Реборни - надто реалістичні, та яке їх призначення -Родзинкою цьогорічного фестивалю «Ляльковий світ»: Lady&Teddy, що триває у Львівському Палаці Мистецтв, стали ляльки-реборни київських майстринь. Стенд, а радше візочки навколо нього та їхні «мешканці», що гіперреалістично нагадують справжніх дітей, за словами організаторів викликали найнесподіваніші емоції: від страху та обурення – до захоплення та виявів материнських інстинктів.

Реборни – різновид авторської колекційної ляльки, що не так давно набув популярності в Україні. І одразу здійняв не одну дискусію щодо їх надто реалістичного вигляду та призначення. Хтось називає це чудом, хтось – збоченням. Образи реборнів, що створюють майстри – найрізноманітніші – від щойно народжених до кількамісячних малюків. Усі деталі – це винятково ручна робота, а матеріали для їх створення добирають так, аби в результаті ляльку було і справді не відрізнити від справжнього немовляти. На дотик реборни мають наче справжню шкіру, натуральне волосся майстри по одному вживляють у голівку, а на шкірі можна роздивитись кожну складочку, жилки і кров’янисті плямки, характерні для новонароджених.
Утім, як стверджують закордонні майстри, за бажанням замовника штучних немовлят можна вдосконалити. Наприклад, реборни можуть заплющувати та розплющувати очі, якщо прикласти вухо до тільця можна почути биття серця.

Як  зауважують автори реборнів, ці ляльки є радше колекціонерським артефактом, аніж дитячою забавкою. Яке ж тоді насправді призначення цих лялькових створінь? У кожному кутку світу – воно своє і особливе. У Великій Британії найчастіше купують реборнів бізнес-вумен, які категорично не мають часу на власних дітей, а материнський інстинкт треба якось утамовувати. У США покупцями стають жінки, які не можуть мати дітей або їхні діти вже давно виросли, а вони ніяк до цього не звикнуть. Траплялося, майстрам замовляли копію дитини, яку мати народила мертвою.

Та купуючи таке чудо, що пронизливо заглядає вам у вічі з візка, варто пам’ятати одне, що реборни хоч і дуже схожі на дітей, насправді – ними не є. Не плачуть, не хворіють, не потребують уваги, а найважливіше – не дорослішають, на завжди залишаються лиш крихітними для когось прекрасними, а для когось бридкими ляльковими створіннями.

 За матеріалами сайту sumno.com

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *