Введення нових стандартів освіти в Україні назріло вже давно, бо, як ми вже казали, світ змінюється, і освітня галузь повинна йти в ногу з цими змінами, пише журнал  «Перша вчителька». Та виявляється, в деяких розвинутих країнах світу державних стандартів освіти до останніх часів… взагалі не було! Кожному штату – власний стандарт Наприклад, у супердержаві США про необхідність створення загальнодержавних стандартів заговорили лише у 80-х роках минулого сторіччя. В ситуації, коли кожен штат або навчальний округ мали власну програму, страждали діти – адже при переїздах (відомо, що американці – нація, легка на підйом) їм було дуже важко прилаштовуватися до кардинально нової програми. Змінювати ситуацію почали за часів президентства Буша-старшого. Як наслідок, у 1989 році американці розробили федеральні стандарти з математики, в 1995 році – з природничих дисциплін, ще через рік – з історії, а згодом – з решти предметів. Хоча нові стандарти і піддавали критиці, в цілому суспільство схвалило ідею. До речі, до роботи над стандартами були залучені не лише педагоги й науковці, а й громадські діячі, журналісти, політики тощо. Та в законі 1994 року, ухваленому за президентства Клінтона, було сказано, що федеральні стандарти мають бути взірцем, але кожен штат усе-таки може розробити власний. Тобто і до сьогодні в цій країні навчальні плани приймаються на рівні штатів, а Департамент освіти дає, швидше, рекомендації, ніж директиви. Волелюбні англійські педагоги Якщо в Америці ситуація більш-менш контролювалася владою штатів, то у Великій Британії з 20-х років минулого століття навчальні плани складала кожна школа окремо! Звичайно ж, були рекомендації міністерства, методичні матеріали. У 70-х роках у країні розпочався рух за впровадження державних стандартів. Кінцевою метою поборники реформ бачили не тільки поліпшення якості освіти, а й підвищення конкурентоспроможності британської освіти і країни в цілому на світовому ринку. В результаті в Британії у 1988 році було прийнято Закон про реформування освіти. В ньому було названо десять обов’язкових предметів. Однак, попри те, що стандарти не передбачали нав’язаних «згори» навчальних планів (їх мала розробляти кожна школа окремо), не всі вчителі схвально сприйняли нововведення. Спочатку на вивчення обов’язкових предметів планувалося 85 % часу, але волелюбні англійці наполягли на тому, щоб «обов’язкову програму» скоротили до 60 %. Та й це здається англійським шкільним педагогам забагато, і вони вимагають скорочення інваріантної частини навчальних планів до половини, а другу половину думають відвести на викладання предметів за вибором. Тобто робота над шкільними стандартами триває у Великій Британії і нині. Та, на відміну від США, державний стандарт є не рекомендованим, а обов’язковим. Правда, лише для державних шкіл. …Є світова тенденція: унітарні країни, як правило, мають чіткі державні стандарти – навіть на рівні навчальних планів. Тобто розподілення навчальних годин контролюється державою. Але, звісно, в кожній країні плани з часом змінюються. І тут ми бачимо ще одну світову тенденцію: зменшення навчального навантаження на дітей. В умовах інформаційного суспільства учень не повинен завчати великі обсяги рекомендованих текстів, а навчитися орієнтуватися в інформаційному просторі самостійно. Більше цікавого про освітянське життя тут  

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу