Чи є необхідність зайвий раз доводити, що професія педагога, вчителя є важкою, що вона потребує величезних душевних сил. А іноді висмоктує з людини все, до останку? Але скільки написано книг, поем, пісень, про «серце вчителя, віддане дітям», скільки гарних слів сказано про «безсонні ночі над зошитами», про «ранню сивину на скронях»… Однак уже давно (конкретно – з початку 70-х років) у наукових колах був термін «емоційне вигоряння». І давно визнано, що саме праця педагога належить до найбільш емоційно напружених видів професійної діяльності людини, пише журнал “Перша вчителька”. За даними Національного комітету психічного здоров’я США (є там і такий комітет, є!), до 2020 року депресія посідатиме друге місце в світі після серцево-судинних захворювань як причина втрати працездатності. Тобто справді вчитель виснажує себе, якщо він усім своїм, навіть хворим, серцем поважає і цінує власну роботу. І про те, що «ці діти вже всі нерви виїли» – теж не дарма дехто каже. Депресивні і тривожні розлади входять до числа основних епідеміологічних тенденцій психологічних порушень сьогодення. Зверніть увагу на термін «епідеміологічних». Тобто епідемії – це не лише кишкова паличка або холерна напасть. Для порушень емоційної сфери теж характерні епідемії. Причому в цьому випадку хвороба взагалі нібито не має ніяких зовнішніх ознак: за даними ВОЗ, 45 відсотків хворих, які відвідують лікувальні установи, – майже здорові люди, але потребують корекції емоційного стану, позбавлення негативних емоцій, що захлеснули їх. Докладніше далі…  

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу