Молодь стає до владного керма? - 1 74Як показує досвід останніх революційних подій, вплив громадського сектора на суспільно-політичне життя зростає, і головною причиною такого розвитку подій є зростання громадянської свідомості, прихід нового покоління у суспільне життя.

У час такої активної демократизації життя на Україні важко не відзначити роль різних неурядових і непартійних організацій у політичних процесах на місцевому і на державному рівнях. Яскравим прикладом такого неурядового об єднання є ГО. Відповідно до закону України від 1.01. 2013 року про “Громадські об’єднання”: Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. ГО — це один із найдієвіших на сьогодні засобів громадської організації для тиску на органи влади на місцевих рівнях і для вирішення конкретних питань конкретних людей та/чи проблем локального значення. ГО всеукраїнського значення є ще більш потужнішою силою, адже може впливати і на проблеми державного рівня. Це, наприклад, такі організації, як: Громадська мережа ОПОРА, КВУ, Лабораторія законодавчих ініціатив, рух “Чесно”, “Фундація регіональних ініціатив”, ВМГО “Українська асоціація студентського самоврядування”.

Завдання усіх ГО та ГІ (громадських ініціатив) – це безпосередня взаємодія, діалог, контроль за здійсненням державної політики та вирішенням проблем громад. Ці організації шляхом мітингів, демонстрацій, написання петицій і скарг можуть тиснути на органи виконавчої та законодавчої влади з метою прийняття певних рішень, покращення надання послуг від держустанов і комунальних підприємств, та репрезентувати інтереси певних соціальних груп, що недостатньо представлені в тих чи інших органах влади.

Молодь як основа майбутнього розвитку кожної держави повинна мати максимальну кількість шляхів для реалізації своїх прав здібностей у громадському житті. Проте для цього в Україні надто мало шляхів, і ця група є найменш захищеною в суспільстві, проте є найбільш перспективною.

Сьогодні молодь Україні – це:

Юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років, що налічують 15 млн осіб — приблизно третину всього населення країни;

70 % молоді мешкають у містах, 30 % — у селах;

100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних, за неофіційними даними, 30 % усіх безробітних – молодь;

2 млн студентів, які навчаються у вишах І-IV рівнів акредитації;

Як демонструють останні події Євромайдану, саме молодь, студенти є тими, хто найшвидше і найактивніше реагує на суспільні зміни. Саме молоді юнаки і дівчата почали революцію Гідності та поклали новий шлях розвитку Української державності. Тому зараз як ніколи раніше треба організовуватися та змінювати Українську державу. Прикладом такого об’єднання є проекти “Пакета реанімаційних реформ”, завдяки яким уже ухвалено 5 законів з пакета РПР, зокрема:

*Зміни до закону про доступ до публічної інформації;

*Закон про державні закупівлі;

*Закон про відновлення довіри до судової системи (Люстрація суддів);

*Закон про Суспільне мовлення;

*Зміни до кримінального кодексу, необхідні для візової лібералізації.

І це не пусті слова, це реальні зміни, що так чи інакше зачепили кожного з нас. Ця організація має ще безліч законодавчих ініціатив, які з часом, сподіваюся, будуть прийняті.

Сьогодні дуже важливо показати молодим членам нашого суспільства на позитивних, реальних прикладах, що кожен із нас може впливати на суспільно важливі рішення. Бо жодна вулична революція не принесе користі і змін суспільству, якщо вона не пройшла в головах людей. А лише позитивні приклади реальних результатів можуть переконати скептичних, а й іноді байдужих представників сучасної молоді в їхній суспільній значимості.

Говорити про державні програми сьогодні – безглуздо. Оскільки в цей непростий час для української державності уряд і парламент мають більш нагальні питання, що не можуть чекати пізнішого вирішення. Тому лише громадська ініціатива, самоорганізація населення здатна принести зміни в життя людей просто сьогодні і просто зараз – чи то в під’їзді будинку, чи в мікрорайоні, чи в місті, чи в державі. Яскраві приклади цього ми бачили вже неодноразово в нашій Новітній історії.

Тому з вірою у себе, з надією на майбутнє і з рішучістю сьогодні, МИ — нова генерація України, повинні брати на себе відповідальність не тільки за свою долю, але й за майбутнє нашого міста, регіону, держави.

Ромась Михайло, спеціально для “Педагогічної преси”

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *