У мене є знайома сім’я. Зовні, начебто, все благополучно і стандартно: він, вона, дитина… Якби не одне «але» – «дитині» за 30, а матуся все ніяк не може змиритися з думкою, що хлопчик виріс. «Він без мене пропаде!» – Стандартне виправдання для вічного опікунства. Ще б пак! У спеку забуде випити водички – помре від зневоднення; в морози не вдягне светра – помре від холоду; познайомитися не з тією дівчиною – помре від нерозділених почуттів-с. Та хіба мало підступних пасток розставлено на життєвому шляху тридцятирічного «малюка»?

Далі цікавіше

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *