Як відомо, Федерація роботодавців (ФРУ) розробляє «Програму промислового розвитку України». Складно сказати, якою вона буде, крім того, що документ визначатиме пріоритети розвитку промисловості. Поза тим, програма має враховувати необхідність виконання стратегічних завдань, зокрема співпраці освітянської влади та ФРУ в підготовці кваліфікованих робітничих кадрів і фахівців з вищою освітою. Так вважає народний депутат, член Комітету з питань науки і освіти Сергій Баранов-Мохорт. Він надіслав голові ФРУ Дмитру Фірташу листа з проханням ввести його до складу робочої групи, яка працюватиме над проектом програми.

— Сергію Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, про «Програму промисло­вого розвитку України».

— Це буде план розвитку промисло­вості країни на п’ять років. Він дасть можливість побачити, які галузі давати­муть державі найбільші прибутки за рік, два, п’ять, і зробити їхній розвиток прі­оритетним. Це має зміцнити Україну як гравця на світових ринках. Власне, сама програма поки що на стадії формуван­ня робочої групи, яка її розроблятиме. Скажу, що наміри у ФРУ серйозні: крім залучення вітчизняних фахівців, плану­ється запросити науковців із-за кордону, зокрема Кембриджського університету.

— Чому цей документ зацікавив Вас?

— Як депутат, член Комітету з пи­тань науки і освіти я повністю підтри­мую ідею створення такої програми. Але звертаю увагу, що її виконання буде неможливим без підготовки спеціалістів для промисловості, зокрема кадрів у системі профтехосвіти. Од­нак тут є проблеми, які перешкоджа­ють підготовці фахівців. Наприклад, недостатнім є ресурсне і матеріаль­но-технічне забезпечення навчального процесу. Нині у навчальних майстер­нях, дільницях, лабораторіях, поліго­нах і господарствах використовується обладнання, устаткування, сільськогосподарська та інша техніка, термін експлуатації яких становить: до 10 ро­ків — 4 %; від 10 до 20 років — 36 %; понад 20 років — 60 %.

— Фізичне і моральне старіння облад­нання й техніки зумовлене браком бю­джетних коштів на її оновлення. Звідки взяти гроші на розв’язання цієї про­блеми?

— У високій кваліфікації працівників має бути зацікавлений передусім робото­давець. Але, здається, практика свідчить про інше. Кошти, які нині вся сфера ви­робництва і бізнесу спрямовує на підготов­ку кваліфікованих робітників, становлять лише 1 — 1,5 відсотка ВВП України, а ця цифра має бути втричі більшою. І робото­давець невдоволений професійною підго­товкою випускників навчальних закладів, яка часто відстає від технологічного рів­ня виробництва. Це й не дивно, адже до ПТНЗ майже не надходять нові верстати, сучасні інструменти й техніка, в окремих випадках немає сировини і матеріалів. Це не дає змоги організувати навчання, набли­жене до реального виробництва.

— Який, по-вашому, є вихід з цього ста­новища?

— Лише один: розвиток відносин з роботодавцями та іншими соціальними партнерами щодо реалізації стратегіч­них завдань, основними серед яких є:

— виконання положень Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 — 2021 роки;

— реалізація Державної цільової про­грами розвитку професійно-технічної освіти на 2011 — 2015 роки та відпо­відне її фінансування;

— розроблення й упровадження професійних і державних стандартів професійно-технічної   освіти нового покоління на професії, що користу­ються попитом на сучасному ринку праці;

— розроблення й підписання Ме­морандуму між МОНмолодьспор­ту, Мінсоцполітики, ФРУ та іншими щодо співпраці з питань підготовки робітничих кадрів і фахівців з ви­щою освітою;

— внесення змін до Податкового кодексу щодо пільгового оподаткуван­ня навчальних закладів, звільнення від сплати податку на додану вартість на­вчальних закладів державної або кому­нальної форм власності;

— удосконалення таких нормативно-правових документів, як Порядок працевлаштування випускників навчальних закладів, Положення про порядок фор­мування державного замовлення на під­готовку кадрів;

— забезпечення ефективної роботи з професійної орієнтації молоді та під­вищення престижності робітничих про­фесій.

Треба усвідомити, що перспективу мають лише країни, які формують якіс­ну освіту і сучасні технології. В ниніш­ніх умовах повинен запрацювати меха­нізм «освіта — наука — виробництво». Інтелект українського народу, система освіти сьогодні такі, що дають змогу ре­алізувати цей потенціал.

Юрій ЗУЩИК, «Освіта України» № 15