того, щоб підприємці нарешті їх «побачили». Директор науко­во-практичного центру безпі­лотної авіації «Віраж» Націо­нального університету України Михайло Матійчик з гордістю показує «дітища» центру. На­приклад, двомоторний безпілот­ний літальний апарат «Небес­ний патруль М-7» призначений для виконання аерофотозйомки й відеоспостереження в реаль­ному часі.

Михайло Матійчик розпові­дає, що безпілотники нещодав­но брали участь у військових навчаннях на Київщині. Військові оцінили їх дуже високо. Для цих літаків треба дуже мало пального і, основне, вони не по­требують аеродромів.

 – Безпілотна авіація займає проміжне місце між великою авіацією й супутниковою, – пояснює Михайло Матійчик. – Але, на жаль, директори ком­паній не знають, що це таке й як їх використовувати. Тому за­вдання нашого центру – лікві­дувати «розрив» між безпілот­ною технікою й авіакомпаніями, які могли б цю техніку викорис­товувати, та поки що цього не роблять. Сподіваємося, що ком­панії дуже скоро оцінять еконо­мічну вигоду використання на­ших безпілотників.

ЕКОНОМІЯ – 600 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

Економії енергоресурсів при­свячено й розробку Хмельниць­кого національного університе­ту. Вчені представили проект автономної системи газового опалення. «Відповідно до про­грами Міністерства освіти і на­уки, молоді та спорту України щодо зменшення споживан­ня енергоресурсів навчальних закладів, ми розробили нову систему опалення, – розпові­дає проректор з наукової ро­боти ХНУ Георгій Параска. – Її вже встановлено в корпусах Хмельницького національного університету. Загальний еконо­мічний ефект цієї системи ста­новить більш як 600 тисяч гри­вень на рік».

КОНТЕЙНЕРИ НА ТРИСТА РОКІВ

Гості форуму з цікавістю зупи­нялися біля стендів Дніпропе­тровського національного уні­верситету імені Олеся Гончара. Зокрема, біля контейнера для зберігання (до 300 років!) радіо­активних і високотоксичних від­ходів. Технологію виготовлення новітніх матеріалів для контей­нерів розробили фізики, хімі­ки і матеріалознавці ДНУ, ВО «Південний машинобудівний завод ім. О. Макарова» і Хар­ківського фізико-технічного ін­ституту. Один з таких контей­нерів купила велика компанія із США – для вивчення україн­ського ноу-хау.

Поряд з контейнером – кос­тюм індивідуального захисту від радіаційного випромінювання. «Його унікальність – у дода­ванні спеціальних дисперсних домішок, які значно поліпшили його захисні якості, – розпо­відає завідувач кафедри техно­логій виробництва ракетно-кос­мічних літальних апаратів Євген

Джур. – У такому костюмі опе­ратор може працювати в небез­печній зоні 45 хвилин, тоді як у звичайному – не більш ніж 5. До того ж він на кілька кілогра­мів легший!»

Коштує вбрання всього 500 доларів…

БУДИНОК З… ТЕРИКОНУ

Для розв’язання проблеми ве­личезної кількості відвалів ство­рено розробку Одеського націо­нального університету імені І. І. Мечнікова. Завідуюча лабо­раторією біотехнологічного нау­кового центру університету Іри­на Блайда з гордістю розповідає про біотехнологічний метод ути­лізації промислових відходів для отримання рідкісних і кольоро­вих металів. У цих відвалах є багато корисних елементів, які можна видобути й використати у промисловості.

 – Ми працюємо з відхода­ми вуглевидобування, – каже Ірина Блайда. – Це терикони. З допомогою мікроорганізмів у них можна «запустити» мікробі­ологічні хімічні процеси й отри­мати з відходів галій, германій, алюміній, свинець. Крім того, відбувається повна детоксика­ція териконів. Потім їх можна використовувати, наприклад, у виробництві будівельних мате­ріалів. Іншими словами – бу­дувати дім з терикону!

Цим методом уже заціка­вилися промисловці з Казах­стану. Керівництво комбінату «Казахстанмідь» запропонува­ло випробувати й застосувати цей метод на родовищі Бенкала. Крім того, університет співпра­цює з Ладижинською тепловою електростанцією й акціонерним товариством «Львівська вугіль­на компанія». До речі, величезні терикони на Львівщині мають четвертий ступінь небезпеки!..

 – На практичні проблеми ми орієнтуємося віднедавна, – зізнається завідуюча. – Пере­будувати «свідомість» і роботу лабораторії на конкретні про­блеми й замовлення було дуже непросто.

ВІДРЕМОНТУЄМО… ГАЗОПРОВІД

На конкретний попит орієнту­ються й учені з Тернопільсько­го національного технічного уні­верситету імені Івана Пулюя. Завідувач науково-дослідної ла­бораторії Ігор Ярема показує колегам розробки, що викорис­товуються, зокрема, для ремон­ту магістральних газопроводів «Уренгой – Помари – Ужго­род», «Союз», «Прогрес-2». Ці газопроводи потребують ремон­ту, тому розробки тернополян дуже актуальні.

Лабораторія виробляє сто найменувань запчастин для ім­портного обладнання (аме­риканського, французько­го, німецького, австрійського) компресорних станцій і для об­ладнання вітчизняного вироб­ництва. Співпрацює з підпри­ємствами «Черкаситрансгаз», «Прикарпаттрансгаз», «Київтрансгаз» тощо. Але універси­тет має намір розширювати ро­боту: зацікавити своїми ідеями нафтовиків і аграріїв.

ЗАПРОШЕННЯ ДО КОСМОСУ

З величезною увагою слухали вчені й головного конструк­тора, начальника Конструк­торського бюро із системного проектування ракет і ракетних комплексів «Південне» Павла Дегтяренка.

Конструктор розповів, що в 2014 році з космодрому в Бай­конурі стартує супутник «Мікросат». Він призначений саме для того, щоб українські підпри­ємства й ВНЗ мали змогу роз­містити на ньому дослідницьку апаратуру й випробувати її в космосі. «Для університетських кафедр це – можливість ре­алізувати свої проекти, – на­голосив конструктор. – Тому закликаємо навчальні заклади підтримати цю ініціативу. Тож продемонструймо велич укра­їнської університетської науки всьому світу!»

Після закінчення фору­му керівники вищих навчаль­них закладів мали представити конкретні звіти: скільки угод укладено, чим зацікавилися під­приємці. На першому повер­сі центру облаштували Служ­бу економічного консалтингу, де юристи й економісти готові були негайно допомогти потен­ційним партнерам. У результа­ті підписано майже чотири де­сятки угод.

Світлана ГАЛАТА, «Освіта України» № 42

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *