Любов чи розрахунок, - ось у чому питання ... - kotikiСтаття “Допоможіть знайти чоловіка! Незаможних не пропонувати!” викликала кілька справді цікавих запитань. Читачка Ольга відправила нам такий коментар:
“Меня очень возмутила позиция высказавшихся мужчин. Они так набросились на эту девушку, которая всего лишь хочет замуж по расчету. А что плохого в расчете? И разве мужчина, выбирая себе жену, не оценивает ее? Вряд ли тогда такой брак долго продержится. Или я не права?”
На цю тему розмірковують психологи: Валерія Ланська та Віктор Шацьких.
Психолог Валерія Ланська:
Перш ніж поділитися своїм думками щодо запропонованого питання, хочу навести кілька міркувань. Перше належить одному моєму молодому знайомому. І висловився він як раз про ту панночку, що мріє вийти заміж за розрахунком і дістати багатого чоловіка. Отже, Сергій (назвемо його так) сказав дуже категорично:
«Дамочки, що виходять заміж за «щось» (громадянство, матеріальне становище, стабільність, прописку, квартиру та інші матеріальні блага) – повії за визначенням. Від тих, хто стоїть на панелі вони відрізняються лише формою оплати. Ті, які на панелі, беруть у роздріб, а ті, що за розрахунком – оптом. Але суть одна і та сама: жінка прирівнює себе до товару. Тому одружуватися з такими – небезпечний ідіотизм, що стратегічно нічим хорошим закінчитися не може».
«Дозволь, – зауважила я йому. – А як ти в такому випадку можеш пояснити, що чоловіки (для цього достатньо хоч мигцем проглянуть сайти знайомств) здебільшого хочуть познайомитися з прекрасною німфою, пристрасною в ліжку? Погодься, мізерна кількість оголошень на кшталт: «Шукаю багату духовно, зовнішність значення не має». Тобто розрахунок чоловіків на секс з красунею – це нормально, і вони при цьому прекрасні хлопці, а розрахунок дівчини на матеріальні блага – це меркантильне «фе», і вони при цьому повії?».
Знайомий на це почав палко віщати. Мовляв, що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику. Залишимо його аргументи, у нас зараз не лекція на тему фемінізму.
Звернімося до іншої думки. Вона належить філософу Артуру Шопенгауеру. Так ось, згідно з роздумами цього великого, любов – це така програма, спрямована на продовження роду. Тобто ми відчуваємо жагучий потяг до людей, з якими у нас потенційно може бути найбільш вдале потомство. При цьому  враховується не характер і  звички людини, а (підсвідомо, звичайно) тільки наявність певних, сприятливих для потомства генів. Мета такої любові – зачаття (або володіння). Щойно воно відбулося – любов випаровується. Це сумно, зате любов служить продовженню роду, і потомство, зачате в пристрасній любові, має великі шанси на виживання. Далі Шопенгауер озвучує таку думку: хочеш послужити родові? Принеси своє життя в жертву – створюй сім’ю з любові. Якщо ж сам хочеш бути щасливим, ретельно придивляйся до майбутнього супутника, постарайся на все зважити і передбачити, наскільки це можливо.

Але, знову-таки, треба розуміти, що називати «розрахунком». Якщо головна причина заміжжя: «мені 27, не вискочу заміж зараз, потім ніхто не візьме». Це погана мотивація, поганий розрахунок. Як сказав би гравець: на щастя такого шлюбу я не поставив би й цента. Або, коли чоловік для одруження обирає мотив: «мені 35, пора ставати розсудливим – усі друзі вже при дружині і дітлахах». Навряд чи вдасться і в цьому випадку створити щасливу сім’ю.
Я особисто взагалі схильна вважати, що шлюбів без розрахунку не буває. Кожна людина, навіть закохана шалено, стоячи біля вівтаря (або перед тітонькою в загсі) все одно на щось розраховує. Наприклад, на вічну любов і прихильність. Але навіть якщо під «розрахунком» розуміти тільки прагматизм, то наведу вам думку Меріен Солнцмен (спеціалістка з виявлення соціальних і ринкових тенденцій). Вона пише: «Є відчуття, що зв’язки, які починаються з жадання, закінчуються гірким розчаруванням. Люди хочуть, щоб подружжя з роками ставало тільки кращим, як вино. Але для початку їм слід міцно подумати. По-моєму, скоро з’явиться нова мода говорити: «Не хочу, щоб мною керували емоції, мої сьогочасні потреби в любові. Я хочу знайти собі пару на все життя».
Так чином шлюб за розрахунком – це прекрасно. Головне, щоб розрахунок був правильним.
Психолог Віктор Шацьких:
Більшість словесних баталій починається через те, що ті, хто сперечається, чітко не прояснили для себе дефініції. Іншими словами, під одним і тим же словом вони можуть мати на увазі зовсім різні речі. Моя колега вже пояснила, як багато може ховатися за фразою: «шлюб з розрахунку». Я ж, у свою чергу, хочу детальніше зупинитися на любові (йтиметься не так про шлюб, як про взаємини).
Хочу розповісти невелику історію. Одна моя знайома якось цілу годину розповідала мені, який її коханий черствий, сухий і взагалі не бере ніякої участі в будівництві їхніх стосунків. При цьому знайома була твердо переконана, що він її щиро любить. Але її вкрай ображало, що бой-френд не марить про неї безперервно.
– Розумієш, для більшості чоловіків це – нормально, – сказав я їй. – І в принципі для будь-якої психічно здорової людини є нормою вміщати в голові не тільки кохану людину, а й масу інших людей, справ, занять, захоплень. Наприклад, я запитав у тебе, як ідуть справи, а замість цього півтори години слухав промови прo те, як поводиться твій молодий чоловік. Тобто ти живеш тільки ним. А це – неправильно. Зрозумій, займатися любов’ю на всі сто (я не про секс зараз говорю) можуть тільки нероби. На це потрібен час, а його немає у нормальної дорослої людини. Любов може бути для неї чимось важливим або просто саундтреком до її життя, але, в будь-якому разі, коханий не може весь час сидіти біля твоїх ніг, пускати слину і дивитися в очі. Для цього є спанієлі. Займися вже будь-чим і відчепися від нього.
– Але ж тоді наші відносини зійдуть нанівець! – Здивувалася знайома.
– Якщо так станеться, то чи варто було чіплятися за такі стосунки? – Відповів я.
Мораль проста: не варто вважати любов’ю залежну поведінку! Хоча в суспільстві саме такі взаємини найчастіше і називають словом «кохання». Або навіть так: Кохання (з великої літери). Про це пишуть книжки і знімають мелодрами. А між тим, схильні до залежності люди найчастіше і руйнують стосунки, не залишаючи своєму партнерові ні краплі особистого простору.
Я ні в якому разі не хочу вселити юним дівчатам думку по те, що справжня любов проявляється байдужістю. Зовсім ні. Як казали в одному анекдоті, іноді банан – це просто банан. Інша справа, що не варто називати байдужістю наявність у вашого партнера інших, крім вас, занять.
А взагалі, зверніть увагу, що людство досить винахідливе. Для сексу, приміром, вигадано яку кількість поз (хто не в курсі, почитайте Камасутру). І це все про такий, за своєю суттю, нехитрий фізіологічний акт. Так невже ви думаєте, що способів створення подружньої пари менше? Але тут зачеплені матерії більш тонкі. Отже не існує єдиного ГОЛОВНОГО правильного способу. Кожен обирає свою дорогу.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *