Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Сергій Баранов-Мохорт про Національну стратегію розвитку освіти, новий Державний стандарт середньої освіти, Державну цільову програму «Сто відсотків» та інші ініціативи освітянської влади.
2010 – 2011 роки стали для вітчизняної освіти переломними — на цей відтинок часу припадає початок реформ в освіті. Зроблено рішучі кроки в її модернізації та осучасненні — від дошкільного сегмента до вищої школи. Цьому не в останню чергу сприяли державні програми і стратегії, ініційовані МОНмолодьспорту і підтримані урядом. Про деякі з них «Освіті України» розповів один з учасників процесу, екс-голова кадрового департаменту МОНмолодьспорту Сергій Баранов-Мохорт.
НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ
— Сергію Миколайовичу, ось-ось у світ вийде Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки. Що вона передбачає?
— Це дуже важливий документ, який охоплює всю сферу освіти. Без перебільшення, на основі стратегії формуватиметься нове законодавство, що регулюватиме діяльність галузі. Тому ініціатори ретельно підійшли до створення документа, залучивши найкращих фахівців у країні. Так, у розробці проекту Національної стратегії брали участь працівники Національної академії педагогічних наук, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти та інших установ. Зрештою, Проект Національної стратегії отримав позитивні відгуки Директорату з питань освіти Ради Європи і Національного інституту стратегічних досліджень. А це дуже авторитетна оцінка документа.
— Розкажіть про Національну стратегію докладніше.
— Вона визначає основні напрями і шляхи реалізації ідей Національної доктрини розвитку освіти, а також основні напрями розвитку галузі, серед яких:
1. Оновлення законодавчої бази системи освіти (законопроект «Про вищу освіту»).
2. Оптимізація структури системи освіти.
3. Модернізація змісту освіти (стандарти освіти: за рік буде впроваджено Стандарт дошкільної освіти).
4. Забезпечення умов для розвитку і соціалізації дітей та молоді.
5. Забезпечення безперервності і доступності освіти.
6. Інформатизація освіти.
7. Забезпечення наукової та інноваційної діяльності в освіті.
8. Національний моніторинг системи освіти.
9. Кадрове забезпечення освіти.
10. Міжнародне партнерство.
11. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення освіти.
Коротко суть стратегії формулюється так: перед прокладанням дороги треба, щоб хтось протоптав стежку. Її орієнтири: новий зміст, сучасні технології, підготовлений учитель. Вони чіткі і зрозумілі. Стратегія передбачає, насамперед, надання якісної освіти всім дітям України.
НОВИЙ СТАНДАРТ
— У чому суть нового Державного стандарту середньої освіти, який нині узгоджується в Кабінеті Міністрів?
— Стандарт є основою об’єктивної оцінки освіченості школярів основної та старшої школи. Він ґрунтується на системі цінностей освіти і компетентностей, які визначають здатність особистості бути успішною в життєвих і навчальних ситуаціях, нести відповідальність за свої вчинки. Адже характеристика сучасної людини не обмежується знаннями, вміннями і навичками. Невід’ємними ознаками освіченості є переконання, світогляд, активна громадянська позиція — вони дають змогу інтегруватися в соціокультурне середовище, креативно реагувати на виклики сучасності, усвідомлювати своє місце в світі.
Досягти такого результату можна, формуючи ключові й предметні компетентності. Згідно з міжнародними домовленостями до них належать: уміння навчатися; спілкування державною, рідною та іноземними мовами; математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки; інформативна; соціальна і громадянська; загальнокультурна; підприємницька. Враховуючи актуальність проблеми здоров’я нації, до переліку ключових компетентностей додано ще одну — здоров’я формувальну.
— Якщо докладніше, що передбачає стандарт?
— Він усуває перевантаженість навчальним змістом, що спричиняє надмірну кількість предметів, у тому числі й одногодинних. Також усунуто нераціональний розподіл навчальних годин між інваріантним і варіативним освітніми компонентами, особливо в старшій школі. А нераціональний розподіл годин приводить до перевантаження школярів і не дає змоги реалізувати ідею особистісно-орієнтованого навчання.
Якщо стисло, новий стандарт передбачає:
— єдиний підхід до структурування характеристики змісту освіти в освітніх галузях, єдиний формат таких характеристик і рівень деталізації;
— рівні можливості отримання якісної освіти;
— наступність основних освітніх галузей і ліній початкової, основної і старшої школи;
— розвантаженість змісту окремих освітніх галузей, з огляду на передбачену базовим навчальним планом кількості годин
на їх вивчення, зменшення кількості предметів, що вивчаються, ліквідацію одногодинних курсів;
— відображення у змісті освіти її виховного потенціалу, спрямованності на розвиток творчих здібностей особистості, формування прийомів і стратегій творчої діяльності;
— повноцінну реалізацію ідеї особистісно-орієнтованого навчання, зокрема забезпечення його профільної спрямованості у старшій школі;
— збалансованість питомої ваги гуманітарного, природничо-математичного і технологічного складників у змісті освіти.
Стандарт чітко визначає базовий рівень освіти. Він закінчується в дев’ятому класі з обов’язковим вивченням усіх базових дисциплін. В основній школі має бути розширено обсяг варіативної складової навчального плану, зокрема, для здійснення допрофільної підготовки учнів.
— Тут ми підійшли до найцікавішого. Здається, новий стандарт передбачає, що старша школа функціонує переважно як профільна?
— Саме так. Досвід організації профільного навчання засвідчив надмірний обсяг обов’язкового для всіх учнів (інваріантного) освітнього компонента. Стандарт унормовує співвідношення між навчальними предметами:
1. Загальноосвітні (для всіх профілів) — це предмети обов’язкові для всіх учнів: українська мова, іноземна мова, математика, практична екологія, фізична культура.
2. Цикл профільних предметів, що обирає учень, і предмети якого є для нього обов’язковими. Профіль може бути одно — (наприклад, економічний) або багатопредметним (наприклад, економіко-правовий). Передбачено можливість отримання не лише допрофесійної, а й професійної підготовки (фінансовий профіль, туризм тощо). Предмети можуть об’єднуватися за галузями, наприклад, математика і економіка, природничі дисципліни і технології, суспільні дисципліни і економіка; література і мистецтво.
3. Обов’язково-вибіркові предмети — мистецтво, іКт, основи здоров’я.
4. Предмети/курси за вибором (скажімо, основи підприємництва, основи споживчих знань тощо).
Профільний освітній компонент у старшій школі слугує для забезпечення відповідного освітнього вибору учня, зумовленого його здібностями, нахилами, пізнавальними інтересами і навчальними можливостями; він орієнтує на майбутню професію.
НАЗУСТРІЧ ОДНЕ ОДНОМУ
— Сьогодні багато говорять про інформаційно-комунікаційні технології. Якою має бути їхня роль в освіті?
— Суть освіти — її зміст. Лише зміна змісту є реформою. Все інше — фасад, косметика. Найсучасніший зміст потребує найновіших технологій, насамперед — інформаційно-комунікаційних. Тому уряд затвердив Державну програму широкомасштабного використання ІКТ (Інформаційно-комунікаційні технології. — О.У.) в навчальному процесі — «100 відсотків». Її порівнюють з ракетоносієм, з перепусткою в майбутнє. На жаль, за використанням ІКТ Україна замикає першу сотню країн світу. Так, маємо один комп’ютер на 28 — 29 дітей, у Києві — один на 18. Водночас в Європі один комп’ютер припадає на п’ятьох дітей, а в Сингапурі — відношення 1:1.
Попри це обмеження, до кінця року вчителі мають ліквідувати свою комп’ютерну неграмотність. Наступні кроки — навчитися використовувати набуті вміння. Потім — самостійно створювати навчальні програми. Цей шлях маєстати яскравою сторінкою в історії освіти. Далі без цього просто неможливо.
— Як Ви ставитеся до введення вже з наступного навчального року іноземної мови для першокласників, а з другого класу — основ інформатики?
— Ці зміни — потреба часу. З 2011 — 2012 навчального року іноземну мову почнуть вивчати з першого класу всі учні загальноосвітніх навчальних закладів, а «Сходинки до інформатики» школярі опановуватимуть уже з 2-го класу. По-хорошому їм заздрю, бо свого часу в мене не було такої можливості. Коли мої діти були в першому класі, для вивчення іноземної мови довелося наймати репетитора.
— Ще до нашої розмови Ви сказали, що в школі повинно бути цікаво і дітям, і вчителям. Що малося на увазі?
— Учень має бути здивованим на уроці, зачарованим відкритими можливостями. При цьому вчитель непомітно в цікавій формі дає складні знання. Розкриваючи секрети учневі, він формує толерантну, компетентну, вдумливу особистість, готову до співтворчості, дискусії — з однокласниками, вчителями, будь-ким.
Сьогодні часто все навпаки — вчителі не намагаються піти назустріч потребам і інтересам учнів. Не секрет, що в сучасній школі 40 % педагогів — це люди пенсійного або передпенсійного віку. Між ними і учнями — прірва. Більшість учнів не уявляє, як можна жити без покетбуків, смартфонів, айподів тощо. А вчителі часто бояться цих слів і учні говорять з ними різними мовами.
У деяких ситуаціях навіть варто було б продумати систему захисту педагогів від школярів, які можуть дозволити собі сказати все, що думають, без священного трепету перед Учителем, як це було 20 — 30 років тому.
Але й учителі, які тепер працюють у школі, повинні бути готові відповідати сучасним вимогам: уміти захопити матеріалом; мати свій стиль; бути ерудованим; мати образність мислення; бути готовим до імпровізації.
Тобто і учні, й учителі мають іти назустріч один одному.
Юрій ЗУЩИК, «Освіта України» № 93-94