Про те, як важко і водночас весело бути студентом знають усі, хто має родичів або знайомих, які здобули вищу освіту. Нині, сидячи в напівпорожній аудиторії, де зібралась всього лиш чверть групи, смакуючи соковитий шматок зеленого яблука, поволі аналізуєш своє життя. Ну що такого змінилось відтоді, як твоя нога вперше ступила на поріг альма-матері? Шкільні роки здаються тепер уже дитячою забавкою – таке собі гніздечко, де можна було ганяти коридорами через кожні сорок п’ять хвилин, знати всіх викладачів на пам’ять, бо рік у рік їхній склад не змінюється. Тепер немає того ненависного щоденника, куди записують зауваження чи оцінки. Настав час, коли смажений півень клює у п’яту точку і за день до модуля чи екзамену вивчається увесь курс предмета. Батьки вже не так хвилюються за «бали», бо надалі не потрібно нікуди вступати, де б атестат був вагомим. Проковтуєш останній шматочок кислого плоду і продовжуєш власний екскурс у «доросле життя». Після того, як важка сковорідка реальності зі свистом думок опускається на голову, рожеві окуляри кришаться в оправі, і ударяє грім усвідомлення. Освіта в університеті тебе не влаштовує, починаєш сам шукати, за що взятись, щоб не гаяти даремно часу. Ось тут на допомогу виходить з-за лаштунків безсмертна класика світової літератури. Далі докладніше…

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу