У Загребі (Хорватія) є музей розбитих сердець. Там зібрані знакові речі колишніх коханих. Наприклад, сокира. Її принесла в музей одна дама, після того, як дізналася, що її коханка знайшла собі іншу подружку. Ні, вона не зарубала підступну. Зате рознесла на друзки меблі зрадниці (та не встигла вчасно їх перевезти в нове любовне гніздечко). «І знаєте, біль поступово відпускала мене», – ділилася колишня власниця сокири своєю історією із засновниками музею. У ньому багато таких штучок, і в кожної своя легенда, старанно записана на папірці і розміщена поряд з артефактом. Але ми сьогодні поговоримо не про матеріальні атрибути нещасної любові, а, власне, про те, що потім перетворюється на  такі ось «сокири». Ми поговоримо про те, що таке нещасне кохання і як з ним боротися? Ліліана СИРОЇД, психолог Звичайно, складно вдумуватись у чиїсь поради, коли серце, здається, ось-ось розірветься від болю. Але ви хоча б спробуйте. Без проблем життя не буває. Багато хто, стикаючись з невдачами, ставить собі запитання: «За що?». Але конструктивніше запитати: «Навіщо?». Або «Чому це може мене навчити?». Розрив відносин так схожий на смерть. На мікросмерть. Втрату не в змозі відразу прийняти ні розум, ні серце. Але зверніть увагу, наскільки мудро цей стан передано в мові: ми ПЕРЕживаємо. Тобто, з одного боку хвилюємося (перше значення слова), а з іншого боку саме переступаємо через біль і живемо далі (друге значення). Звичайно, можна сісти на підлогу і почати ридати. Можна, і навіть потрібно. Бо кожна втрата повинна бути оплаканою. Але от далі є два шляхи. Перший: так і залишитися сидіти на підлозі й ридати. Другий: жити далі. Якщо ви виберете перший варіант, то, значить, ви так і не захотіли нічому навчитися. А якщо виберете другий, то ви вважаєте за краще стати мудрішим і сильнішим. Ви придбали досвід. І він дорого коштує. І я вас з ним від усієї душі вітаю. Є й практична порада. Почерпнута вона він з книг Карен Прайор. Не треба рвати жили. Не треба кричати собі: «Так! Не здаватися! Побігли! Я все зможу! Я ще їм усім покажу!» Все це — надрив. І мало для кого він спрацьовує. Особисто я таких людей не зустрічала. Життя — це забіг на довгу дистанцію, тому і потрібно так розраховувати свої сили, щоб не звалитися через перші ж сто метрів. Спокійно. Не треба паніки й істерик. Змогли встати вранці з ліжка, хоча від болю ніяких сил не було? Уже молодець. Похваліть себе за це. І краще, якщо це буде закріплено тактильно: тобто непомітно погладьте себе по скроні, по руці … Пам’ятаю, як одна моя приятелька дуже важко переживала крах кохання. І я дала їй цю пораду. Пам’ятаю також, як вона в гніві навіть накричала на мене. Минув час. Все в її житті налагодилося. І знаєте що? Вона придбала звичку інколи крадькома погладжувати себе по скроні ? Віктор ШАЦЬКИХ, психолог Попереджений, значить, озброєний! Погодьтеся, від маси вчинків ми могли б утриматися, знай заздалегідь, до яких наслідків вони можуть призвести. Тому пропоную розглянути деякі поведінкові моделі кинутої сторони (адже саме їй доводиться при розставанні найважче). Поведінкова модель № 1 Піти і почати розбиратися з підступною (им) «викрадачем» щастя. Неправильний посил полягає вже в тому, що залишена сторона мислить стереотипами: «мого улюбленого зайчика у мене вкрали!». Вдумайтеся, хіба це в принципі можливо? Ви наполягаєте, що ваш коханий (а) був нетямущим козлом, якого хитра злодійка відв’язала від огорожі (тобто від вас) і забрала собі? Добре, припустимо зараз ви його і вважаєте козлом, але ж насправді він (вона) людина! Тобто істота, наділена свободою волі. Ваш обранець був не таким? Тоді тим більше не варто засмучуватися, що ви його позбулися. До чого вам безвольне щось? Але повернемося, все ж, до теми розборок. Запам’ятайте: у тому, що розвалилися відносини двох, немає провини третьої сторони. І розбиратися з нею просто нерозумно. Краще проаналізуйте свою поведінку і постарайтеся в ній знайти помилки. Якщо ж ви були ідеальні, а вас просто не оцінили, то зрадійте, що, нарешті, позбавлені цього невдячного типу! Поведінкова модель № 2 Почати медитувати на тему «я нікому не потрібний (на)». Мене кинули, тому що я — невдаха, тому що я гірша (ий) за всіх, тому що мене не можна полюбити в принципі. Не варто екстраполювати невдачу в одній сфері на все життя. У вас не склалося з конкретною людиною, а не з цілим світом. Багато в чому ми є тим, що ми про себе думаємо. Ви ж не хочете насправді бути лузером? Так і не думайте про це! Поведінкова модель № 3 Кинутися в усі тяжкі. Ех, гори воно все вогнем! Алкоголізм і розпусту складно назвати ліками від поганого настрою. Букет венеричних захворювань і цироз печінки не така вже прекрасна альтернатива розбитому серцю. Поведінкова модель № 4 Я поверну його (її)! Я доведу, що ніхто не в змозі так любити, як я! Завжди пам’ятайте народну мудрість: насильно милим не будеш. План «залюбити до смерті» приречений на провал. І найприкріше в ньому — витрачений даремно час. Ваш час, що ви цілком могли витратити на щастя. Своє щастя. Поведінкова модель № 5 Жадати помсти. Нехай йому (їй) буде так само … Ні! Краще, якщо в сто раз болючіше, ніж мені. Кому гнів і злість і доставляють найбільші незручності, так це тому, хто сам гнівається. Завжди пам’ятайте: «Я без тебе не можу» — девіз того, кого ніколи по-справжньому не полюблять. Тому як нудно та й безглуздо любити НЕ-особистість, того, хто не відбувся як самостійна одиниця. Того, хто як паразит потребує господаря, на якому можна продовжувати існування. Багато хто любить паразитів? .. Отож! А ось посил «мені з тобою добре, але я без тебе МОЖУ», — ось це вже слова людини, яка здатна любити і сам є гідною справжнього кохання. Бережіть себе і будьте щасливими!

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу