Сьогодення потребує підготовки якісно нового покоління науковців-дослідників, які змогли б опанувати новітні технології.

Під час святкування Дня знань ми поспілкувалися з ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президентом Спілки ректорів вищих навчальних закладів України Леонідом Губерським про науку в університетах, цьогорічну вступну кампанію до ВНЗ і якість дипломів про вищу освіту.

— Сьогодні одну з перших лек­цій у новому навчальному році прочитав Прем’єр-міністр Укра­їни. Як Ви, Леоніде Васильови­чу, оцінюєте цей факт, які у Вас враження?

— День знань — знакова подія, справді всенародне свято. У цей урочистий день в університеті побувало багато відомих людей. Прем’єр-міністр України Мико­ла Азаров прочитав лекцію на­шим студентам. Була надзвичай­но цікава тема: місце України, її перспективи в цьому неста­більному мінливому світі. Лек­ція пройшла, як кажуть, на од­ному подиху, хоча був поданий дуже великий фактичний ма­теріал аналітичного характеру. Зокрема, важливою була інфор­мація про сучасні ризики для на­шої країни і про те, що робить уряд, аби спрогнозувати ці про­цеси й унеможливити негатив­ні наслідки для нашої держави.

На юридичний факультет прийшов перший Президент України Леонід Кравчук. Він прочитав лекцію, присвячену адміністративній реформі, під­готовці змін до Конституції.

На всіх факультетах сьогод­ні читається перша лекція на тему «Моя Україна — вільна держава». Ми запросили при­йти університетських випускни­ків, відомих людей, щоб зробити перший день навчання урочис­тим, святковим і водночас зміс­товним, по-діловому корисним.

— Микола Янович на лекції за­значив, що може допомогти з фінансуванням інноваційних проектів. Як Ви думаєте, чи сту­денти, магістранти, докторанти КНУ імені Тараса Шевченка змо­жуть скласти такі проекти, взя­ти участь у конкурсі?

— Прем’єр-міністр звернув ува­гу і на таку актуальну проблему. В Україні є хороші теоретичні наукові розробки, але не виста­чає менеджерів, які допомогли б упровадити ці наукові напрацювання. Це стосується й уста­нов, що займаються лише нау­кою, й університетів. У нашому університеті нині працює більш як тисяча наукових співробітни­ків. Є хороші результати. Проте з упровадженням у масове ви­робництво цих ідей ситуація не з найкращих. І коли під час лек­ції Микола Янович запитав, чи є в когось цікаві проекти, пер­ші сміливці підняли руки. Як я бачив, це були студенти-старшокурсники, магістранти, аспіран­ти, які займаються наукою на природничих чи фізико-математичних факультетах. Там є дуже цікаві розробки.

Сьогодення потребує підго­товки якісно нового покоління науковців-дослідників, які змо­гли б опанувати новітні техно­логії та вільно орієнтувалися у світовому науковому просторі. З цією метою два роки тому ми створили Інститут високих тех­нологій. Унікальний в Україні експеримент. Нині в ньому на­вчається 75 магістрантів. Це — кращі випускники бакалаврату біологічного, хімічного, фізич­ного, радіофізичного і факуль­тету кібернетики нашого та ін­ших університетів. Звичайно, всі вони вільно володіють ан­глійською мовою. Ми плануємо за два роки вивести їх на рівень потужних наукових дослідників. У майбутньому ці випускники працюватимуть у наукових уста­новах — в університетах чи На­ціональній академії наук Украї­ни, здійснюючи дослідження в перспективних галузях.

— Чи навчають цих майбутніх науковців менеджменту, чи вмі­тимуть вони розробляти бізнес-плани впровадження власних наукових досліджень?

— Програма навчання в Інсти­туті високих технологій перед­бачає насамперед дуже високий рівень теоретичної підготовки. Там зосереджено постійний ка­дровий склад із провідних про­фесорів  нашого університету.

Також залучаємо фахівців НАН України і зарубіжних університетів-партнерів, які можуть дати найсучасніші наукові знання. У програму підготовки закладено і менеджерську складову, адже саме цих знань не вистачає на­шим сучасним науковцям. Ми покладаємо на цей інститут ве­ликі надії, бо маємо на меті «поштучну» підготовку нової наукової еліти — фахівців, які працюють на стику наук, напри­клад, біології і фізики, медичної фізики й радіофізики, біохімії тощо. В минулому столітті най­сучасніші наукові відкриття зро­блені саме в цих напрямах нау­кової думки. Ми співпрацюємо із зарубіжними університетами-партнерами, де розробляються ті чи інші найсучасніші науко­ві напрями. Треба об’єднувати зусилля вчених. Звичайно, на­самперед — вітчизняних. І ми це робимо.

Які напрями поліпшення на­уки в університетах є пріори­тетними?

— Коли ставлять такі запитання, то у відповідь найчастіше мож­на почути, що не вистачає гро­шей, фінансування. Але потрібні не просто кошти — на утриман­ня будівель чи підвищення заро­бітної плати. Університети треба забезпечити сучасним обладнан­ням — ось основний напрям видатків. Саме цього не виста­чає багатьом сучасним ученим. Адже, крім думок та ідей, їм не­обхідна експериментальна база, де можна проводити досліджен­ня. Особливо гостро потребують нового обладнання природничі науки. Без лабораторної бази не буде жодного результату. Фінанси, які виділяє сьогод­ні держава, не варто розпоро­шувати. Треба впровадити схему, за якою визначаються провідні установи в певній галузі знань, в яких є наукові школи, найкращі практичні результати. І фінансу­вати саме цей осередок, що для роботи може залучати фахівців і установи з усієї держави. Якщо всіх фінансувати потроху — результату не буде. Саме на цьому неодноразово наголошував Пре­зидент України ВікторФедоро­вич Янукович, коли ставив за­вдання вивести кілька провідних університетів України на світо­вий рівень.

— Розширення автономії універ­ситетів теж позитивно вплину­ло б на розвиток науки?

— Так, звичайно. Хотілося б отримати законодавчо закріп­лену можливість університету розпоряджатися заробленими коштами. Адже нині ми за ці гро­ші не можемо купити навіть об­ладнання. Хоча провідні ВНЗ на­дають платні послуги, тож мають джерела прибутку. А вкладати ці кошти в розвиток університет­ської науки поки що не можуть.

— Уже давно проводиться робо­та над новою редакцією Зако­ну України «Про вищу освіту». Ви працювали в експертній ро­бочій групі…

— Я і проректор з науково-пе­дагогічної роботи Володимир Бугров брали активну участь у засіданнях експертної робо­чої групи. До тексту вносилися сотні поправок — це поліпшило проект. Нині він загалом відпо­відає сучасним потребам наших ВНЗ. Та дискусії не вщухають. Причому часто «експерти», які не працювали над проектом і навіть його не читали, дають не­професійні коментарі.

— Цей закон є сучасним, — додає Володимир Бугров. — Він закладає чіткі якісні параметри підготовки, зокрема — наяв­ність наукових шкіл, високо-професійних кадрів. Ми розу­міємо, якщо потрібно не просто отримати диплом, а насамперед здобути якісну освіту, то треба йти туди, де є потужна матері­альна база, відомі наукові тра­диції і школи.

— Розкажіть про організацію проведення цьогорічної вступ­ної кампанії. Які концептуальні зміни в умовах вступу до ВНЗ Ви вважаєте корисними?

— Однією з особливостей її орга­нізації було впровадження систе­ми «Електронний вступ», — зазна­чив Леонід Губерський. — Вона полегшує життя абітурієнтам, дає їм можливість не їхати до різ­них міст, щоб подати докумен­ти у ВНЗ. Зрозуміло, що сис­тема ця — нова, а тому могли з’явитися певні складнощі в її ро­боті. Скажу так: завжди легше критикувати, ніж щось нове ро­бити. Електронний вступ — це поширена європейська практика. Вона відповідає сучасному стану розвитку нашої країни. Зрештою, це — стимул для ВНЗ поліпшу­вати технічне оснащення.

Особливої уваги при обгово­ренні вступної кампанії потре­бує питання про профільність ВНЗ при відборі на навчання. Сьогодні ми нерідко чуємо про перевиробництво юристів, еко­номістів, перекладачів… Разом з тим, коли говоримо про квалі­фікованих фахівців, то і в цих галузях їх бракує. У нас забага­то університетів, які їх готують. Але, на жаль, далеко не всі з них спроможні забезпечити якісну підготовку. Тому насправді тре­ба чітко розмежовувати якісну вищу освіту і отриманнядипло­ма про вищу освіту.

Адже незрозуміло, як мож­на в університетах, які не ма­ють відомих наукових шкіл, що формувалися десятиліттями чи навіть століттями, готувати юристів, економістів, міжна­родників, соціологів, філософів. Звідси й з’являються нарікан­ня на непрофесійність таких випускників. Водночас ці заклади (особливо приватні) не поспіша­ють відкривати фізичні, матема­тичні, біологічні спеціальності, фахівці з яких нині вкрай по­трібні нашій державі.

Говорячи про необхідність підвищення якості освіти, вар­то особливу увагу звернути та­кож і на критерії відбору абі­турієнтів на навчання. Про яку якість навчання можна говори­ти, якщо приймати до універ­ситету абітурієнта, який приніс сертифікати Зовнішнього не­залежного оцінювання по 124 бали (тобто, фактично «трій­ки» за університетською шка­лою). Розуміючи це, ми в нашо­му університеті вже другий рік поспіль установлюємо мінімаль­ні бали сертифікатів від 140 до 170. На деякі спеціальності ви­значаємо по дві профільні дис­ципліни. При цьому кількість заяв не зменшилася — при­йшли люди з височенними ба­лами. Звичайно, їх легше буде навчати, вони матимуть вищий рівень знань після закінчення ВНЗ. Так ми підвищимо якість вищої освіти.

А для тих випускників, які отримали до 140 балів, відкриті двері коледжів і технікумів. Піс­ля випуску, отримавши диплом молодшого спеціаліста, профе­сійно зорієнтовані випускники прийдуть до ВНЗ для продо­вження навчання за скороче­ними програмами.

Щодо концептуальних змін до умов вступу. До існуючих сьо­годні дев’яти дисциплін, які ви­носяться на Зовнішнє незалеж­не оцінювання, доцільно було б додати тестування з основ пра­вознавства, основ економіки, всесвітньої історії і суспільствоз­навства. Наприклад, охочі всту­пити на філософський факультет складали б тести із суспільствоз­навства. Адже це — професій­но орієнтована дисципліна. Ка­жуть, що не в усіх школах вона викладається. Та якщо учень за­хоче навчатися на цьому факуль­теті, він знайде шлях навчати­ся в тій школі, де дисципліна викладається, або інший спосіб для її опанування. Для вступу на юридичні напрями навчання доцільно використовувати тести з основ правознавства, на еконо­мічні — основ економіки. Тоді ми не будемо втрачати профе­сійну орієнтацію абітурієнта, а від цього значною мірою зале­жить якість освіти.

У Спілці ректорів вищих на­вчальних закладів нині готуються пропозиції, зорієнтовані на поліпшення Умов прийому до ВНЗ на наступний рік, які ми найближчим часом передамо до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Спілкувався Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України» № 67-68

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *