Сьогодення потребує підготовки якісно нового покоління науковців-дослідників, які змогли б опанувати новітні технології.
Під час святкування Дня знань ми поспілкувалися з ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президентом Спілки ректорів вищих навчальних закладів України Леонідом Губерським про науку в університетах, цьогорічну вступну кампанію до ВНЗ і якість дипломів про вищу освіту.
— Сьогодні одну з перших лекцій у новому навчальному році прочитав Прем’єр-міністр України. Як Ви, Леоніде Васильовичу, оцінюєте цей факт, які у Вас враження?
— День знань — знакова подія, справді всенародне свято. У цей урочистий день в університеті побувало багато відомих людей. Прем’єр-міністр України Микола Азаров прочитав лекцію нашим студентам. Була надзвичайно цікава тема: місце України, її перспективи в цьому нестабільному мінливому світі. Лекція пройшла, як кажуть, на одному подиху, хоча був поданий дуже великий фактичний матеріал аналітичного характеру. Зокрема, важливою була інформація про сучасні ризики для нашої країни і про те, що робить уряд, аби спрогнозувати ці процеси й унеможливити негативні наслідки для нашої держави.
На юридичний факультет прийшов перший Президент України Леонід Кравчук. Він прочитав лекцію, присвячену адміністративній реформі, підготовці змін до Конституції.
На всіх факультетах сьогодні читається перша лекція на тему «Моя Україна — вільна держава». Ми запросили прийти університетських випускників, відомих людей, щоб зробити перший день навчання урочистим, святковим і водночас змістовним, по-діловому корисним.
— Микола Янович на лекції зазначив, що може допомогти з фінансуванням інноваційних проектів. Як Ви думаєте, чи студенти, магістранти, докторанти КНУ імені Тараса Шевченка зможуть скласти такі проекти, взяти участь у конкурсі?
— Прем’єр-міністр звернув увагу і на таку актуальну проблему. В Україні є хороші теоретичні наукові розробки, але не вистачає менеджерів, які допомогли б упровадити ці наукові напрацювання. Це стосується й установ, що займаються лише наукою, й університетів. У нашому університеті нині працює більш як тисяча наукових співробітників. Є хороші результати. Проте з упровадженням у масове виробництво цих ідей ситуація не з найкращих. І коли під час лекції Микола Янович запитав, чи є в когось цікаві проекти, перші сміливці підняли руки. Як я бачив, це були студенти-старшокурсники, магістранти, аспіранти, які займаються наукою на природничих чи фізико-математичних факультетах. Там є дуже цікаві розробки.
Сьогодення потребує підготовки якісно нового покоління науковців-дослідників, які змогли б опанувати новітні технології та вільно орієнтувалися у світовому науковому просторі. З цією метою два роки тому ми створили Інститут високих технологій. Унікальний в Україні експеримент. Нині в ньому навчається 75 магістрантів. Це — кращі випускники бакалаврату біологічного, хімічного, фізичного, радіофізичного і факультету кібернетики нашого та інших університетів. Звичайно, всі вони вільно володіють англійською мовою. Ми плануємо за два роки вивести їх на рівень потужних наукових дослідників. У майбутньому ці випускники працюватимуть у наукових установах — в університетах чи Національній академії наук України, здійснюючи дослідження в перспективних галузях.
— Чи навчають цих майбутніх науковців менеджменту, чи вмітимуть вони розробляти бізнес-плани впровадження власних наукових досліджень?
— Програма навчання в Інституті високих технологій передбачає насамперед дуже високий рівень теоретичної підготовки. Там зосереджено постійний кадровий склад із провідних професорів нашого університету.
Також залучаємо фахівців НАН України і зарубіжних університетів-партнерів, які можуть дати найсучасніші наукові знання. У програму підготовки закладено і менеджерську складову, адже саме цих знань не вистачає нашим сучасним науковцям. Ми покладаємо на цей інститут великі надії, бо маємо на меті «поштучну» підготовку нової наукової еліти — фахівців, які працюють на стику наук, наприклад, біології і фізики, медичної фізики й радіофізики, біохімії тощо. В минулому столітті найсучасніші наукові відкриття зроблені саме в цих напрямах наукової думки. Ми співпрацюємо із зарубіжними університетами-партнерами, де розробляються ті чи інші найсучасніші наукові напрями. Треба об’єднувати зусилля вчених. Звичайно, насамперед — вітчизняних. І ми це робимо.
— Які напрями поліпшення науки в університетах є пріоритетними?
— Коли ставлять такі запитання, то у відповідь найчастіше можна почути, що не вистачає грошей, фінансування. Але потрібні не просто кошти — на утримання будівель чи підвищення заробітної плати. Університети треба забезпечити сучасним обладнанням — ось основний напрям видатків. Саме цього не вистачає багатьом сучасним ученим. Адже, крім думок та ідей, їм необхідна експериментальна база, де можна проводити дослідження. Особливо гостро потребують нового обладнання природничі науки. Без лабораторної бази не буде жодного результату. Фінанси, які виділяє сьогодні держава, не варто розпорошувати. Треба впровадити схему, за якою визначаються провідні установи в певній галузі знань, в яких є наукові школи, найкращі практичні результати. І фінансувати саме цей осередок, що для роботи може залучати фахівців і установи з усієї держави. Якщо всіх фінансувати потроху — результату не буде. Саме на цьому неодноразово наголошував Президент України ВікторФедорович Янукович, коли ставив завдання вивести кілька провідних університетів України на світовий рівень.
— Розширення автономії університетів теж позитивно вплинуло б на розвиток науки?
— Так, звичайно. Хотілося б отримати законодавчо закріплену можливість університету розпоряджатися заробленими коштами. Адже нині ми за ці гроші не можемо купити навіть обладнання. Хоча провідні ВНЗ надають платні послуги, тож мають джерела прибутку. А вкладати ці кошти в розвиток університетської науки поки що не можуть.
— Уже давно проводиться робота над новою редакцією Закону України «Про вищу освіту». Ви працювали в експертній робочій групі…
— Я і проректор з науково-педагогічної роботи Володимир Бугров брали активну участь у засіданнях експертної робочої групи. До тексту вносилися сотні поправок — це поліпшило проект. Нині він загалом відповідає сучасним потребам наших ВНЗ. Та дискусії не вщухають. Причому часто «експерти», які не працювали над проектом і навіть його не читали, дають непрофесійні коментарі.
— Цей закон є сучасним, — додає Володимир Бугров. — Він закладає чіткі якісні параметри підготовки, зокрема — наявність наукових шкіл, високо-професійних кадрів. Ми розуміємо, якщо потрібно не просто отримати диплом, а насамперед здобути якісну освіту, то треба йти туди, де є потужна матеріальна база, відомі наукові традиції і школи.
— Розкажіть про організацію проведення цьогорічної вступної кампанії. Які концептуальні зміни в умовах вступу до ВНЗ Ви вважаєте корисними?
— Однією з особливостей її організації було впровадження системи «Електронний вступ», — зазначив Леонід Губерський. — Вона полегшує життя абітурієнтам, дає їм можливість не їхати до різних міст, щоб подати документи у ВНЗ. Зрозуміло, що система ця — нова, а тому могли з’явитися певні складнощі в її роботі. Скажу так: завжди легше критикувати, ніж щось нове робити. Електронний вступ — це поширена європейська практика. Вона відповідає сучасному стану розвитку нашої країни. Зрештою, це — стимул для ВНЗ поліпшувати технічне оснащення.
Особливої уваги при обговоренні вступної кампанії потребує питання про профільність ВНЗ при відборі на навчання. Сьогодні ми нерідко чуємо про перевиробництво юристів, економістів, перекладачів… Разом з тим, коли говоримо про кваліфікованих фахівців, то і в цих галузях їх бракує. У нас забагато університетів, які їх готують. Але, на жаль, далеко не всі з них спроможні забезпечити якісну підготовку. Тому насправді треба чітко розмежовувати якісну вищу освіту і отриманнядиплома про вищу освіту.
Адже незрозуміло, як можна в університетах, які не мають відомих наукових шкіл, що формувалися десятиліттями чи навіть століттями, готувати юристів, економістів, міжнародників, соціологів, філософів. Звідси й з’являються нарікання на непрофесійність таких випускників. Водночас ці заклади (особливо приватні) не поспішають відкривати фізичні, математичні, біологічні спеціальності, фахівці з яких нині вкрай потрібні нашій державі.
Говорячи про необхідність підвищення якості освіти, варто особливу увагу звернути також і на критерії відбору абітурієнтів на навчання. Про яку якість навчання можна говорити, якщо приймати до університету абітурієнта, який приніс сертифікати Зовнішнього незалежного оцінювання по 124 бали (тобто, фактично «трійки» за університетською шкалою). Розуміючи це, ми в нашому університеті вже другий рік поспіль установлюємо мінімальні бали сертифікатів від 140 до 170. На деякі спеціальності визначаємо по дві профільні дисципліни. При цьому кількість заяв не зменшилася — прийшли люди з височенними балами. Звичайно, їх легше буде навчати, вони матимуть вищий рівень знань після закінчення ВНЗ. Так ми підвищимо якість вищої освіти.
А для тих випускників, які отримали до 140 балів, відкриті двері коледжів і технікумів. Після випуску, отримавши диплом молодшого спеціаліста, професійно зорієнтовані випускники прийдуть до ВНЗ для продовження навчання за скороченими програмами.
Щодо концептуальних змін до умов вступу. До існуючих сьогодні дев’яти дисциплін, які виносяться на Зовнішнє незалежне оцінювання, доцільно було б додати тестування з основ правознавства, основ економіки, всесвітньої історії і суспільствознавства. Наприклад, охочі вступити на філософський факультет складали б тести із суспільствознавства. Адже це — професійно орієнтована дисципліна. Кажуть, що не в усіх школах вона викладається. Та якщо учень захоче навчатися на цьому факультеті, він знайде шлях навчатися в тій школі, де дисципліна викладається, або інший спосіб для її опанування. Для вступу на юридичні напрями навчання доцільно використовувати тести з основ правознавства, на економічні — основ економіки. Тоді ми не будемо втрачати професійну орієнтацію абітурієнта, а від цього значною мірою залежить якість освіти.
У Спілці ректорів вищих навчальних закладів нині готуються пропозиції, зорієнтовані на поліпшення Умов прийому до ВНЗ на наступний рік, які ми найближчим часом передамо до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Спілкувався Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України» № 67-68