"Хунта", фашисти-бандерівці, сепаратизм. Інформаційна війна триває - 06ad9c336adfe72d10b1ddf21ea7bca0Важко уявити, що десь недалеко від тебе існує зовсім інша реальність, а люди, які мають таке ж громадянство, схожі на прибульців. Усе це реальне життя на Сході України. Одне з найбільш вживаних слів там – це “хунта”, або, по-їхньому, фашисти-бандерівці. Хоч і дивно, українська територія відмовляється асоціювати себе з Україною. Коли вони кажуть, що хочуть, аби їх чули, то передбачають повідомлення – “ми не Україна”.

Звичайним стало заперечення історичних фактів, неприйняття символіки і, звісно, української мови. Що породило сепаратистів? На це запитання відповідь отримали вже мільйони українців, зупинитись хотілось би на стійкому кордоні, а саме – ментальному відмежуванні. Фактично, воно було створене самими людьми і частково політикою проросійськи налаштованих дій. Згідно з цією ментальною різницею, Донецьк до прикладу – це територія Росії. Тобто спостерігаємо цілковите повторення ситуації в Криму. Однак чи розуміє зазомбоване російськими ЗМІ населення, що воно буде обманутим і покинутим їхнім “захисником” Путіним? Віра в нього тотальна, а вождизм процвітає. Чи розуміють люди всю складність свого найбільш дотаційного регіону? Чи розуміють, що після декількох місяців війни економіка обвалиться? Можна стверджувати, що більшість відмовляється це розуміти, і, нарікаючи на фашистську хунту, регулярно ходить у банкомати, аби подивитись чи надійшла від хунти соцвиплата чи пенсія. Розрив в ідеологічному відношенні справді колосальний. Чого лише варті відео, де старий дідусь плаче, коли знесли пам’ятник Леніну, або ж як бабуся з останніми грошима вирушає до Росії з надією на краще життя. Це громадянська війна. І противники хочуть жити по-різному настільки, що готові воювати. Враження від спілкування з населенням без перебільшень трагічне. У розмові про політику постійними аргументами є страшний Правий сектор, американські злодії і деградована Європа. Відповідь на спробу переконати у зворотньому – агресія. Таким чином діалог неможливий. Тим паче з терористами, які скоюють вбивства українських громадян.

Багато хто вбачає в цьому результат російської пропаганди. Це справді так, однак приплюсуйте до цього становище життя, історичні впливи і соціальну структуру. АТО їх зовсім не лякає, а народ буквально живе ідеєю республіки. Вказівки з Кремля давно не приховуються. Зокрема лідер терористів «ДНР» Пушилін визнав, що в Москві одержав вказівки від російського керівництва.

Він зазначив, що не планував займатися сепаратизмом на Донбасі і визнав, що не має досвіду керування. «Так складається, я не політик, я був змушений займатися цим, я не планував цим займатися, повірте. Тому мені потрібна допомога в цьому плані», – сказав Пушилін.

Ляпи на російському телебаченні вражають зухвалістю. То поранений хлопчик із Донецька виявився сирійцем, то жорстокості в Дагестані показали як безчинства на Донбасі, а потім і поготів поширили інформацію про застосування українськими силовиками фосфорних бомб проти мирного населення (картинку показали з Іраку). Ну що тут скажеш? Тривала інформаційна війна в розпалі. Росія користується цим сповна і багато хто одразу згадає конфлікт у Чечні, адже почерк незмінний, а методи стають дедалі різноманітнішими. Головні московські глашатаї впевнено спотворюють інформацію, а населення сходу вбирає її, мов губка. Однак не слід забувати, що ми живемо у ХХІ столітті, коли кожен має вільний доступ до інформації і за великого бажання може порівняти її, щоб зрозуміти правду. Пропаганда інколи сягає абсурду (як, наприклад, висвітлення президентських виборів, у яких лідирував Ярош, а не Порошенко), однак постійно б’є нові рекорди, породжуючи нові міфи для стимуляції інтервенції в Україну. Здавалось би, весь світ засудив таку політику Росії, однак чи дасть це поштовхи для швидкого врегулювання ситуації? Україна нарешті позбудеться надмірного євроромантизму і зрозуміє, що свою міць і захищеність треба будувати самим. І не забуваймо про правдивість, адже історія зараз – це важіль тиску. А всі знають: хто володіє інформацією – той володіє світом.

 Максим Клопенко, спеціально для “Педагогічна преса”

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *