І все-таки є категорія учнів, допомогти яким викладач звичайної школи інколи не може, яких зусиль не докладав би! Це діти з порушенням фізичного, інтелектуального або психічного розвитку, пише журнал “Перша вчителька”. Тато й мама товаришують із зеленим змієм і не приділяють дитині уваги, а в класі – 22 учні. Вчителеві часу не вистачає навіть на обдарованих… ось тому соціально занедбаним діткам і потрібен інтернат. При психічних відхиленнях чи інших захворюваннях батьки зобов’язані повідомити вчителя про особливості перебігу хвороби, щоб той міг поводитися з дитиною відповідно до рекомендацій спеціалістів. Не ставте непосильних завдань! – Наприклад, учителеві потрібно говорити повільніше, тихіше або голосніше, якщо дитина має порушення слуху чи мови. Не варто наполягати на прямому контакті, якщо вона страждає від таких психічних захворювань, як аутизм або шизофренія, – пояснює психолог Леся Касько. – Важливо знати сильні й слабкі сторони учня, який відстає від програми за розвитком інтелекту. І не ставити перед ним завдань, якщо він просто не в змозі їх зрозуміти! А коли інтелектуальний дефект виражений так, що програму дитина зовсім не тягне, варто порушити питання щодо її переведення до спеціального навчального закладу. До речі, те саме треба зробити і при виявленні порушень слуху або зору, які не дають учневі змоги навчатися за загальноосвітньою програмою. Дітям з інтелектуальними і психологічними відхиленнями потрібен особливий підхід. На жаль, у звичайних загальноосвітніх школах, де в класах мінімум 22 учні, вчителі просто не встигають приділяти достатньо уваги «особливим» дітям. – Батьки вважають: якщо їхні син чи донька навчатимуться зі звичайним дітьми, то будуть нормальними, принаймні здаватимуться такими, – розповідає Ольга Павлюченко, директор спеціальної школи-інтернату № 26 м. Києва. – Дехто соромиться водити дитину в інтернат, розташований навпроти дому, бо можуть побачити сусіди. Дехто просто ігнорує цілком очевидні порушення розвитку й навіть не пробує займатися корекцією. Якщо в малюка є якась вада, не треба боятися віддавати його в інтернат. Дитину треба сприймати і любити такою, якою вона є. Коли батьки цього не роблять – вони лише демонструють власні комплекси. Особливі чи занедбані? У загальноосвітніх школах до дітей із затримкою психічного чи розумового розвитку однолітки, на жаль, найчастіше виявляють жорстокість. Це призводить до численних комплексів, замкненості в собі, агресії, й неслухняності. Щоб допомогти дітям адаптуватися і повірити в себе, у спецінтернаті таких діток огортають увагою і турботою. Класи там усього по 6 – 8 чоловік, для кожного учня добирається спеціальна програма з урахуванням індивідуальних особливостей. Однак зауважимо: «міграція» між спеціальними й загальноосвітніми закладами завжди можлива. В інтернатах є класи і для дітей із незначною затримкою розвитку. Якщо вдається скоригувати поведінку учнів і підтягти їх по програмі – можна переходити до звичайних шкіл. Але лише за умови, що батьки теж працюють з дитиною! Ольга Миколаївна розповідає про такі випадки… Однак переводу до звичайної школи може стати на заваді зовсім не хвороба, а, так би мовити, соціально-економічний чинник. Є такі учні, яких можна було й не відправляти в спецзаклад зовсім або ще в молодшій школі перевести до загальноосвітньої. Тут повернемося до того, про що говорили спочатку. Тато й мама товаришують із зеленим змієм і не приділяють дитині уваги, а в класі – 22 учні. Вчителеві часу не вистачає навіть на обдарованих… Ось тому соціально занедбаним діткам потрібен інтернат. І вирішити це питання педагогіка не в змозі… Про освітянське життя, шкільні проблеми і успіхи  тут докладніше…

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу