Учителька всиновила свого учня - 12771616Ваню Боговика  вчителька української мови та літератури з містечка Липовець Вінницької області вперше побачила два роки тому.

Згорбившись, він злякано й недовірливо поглядав на педагога і однокласників. “Вовченя” – промайнуло в голові Світлани Анатоліївни, яку призначили не лише вчителем п’ятикласників, а й класним керівником. А за кілька місяців педагог зрозуміла, що цей замкнутий хлопчик для неї не тільки старанний учень, а й близька серцю дитина, якій хочеться допомогти.

До того як приїхати в Липовець, Ваня жив з мамою в селі неподалік, ходив у місцеву школу, добре навчався і по-дитячому наївно вірив, що в його родині все налагодиться. Батька хлопчик не пам’ятає, той давно помер. Мама частенько прикладалася до чарки. Переїхавши з сином у місто, жінка оселилася в батьків покійного чоловіка, Ваню віддала в нову школу. А одного разу пішла з дому і просто зникла…

Ваня переживав, але своєю бідою ділився неохоче. За нього промовляли очі і зовнішній вигляд: неохайний, хлопчик ходив до школи голодний, в брудному одязі, уроків не вчив.

1 вересня, коли вони вперше пішли до школи разом, їм аплодував увесь клас. І в той самий день, повертаючись додому, зустріли рідну маму Вані.

– Вона привіталася, – каже Світлана. – Зраділа, що на Вані хороші речі і він нагодований. Але він нічого їй не відповів, відвернувся.

А через тиждень рідна мама Вані померла. На похоронах дитина не вимовила жодного слова. Образу на маму він так і не зміг приховати.

– Мені 45 років, але життя знову б’є ключем, – зізнається Світлана. – Забула про проблеми зі здоров’ям, міняю в квартирі вікна, щоб узимку тепло було. Як у молодості, роблю з Ванею уроки, печу йому солодкі пироги, які він дуже любить. Він захоплюється історією і географією, став краще навчатися. Із задоволенням ходить у гості до моїх батьків – збирає з ними ягоди, допомагає по господарству. Називає їх дідусем і бабусею.

Правда, до мами Ваня поки звертається по батькові. А Світлана Анатоліївна і не наполягає. Каже, основне, щоб удома атмосфера сімейна була. А все інше не так і важливо.

За матеріалами сайту kp.ua

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *