Освіта в Швейцарії. Є чого повчитися! -Розмову про дорогі годинники і надійні банки, не згадавши Швейцарію, й уявити важко. Своєю красою “Альпійська республіка” вже давно підкорила серця туристів… А ще вона — четверта у світі за числом нобелівських лауреатів. Можливо, один із секретів такого результату в особливостях освітнього процесу країни?

У Швейцарії освіта та наука належать до пріоритетів. У країні, кількість населення якої не досягає 7,5 млн осіб, налічується приблизно 1,1 млн школярів і студентів.
Об’єднуючи 26 кантонів (“міні-держав”), Швейцарія стала місцем злиття трьох величних культурних і мовних традицій — німецької, французької та італійської. Першою мовою говорить приблизно 65 % населення, другою — 19 %, третьою — 12 %. Однак швейцарців через їхню багатомовність роз’єднаним народом не назвеш. Відоме гасло мушкетерів: “Один за всіх, і всі — за одного!” Олександр Дюма-старший запозичив саме у місцевого населення. До речі, всі чотири мови є державними.  Так, іноземець, що навчається в Швейцарії, може не просто отримати освіту кожною із цих мов, охоплюючи, звичайно англійську, а й опанувати їх. Проте все по порядку.

26 систем освіти
У Швейцарії досить різноманітна і дуже розвинута систему освіти, в якій кожен з кантонів має значно більше влади, ніж нещодавно створене «міністерство освіти» — Федеральне управління з освіти і науки. Для цього є вагома причина.
Історично початок освітнього процесу в Швейцарії пов’язаний з виникненням церковних шкіл за Середньовіччя. Коли у ХІХ ст. в країні було впроваджено обов’язкову середню освіту як “надважливе громадське завдання з належного навчання нових поколінь”, усі кантони й створили своє освітнє законодавство, основні положення якого збереглися досі. Ось чому в Швейцарії є понад 26 кантональних «систем освіти». Відмінності у тривалості та інших характеристиках освіти між кантонами досить істотні.
Обов’язкова освіта розпочинається з 6 років і триває в середньому 10 років, хоч є кантони, де й довше. Самі школи розташовані переважно в горах, а процес навчання — це проживання в пансіонаті, багато часу на відкритому повітрі, де увага викладачів прикута до розвитку творчих здібностей дитини.
Єдиної, обов’язкової для всіх шкіл програми немає, але контроль за якістю навчання та викладання забезпечується повсюдно. Для отримання атестата про середню освіту як у швейцарця, так і в іноземця є кілька можливостей.
Одна з них — швейцарська федеральна програма Matura, що вважається найскладнішою. Відповідно до обраної спеціалізації (їх п’ять: сучасні іноземні мови, економіка тощо) школярі вивчають 13 – 15 обов’язкових дисциплін (серед яких рідна мова та друга державна, і два профілюючих предмети на вибір). Дитина повинна визначитися зі спеціалізацією в 13 – 14 років (сьомий клас), відтак вона починає цілеспрямовано готуватися до випускних іспитів.
Швейцарія також славиться своїми приватними школами. Так, у французькій частині панує легкість, певний дух свободи. У німецькій — дисципліна та суворий лад.

Навчаємо на… справжню леді!
Окремо варто відзначити факт існування так званих елітарних шкіл Швейцарії, в яких хлопчиків виховують як майбутніх політиків і дипломатів, а дівчаток – як світських дам.
Колись знамениті швейцарські інститути шляхетних дівчат — finishing school, славилися в усьому світі. Тепер вони вже не такі популярні. Навчатися в цих закладах мають змогу не тільки особи “блакитної крові”, а й кожна бажаюча з далекоглядними планами гордо носити дипломоване звання “леді”. Серед вимог, назвемо мабуть найважливіші: вік (від 16-ти до 27-ти) та матеріальну складову навчання, адже за триместр (як, наприклад, в Institut Villa Pierrefeu) потрібно буде сплатити в середньому 20 000 швейцарських франків.

Професор з прибирання?
Вища освіта тут складається з двох секторів: університетського та професійно-технічного. Останній є вузько-профільним та тісно пов’язаним з практичною діяльністю. Це – коледжі, бізнес-школи, вищі школи готельного менеджменту та туризму.
У Швейцарії налічується близько 120 коледжів. Вони зазвичай мають вузьку спеціалізацію і дають добру професійну освіту. Тут навчають секретарської та готельної справи, бухгалтерського обліку і інших премудростей , необхідних у діловому житті. Цікаво, що випускники швейцарських коледжів рідше лишаються без роботи, ніж ті, хто закінчив інститут.
До речі, Швейцарія — єдина країна, де сервіс давно став наукою, в якій можна вдосконалюватися аж до магістерського ступеня. А освіта в сфері готельного та туристичного менеджменту, яка справедливо вважається кращою в світі, є візитівкою країни. За статистикою близько 70 % топ-менеджерів в індустрії туризму мають швейцарські дипломи.

Вищий пілотаж
Мабуть, вищезгаданий гарний клімат країни та чисте повітря настільки позитивно впливають на розум молоді, що більшість випускників швейцарських шкіл успішно здають вступні екзамени до кращих вишів країни.
У Швейцарії налічується 12 державних університетів. На відміну від Європи, а тим більше Америки, в “Альпійській республіці” не має вишів-гігантів. У найбільшому — Цюріхському університеті — приблизно 20 000 студентів, в інших — у декілька разів менше. Це пояснюється однією особливістю тутешньої системи освіти: жорсткому контролю за якістю випускників. Тут неможливо просто “просидіти” в університеті п’ять років. Щоб отримати диплом, студентам доводиться попріти і пройти кілька серйозних випробувань. Перше з яких на них чекає вже через рік після вступу — спеціальний екзамен з профільного предмету. Звучить не надто загрозливо, але як показує статистика: після нього відсіюється до 50% першокурсників. Такий самий іспит студенти складають і після другого року навчання. Залишаються тільки ті, хто справді вчиться і прагне засвоїти навчальний матеріал якомога краще. Проте, форма навчання в університетах федерації досить-таки ліберальна: є список обов’язкових предметів, а в якому темпі займатися і яку кількість іспитів здавати в кожному семестрі, студент вирішує самостійно. Студент має право відвідувати будь-які заняття і лекції університету незалежно від обраної ним спеціальності.

Як втупити до вишу іноземцю?
Правила вступу залежать від кантону та від престижності вишу. Наприклад, щоб вступити до франкомовних університетів Женеви, Лозанни й Невшателя, абітурієнтові досить надати наш атестат про середню освіту з гарними оцінками та скласти спеціальний єдиний іспит для іноземців. Причому власника мовного сертифіката DALF можуть і зовсім звільнити від цього іспиту. А ось німецькомовні виші вимагають, щоб у претендента-іноземця за плечима, крім середньої школи, були два курси університету своєї країни.
Як правило, для іноземців вступ до вишу Швейцарії супроводжується навчанням на підготовчих курсах і складанням іспиту в Університеті Фрібура. Єдиний вступний іспит приймається у вересні – жовтні. Складати доведеться п’ять предметів — три обов’язкових (іноземну мову, математику та історію) і два на вибір (друга іноземна, географія, фізика, хімія, біологія).
Майже всі університети вимагають від вступників-іноземців однакові документи: заяву про зарахування, копію атестата зрілості або диплома, перелік вивчених предметів з кількістю годин та оцінками, характеристику і докладну автобіографію. Заявка на вступ містить пункт про фінансові гарантії, а саме: наявність на банківському рахунку не менше $ 20 тисяч  або гарантії приватної особи чи компанії в тому, що вони виплатять необхідну на навчання й проживання суму.
Навчання триває 4 – 6 років залежно від обраної спеціальності. По закінченні ВНЗ випускникам присвоюється ступінь ліценціата (Lizentiat) або диплом (Diploma). Ці ступені відповідають ступеню магістра. Щоб здобутит докторський ступінь, доведеться навчатися ще три роки.

Скільки це коштує?
Освіта в Швейцарії, як і її годинники, не надто дешева. Навчання в державному університеті обійдеться у 1200 – 8000 (1 CHF = 0,7 EUR) франків (CHF) на рік залежно від обраного факультету і навчального закладу. Також при поданні документів треба сплатити обов’язковий вступний внесок 200 — 550 франків. Та і жити, й харчуватися в одному з центрів світового туризму досить дорого. За різними підрахунками студент потребуватиме від 1 500 до 2 800 франків на місяць.

Людмила Гаврутенко

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *