Департамент роботи з персоналом і керівними кадрами — це більше, ніж просто відділ кадрів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Новий час диктує нові, сучасні підходи до організації діяльності департаменту. Ми попросили його директора Ігоря Некрассу розповісти про роботу відомства.

“Ми допомагаємо міні­стру впроваджувати оновлену кадрову політику, виводимо наш під­розділ на новий рівень роботи з персоналом. Насамперед — безпосередньо працюємо з керівниками вищих навчальних закладів І – ІУ рівнів акре­дитації. Серед наших повнова­жень — організаційні питання роботи ректорів — відпустки, відрядження, неухильне вико­нання норм контракту, щоріч­ний звіт ректорів про виконан­ня контрактових обов’язків. Департамент також виконує роботу із супроводження ви­борів ректорів. Після того, як наприкінці листопада минулого року рішенням уряду до компе­тенції міністерства були пере­дані додаткові вищі навчальні заклади, обсяг роботи депар­таменту істотно збільшився. Нам «передали» ВНЗ з інших відомств — таких, як Мініс­терство інфраструктури, Мі­ністерство фінансів”.

ЗА ОДИН ДЕНЬ — 500 – 600 ЗАПИТІВ

— Значущим напрямом роботи є діяльність відділу підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів, — продо­вжує Ігор Анатолійович. — Що це таке? Функції колишнього ВАКу (Вищої атестаційної комі­сії) передано Атестаційній коле­гії міністерства. Тут об’єднано схожі процедурно та по суті питання відкриття аспірантур і докторантур у вищих навчаль­них закладах, присвоєння вче­них звань та наукових ступенів. Цим і займається Атестаційна колегія міністерства. Відділ під­готовки наукових і науково-пе­дагогічних кадрів готує матері­али для атестаційної колегії, розглядає їх, аналізує, прово­дить дослідження, перспектив­не планування, розрахунки. У зв’язку з тим, що в нашому де­партаменті є такий напрям ро­боти, я є також ученим секре­тарем атестаційної колегії.

Є в нас і відділ кадрів дер­жавної служби — типовий, по­вною мірою класичний відділ кадрів. На нього, згідно з За­коном України «Про засади за­побігання і протидії корупції» покладено дуже цікаву, і, спо­діваюсь, ефективну функцію: проведення спецперевірок до­кументів про освіту кандида­тів на посади держслужбовців. Усього в Україні нині працює близько 600 тисяч державних службовців — і в законодав­чій, і у виконавчій гілкахвла­ди, у місцевому самоврядуван­ні. Тож наш відділ за один день опрацьовує 500 — 600 запитів із перевірки автентичності до­кументів про освіту держслужбовців. Простий математичний підрахунок показує, що за рік цей відділ опрацьовує більше документів, аніж усе міністер­ство за минулі роки. Наприклад, міністерство торік опрацювало близько 85 тисяч документів, а наш відділ цього року планує розглянути 120 тисяч докумен­тів — лише у спецперевірках! Документальним супроводом кадрів займаються не лише в нашому міністерстві, а й в ін­ших центральних органах ви­конавчої влади, які координує міністр. Тобто ми готуємо узгодження, аналізуємо кадрові ре­зерви, словом, тісно взаємодіє­мо з багатьма структурами на всіх рівнях.

ЗАОХОЧЕННЯ — НЕ ЛИШЕ ПРИЄМНО, А Й НЕРВОВО

Ще один відділ у департамен­ті — відділ заохочень (усміха­ється. — Авт.), мабуть, най­більш популярний серед усіх.

— Напевно, найприємніша ро­бота…

— Справді так, але й нерво­ва також. Це робота з людьми, треба вміти надихнути їх на якісну і продуктивну пра­цю, щоб нагороду одержали до­стойні, і не образити інших, зусилля яких наступного разу обов’язково теж будуть відзна­чені. Але, якщо врахувати, що в Україні понад 20 тисяч шкіл, 900 вищих навчальних закла­дів і 1500 професійно-техніч­них закладів, і нікого не можна забути, то люди, які працю­ють у цьому відділі, відповіда­ють за всіх освітян, уся педа­гогічна Україна, так би мовити, в їхньому полі зору. А в нас же стільки свят: День учите­ля, День раціоналізатора, День науки, День знань, День моло­ді тощо. Тож навантаження не­ймовірне, але наші працівники в змозі з усім цим упоратися.

— То який штат вашого депар­таменту?

— Разом зі мною — 21 пра­цівник.

— Ви сказали, до вашої ком­петенції належить робота не лише з вищими навчальними закладами?

— Так, але, окрім цього, ми працюємо також з персоналом державних підприємств. Разом із Департаментом професійно-технічної освіти опікуємося і їхніми кадрами, а також дея­кими закладами загальної се­редньої освіти, які підпорядко­вані міністерству.

— А школи?

— Вони підпорядковуються органам місцевого самовряду­вання.

СЬОГОДНІ ЗВОЛІКАНЬ НЕМАЄ

— Мабуть, у Вас є своє бачен­ня, як поліпшити роботу?

— Є, звичайно. Нам конче потрібні професійні, спеціаль­но підготовлені кадри. І хотіло­ся б, щоб у нашу роботу більше впроваджувалися інформаційні технології. Це дало б змогу значно скоротити час на опрацю­вання документів.

— На яку нормативну базу спи­раєтеся у своїй роботі?

— Звичайно, насамперед — на Конституцію України, Ко­декс законів про працю. А ще — спеціальні закони — про освіту, про запобігання та протидію корупції, укази Президента тощо. Також — нормативні документи Кабі­нету Міністрів і нашого мі­ністерства.

— Атестаційна колегія працює на засадах колишнього ВАКу?

— Засідання колегії відбу­ваються щомісячно, на постій­ній основі, атестати професорів і доцентів видаються протягом місяця, а раніше люди в черзі роками стояли. Все це завдя­ки організаційній роботі міні­стра Дмитра Табачника. Колеги наші з Департаменту атестації кадрів також працюють ефек­тивно: дипломи про наукові ступені видаються оперативно, отже, сподіваюся, ми на вірно­му шляху.

— Мені доводилося працюва­ти з ВАКом, я все це бачила, а як відбувається процедура сьогодні?

— Коли надходить рішен­ня вченої ради, ми його реє­струємо, вносимо до електрон­ної бази, своєї, міністерської, і вже тут розглядаємо на відпо­відність. Якщо дотримано всіх установлених законами і нор­мативною базою вимог, виноси­мо документ на засідання атестаційної колегії. Коли колегія підтримає кандидатуру, склада­ємо наказ, з електронної бази одразу автоматично виводиться необхідна інформація — і атес­тат готовий. Нам під силу вида­вати по 300 — 400 атестатів що­дня, колегія розглядає тисячу, то можна за два — три дні все опрацювати. Тому і немає сьо­годні, як бувало раніше, зволі­кань по півроку і більше.

— Основна перевага такої ор­ганізації процесу — швидкість?

— Так, звісно, швидкість. Але і точність, практична безпомил­ковість.

— Атестаційна колегія нечис­ленна?

— В її складі — 40 осіб. Це і — провідні вчені, відомі всій Україні педагоги, керівники га­лузевих академій, рад ректорів, зокрема є й юристи, педагоги, медики, військові, тобто охоплено всі напрями.

— Хто добирав склад колегії?

— За пропозиціями від га­лузевих академій, вищих на­вчальних закладів, громад­ських організацій, словом, було організовано прозору комплектацію, ми зацікавле­ні у цьому. Поки що скарг на необ’єктивність рішень не над­ходило.

ЯК ПЕРЕВІРЯЮТЬСЯ ДОКУМЕНТИ

— Ви згадували, що до підпо­рядкування міністерства пере­йшло чимало нових навчаль­них закладів. Приклад можете навести?

— Багато лісотехнічних коле­джів, Мінфін передав Фінансо­ву академію у Закарпатті, тощо.

— Хотілося б окремо зупини­тися на ректорах. Адже їх оби­рають у вищих навчальних за­кладах ІІІ – IV рівнів…

— Так. Обирає їх колек­тив шляхом таємного голосу­вання та рекомендує міністер­ству для підписання контракту.

Якщо кілька кандидатів наби­рає по 30 відсотків голосів, то вже міністерство розглядає і оці­нює запропоновані ними у ви­борчій боротьбі плани розвитку навчальних закладів, наукового співробітництва. А після висно­вків експертної кадрової комі­сії рекомендуємо підписати кон­тракт з тим чи іншим ректором.

— Конфлікти і проблеми були?

— Наше основне завдан­ня — уникати будь-яких інци­дентів. Особисто в мене ніяких конфліктів не було.

— Ви перевіряєте документи про освіту держслужбовців по всій Україні. За якими крите­ріями?

— Згідно з указом Прези­дента ми перевіряємо всі до­кументи про вищу освіту, вчені ступені та наукові звання, свідо­цтва про перепідготовку держслужбовців. Зважаючи наЗа­кон про захист персональних даних, ми робимо це так: отри­муємо пакет установленої фор­ми, далі — згоду кандидата на посаду державного службовця, завірену копію його документів про освіту. Працюємо з архіва­ми навчальних закладів — на­вчався чи не навчався? Тобто шанси на те, що «проскочить» диплом, куплений на базарі — нульові. Таку роботу ми виконували і раніше, та це стосу­валося лише вищих посадових осіб. Тож методика відпрацьо­вана, просто зросли обсяги.

— Порушення виявляєте?

— Поки що якихось дуже «гучних історій» не було. Всім відомо, що спеціальні перевірки проводяться, то й не ризикують. Бо в разі виявлення порушень, за справу візьмуться правоохоронні органи.

Бесіду вела Ольга КОВАЛЕНКО, «Освіта України» № 17