ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ? - dsc 1712 3Депутатська самодіяльність набирає обертів: ЗНО та проект Закону про вищу освіту знов опинилися в центрі уваги народних обранців

Політики ніколи не залишали освіту в спокої. Не став винятком і початок поточного року. За короткий відтинок часу з’явилися ініціативи, які, за умови їх реалізації, кардинально вплинули б, зокрема на вищу освіту. На щастя, паралельно з депутатською самодіяльністю коригується генеральний план реформ у країні, який стосується й освітньої галузі.

 

Новина №1: голосне повідомлення прес-служби першого заступника голови Верховної Ради комуніста Ігора Калєтніка, що він ініціюватиме проведення парламентських слухань щодо ефективності системи зовнішнього незалежного оцінювання. Слуханням передуватимуть обговорення цього питання із широким освітянським загалом. На думку депутата, система ЗНО себе нібито не виправдала, і щоб остаточно не втратити якість освіти, ВНЗ повинні повернутися до практики вступних іспитів.

ЗНО ВЖЕ НЕ ПОТРІБНЕ?

За словами Калєтніка, система освіти, яка функціонувала раніше, була ефективнішою, «адже підготовка до вступних іспитів стимулювала молодь обирати і здобувати глибокі знання з конкретної професії замість того, аби шукати в інтернеті відповіді на цьогорічні тести й намагатися завчити їх напам’ять».

Як і варто було очікувати, ініціативу Калєтніка негайно розкритикували. Проти неї висловився екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко й голова парламентського Комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич, яка стояла біля колиски ЗНО, коли систему вводили в Україні.

Так чи інакше, формально ініціатори скасування ЗНО мають право запустити механізм парламентських слухань – для цього потрібна постанова ВР. Теоретично це може мати як наслідок прийняття норми закону про скасування ЗНО. Однак проти такого розвитку подій є досить вагомий аргумент. У 2005 році Україна стала учасницею Болонського процесу – структурного реформування систем вищої освіти в країнах Європи. Повернення до радянської системи іспитів, яке пропонують комуністи, означало би певне послаблення європейського вектора в зовнішній політиці України. А це може задіяти значно потужніші механізми впливу, ніж передбачає посада першого заступника голови Верховної Ради.

До речі, Калєтніка навіть спросоння освітянином не назвеш – юрист-агроном за дипломом, він працював переважно в Митній службі. З натугою до освітян можна віднести співавтора ініціативи комуніста Олександра Зубчевського. Та й то лише тому, що кілька тижнів тому він став секретарем профільного комітету ВР. Незважаючи на молодість і дитячий депутатський стаж, Зубчевський – заповзятий піарник. Однак ці двоє мають розуміти, яку протидію зустрінуть, якщо заграються. Тож, найімовірніше, ми бачимо чергову експлуатацію одного з питань освіти задля поліпшення рейтингу КПУ. Із цього ракурсу ЗНО є досить зручною мішенню – тему його скасування порушують щороку.

ЗАКОН НА ЗАКОН

Вище йшлося про можливість прийняття норми закону, яка скасовує ЗНО. І недарма. Наприкінці минулого року у Верховній Раді начебто зареєстровано черговий проект Закону «Про вищу освіту». Ініціатори законопроекту – відомі освітяни, вони ж – народні депутати Григорій Калетнік (ректор Він­ницького національного аграрного університету, батько Ігора Калєтніка), Сергій Ківалов (президент Національного університету «Одеська юридична академія») і Микола Сорока (в.о. ректора Національного університету водного господарства та природокористування).

У законопроекті передбачені інституційні, академічні й фінансові засади автономії ВНЗ. Також документ визначає право недержавної установи, акредитованої Громадською радою з якості освіти, здійснювати акредитаційну експертизу для вироблення рекомендацій під час акредитації спеціальності. Такі установи отримають можливість видавати вишам власні сертифікати про недержавні акредитації окремих спеціальностей.

Як і варто було очікувати, ініціатива ректорів негайно привернула увагу депутатів з опозиції. Нібито цей проект закону безпідставно розширює повноваження адміністрацій ВНЗ, передбачає відновлення норми щодо вступного іспиту до вищого навчального закладу й розширює підстави для відрахувань студентів.

Зрозуміло, опозиція не голосуватиме за проект закону від депутатів-ректорів. Вона очікує появи в Раді документа, який уже кілька місяців розроблявся робочою групою при Кабінеті Міністрів з участю експертів, студентів і ректорів.

Власне, цей законопроект «Про вищу освіту» Кабмін уже затвердив, і його зміст загалом відомий. Серед іншого, передбачається передача частини повноважень МОНмолодьспорту новому колегіальному органові – Національному агентству з питань якості освіти. Воно уповноважене аналізувати якість і розробляти стандарти освіти, проводити ліцензійну експертизу ВНЗ, формувати перелік і здійснювати акредитацію спеціальностей, атестацію наукових ступенів. Статус агентства у проекті не уточнюється, вказується лише, що працює воно на громадських засадах.

Також вишам пропонується погоджувати з органами студентського самоврядування відрахування й переведення студентів. Учені ради ВНЗ отримують право брати активну участь в управлінні навчальним закладом: зокрема, затверджувати навчальний і фінансовий плани, призначати деканів і керівників підрозділів.

У законопроекті Кабміну впадають в очі кілька недоліків. По-перше, пункт про повноваження вчених рад натякає на двовладдя у ВНЗ. Як наслідок, керівник ученої ради матиме повноваження ректора, при цьому без жодних зобов’язань. По-друге, положення про повноваження Національного агентства з питань якості освіти робить документ незбалансованим. Вочевидь, агентству, яке матиме функції центрального органу виконавчої влади і водночас ним не буде, на практиці працюватиметься непросто.

Як би там не було, епопея з прийняттям нового Закону про вищу освіту тягнеться не один рік, а нещодавно отримала новий поштовх. Як події розгорятимуться далі, передбачити непросто. Вочевидь, до завершення ще дуже далеко.

ПИТАННЯ СТРАТЕГІЙ

Які ініціативи не висували б депутати, починання мають бути в руслі окреслених стратегій розвитку освіти. Ще 25 грудня минулого року Президент України Віктор Янукович визначив перелік заходів, які має реалізувати влада наступного року щодо науки й освіти. А саме: розвиток університетів, впровадження нових підходів до реалізації наукових досліджень на конкурсній основі, створення спільно з регіональною владою сучасної матеріальної бази для закладів дошкільних і середніх шкіл тощо. Віктор Янукович зазначив, що перелік є неповним, зобов’язавши профільних міністрів підготувати план дій на наступний рік.

Пропозиції очільників різних галузей та експертів лягли в основу масштабного стратегічного документа – Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки. Звісно, хоча Програма називається економічною, вона містить розділ і про реформи в освіті.

Яким буде зміст цього розділу, публіці поки що невідомо. Хоча документ майже написаний, він проходить стадію узгодження. Однак уже на найближчому засіданні Комітету з економічних реформ Президент заслухає пропозиції уряду й голів облдержадміністрацій, а потім затвердить Національний план.

Тож освітянам, які пильно стежать за процесами в галузі, доведеться набратися терпіння. Насправді чекати є на що: план дій має стратегічний характер, він дасть можливість зрозуміти, в якому напрямі йтиме розвиток освіти. А в тому, що план діятиме, сумніватися не доводиться. В Адміністрації Президента недвозначно кажуть: Глава держави надалі жорстко вимагатиме дотримання вимог документа як на центральному, так і на місцевому рівнях.

Юрій ЗУЩИК, «Освіта України» № 2

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *