Що «дістало» вчителя? Та й зарплата – «не фонтан»! - 25181 15226Будь-кого можна довести. Навіть найдобрішого, найвиваженішого й найспокійнішого вчителя, пише журнал «Перша вчителька».

Але не кожен при цьому «вибухне» на уроці, у школі. Не накричить на учнів, батьків чи директора. Більшість промовчить (на це є дуже багато причин), а потім пожаліється рідним, друзям та в інтернет-спільноті.

Причини для того, щоб сказати «дістало» у педагогів можуть бути дуже схожими. Послухавши когось, побачиш у цій ситуації і себе. А, може, навпаки, стане краще, якщо дізнаєшся, скільки причин для невдоволення є в інших колег.

Тому ми вирішили дати слово вчителям, які анонімно, не називаючи ні школи, ні свого прізвища, можуть «прокричати» на наших сторінках: «дістало!!!» отже…

! Мене дістало те, що батьки моїх школярів ставляться до вчителів, як до прислуги. У нас приватна школа, вони платять хороші гроші, однак не мені. А ноги намагаються витерти об мене!

! Батьки, як правило, вважають свою дитину найрозумнішою та найдобрішою на світі і ніколи не готові зізнатися, що ростять справжнього нелюда.

! Якщо вчителька може мати за спиною чоловіка з більш високим рівнем доходів, то що робити вчителю-чоловіку?

! Нудно на лінійках стало. Відчуття кожного разу: аби швидше вся ця одноманітність закінчилася. Пропонувала за літо щось цікаве вигадати, учні дуже пасивно все це сприймають.

! Маленька зарплата. Набридло вже плакатися через неї.

! Нема сил викликати в школу батьків, котрі думають, що тобі просто нічого робити. Таким проблеми не поясниш. Почуваюся ніяково.

! Поведінка учнів. Мене «діставали» мало, образливо було за інших. А багато вчителів за 40 – 50 років просто не уявляє, де ще можуть працювати!

! Якщо один учитель кинув в учня ганчіркою, то навіщо думати, що я також можу таке зробити? І доводити мені, що якщо мене вивести, то через мене у школі теж будуть проблеми, і погрожувати: мовляв, якщо так вчиниш… Та не буду я цього робити!

! Пора припинити ставитися до професії шкільного вчителя як до місця роботи для тих, у кого немає шансів отримати вищі посади.

! Не подобаються ті, хто забуває, що таке юна, дитяча душа. Черствіння деяких учителів важко спостерігати. Розумію, що причини, можливо, є, але дуже боюся сама такою стати.

! З одного боку, розумію, що діти маленькі і їм бавитися весь час хочеться. А з іншого, – згадую, яка була благодать ще з 15 років тому, коли мобільних телефонів не було. Скільки не забороняй з ними цяцькатись, а хтось та й буде. Іноді хочеться взяти мобільний – і через вікно!

! У мене просто не залишається особистого часу. Дітей люблю, але відчуваю, що повноцінно не живу.

! Не можу знайти в собі сміливості й відмовитися від частини навантаження.

! Те, що майже неможливо обговорити з кимось серйозні негативні речі. Або звільнять, або насварять, або не зважатимуть. Більшість колег уже до такого звикла – просто мовчить.

Про вчительське життя тут цікавіше…

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

3 коментар до “Що «дістало» вчителя? Та й зарплата – «не фонтан»!”
  1. Здравствуйте! Что достало меня, учительницу химии,географии,экономики и биологии в русскоязычной сельской школе (есть еще и украинская):1.В школе сделано и работает электро отопление,но его включают только с 11 до 6 ночи – экономия.2.поездки на районные олимпиады не школьным автобусом, что есть в наличии, а самовывозом(Экономия!).3.в школе есть компьютеры, интернет,но не положен секретарь (экономия?).4. горы очень важной и срочной информации про очередное святкування какой-то даты.И это постоянно. детей некогда учить, а нужно только проводить години спилкування про героя.5. главное. все делается для бумаги , начальства и кабы-чего не случилось.ни учителя, ни дети государству нужны только на линейках.,выборах и для экономии.спасибо за внимание.

  2. …В смутное время следует прежде всего пристроить мысли.(Б.Жебровский)
    Ув.Б.Жебровский, куда же Вы “пристроите мысли” вот этих учителей, которых все достало?
    …стена плача…кто же тогда будет сеять “доброе, разумное, вечное”…как следствие: кого мы с Вами растим?…когда начнем думать, что “творим”?

  3. Мене дістало, що вчитель звичайної загальноосвітньої школи може ставитись до батьків, як до обслуги. Через брак коштів на всякі ремонти (читай: через то, що директор заощадив ті гроші на власні потреби) люди невеликого достатку й не богатирського здоров’я мусять загинатися на “будівництві століття” – або ж їх діти сидітимуть в холодних обшарпаних стінах.
    Вчителі, як правило, вважають себе людяними й добрими істотами, а як випадково врізав дитині по шиї – то ж малі нелюди винні, бо довели!
    Якщо сім’я середнього достатку ще так-сяк упораэться зі шкільними поборами, то що робити вдовам(вдівцям) і самотнім мамам(батькам), щоб дитину не карали додатково за те, що вона бідна?
    Нудно на лінійках стало? Хочете, щоб учні щось цікаве згадали? А звідки взятись тому цікавому, коли з першого й по 11й клас учні мають такі завдання на літо, що треба носа на вулицю не показувати, щоб їх виконати?
    Маленька зарплата вчительки. А Ви поплачте. Багатодітній мамі, котра по півроку у держави вибиває належні їй гроші. Бабусі, котра на свою пенсію не завжди може оплатити комунальні послуги. 9/10 звичайних роботяг, що працюють не у школі не ще менші зарплати й не мають при тому 2 місяці відпустки, а 14 днів од сили. Вас пожаліють.
    Нема сил бігати до школи через ніби то проблеми, котрі вчитель не спроможний пояснити. Або ж частіше через “проблеми”, що у 9 випадках з 10 вирішуються “спонсорською допомогою”
    Поведінка вчителів, що вважають себе гуру, святими і ще чимось зверху. Біда в тім, що учитель хоч у теорії може покинути неприємну йому роботу, а от учень від школи просто так не відвертиться
    Якщо один учень один раз порушив правила поведінки, не варто гнобити за це увесь клас, а також усіх родичів порушника, до яких можна дотягтись.Інакше начувайтесь!
    Пора припинити ставитись до професії вчителя як до високої просвітницької, духовної і ще казна-якої місії, бо ж все одно більшість упоратись з місією не спроможні. Але багато хто здатен робити добре свою роботу. Наприклад навчати дітей своєму предмету й не зазіхати на більше. Робіть це, інше, може й додасться.
    Не подобається те, що ті самі люди, котрі пафосно говорять про “юні дитячі душі” з задоволенням у ці душі плюють. І не у дитячі також. І вважають це правом наставника й учителя, й називають гартуванням характеру
    Якщо хочеться – візьми у дитини мобільний і кинь через вікно. Тільки не забудь, що відшкодувати вартість побитого телефону не так важко, а от нерви матері, котра на змогла додзвонитись до дитини – то складніше. До речі, якщо дитина живе у дуже напруженому ритмі й ходить/їздить неблагополучними районами, я вважаю, що за такі фокуси мама має право трохи потиснути горло дуже нервовій училці.
    Особистий час знайти легше, ніж здається. Відмініть черговий рознос на перерві, скоротіть кількість батьківських зборів до людської, перестаньте діставати батьків і дітей у неробочий час.
    Якщо Ви не можете відмовитись від частини навантаження, значить воно Вам потрібне. І не скигліть!
    Якщо доросла людина, учитель, боїться обговорювати негативні речі, бо “насварять”, або ж говорить про них так недоладно, що на неї не зважають, значить цій людині треба трохи подорослішати. Чи бодай замислитись: на навіщо я це обговорюю? Випустити пару? Не дивно, що ніхто не слухає. Щось змінити? А що, власне, Ви пропонуєте?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *