До комітетських слухань ВРУ

 

27 лютого 2013 року відбудуться слухання в Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти «Про законодавче забезпечення розвитку вищої освіти в Україні».

Розуміючи, що протягом 1,5 – 2 годин не всі матимуть можливість узяти участь в обговоренні цих важливих питань, для розширення аудиторії газета започаткувала цю рубрику, в якій мають змогу висловити думки представники органів студентського самоврядування й експерти.

БУДЬМО КОНСТРУКТИВНИМИ ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОПРОЕКТІВ

МАЙБУТНЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДУМКА ЕКСПЕРТІВ - Sul1Протягом останнього часу в Україні є вкрай актуальною тема прийняття закону про вищу освіту. Велика зацікавленість громадськості, науковців, викладачів, студентів, політиків викликана внесенням до Верховної Ради України трьох законопроектів щодо реформування системи вищої освіти.

Знаковим є те, що наше суспільство на шляху до консолідованої демократії отримало можливість висловлювати власні думки, про що й свідчить кількість зареєстрованих проектів закону.

Намагання так званих представників студентського руху від громадськості пікетувати біля Будинку уряду коментує перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Євген Суліма.

– Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України зацікавлене в прийнятті сучасного закону про вищу освіту, який урахує вимоги Європейського освітнього простору, – каже Євген Миколайович. – Адже реформування галузі є вкрай важливим і актуальним для студентів, викладачів і держави в цілому. Зрозуміло, що підходи до реформування системи вищої освіти в кожному із трьох законопроектів, які є на розгляді в профільному комітеті Верховної Ради, є різними й потребують узгодження через прийняття найоптимальнішого в умовах сьогодення закону.

Євген Суліма наголосив, що для ухвалення виваженого рішення потрібно, щоб обговорення законопроектів відбулося без політизації процесу й «навішування ярликів».

– Треба залучати як вітчизняних експертів у сфері вищої освіти, так і зарубіжних фахівців. Окрім того, міністерство підтримує необхідність залучення до опрацювання проектів законів представників системи вищої освіти України, органів студентського самоврядування, громадських об’єднань, роботодавців, профспілок і зацікавлених центральних органів виконавчої влади, – сказав він.

У зв’язку із цим перший заступник міністра звернувся до всіх, кому не байдуже майбутнє наших дітей.

– Долучайтеся до вивчення законопроектів та їх обговорення. Не треба бути інертними, адже саме від вашої громадянської позиції залежить доля майбутніх студентів і конкурентоспроможність освітянської галузі нашої держави. Окремо звертаюся до студентів і тих, хто планує вступати до вищих навчальних закладів і їхніх батьків: не дозволяйте групці «галасливих молодиків», які час від часу під гаслами боротьби за долю студентства, а насправді – виконуючи чиюсь політичну волю, пікетують біля будинків органів державної влади, позбавити вас майбутнього.

Євген Суліма зазначив, що конструктивна, виважена, продумана й, основне, – спільна робота над проектами законів України про вищу освіту стане запорукою і підтвердженням взаємодії громадянського суспільства й держави на шляху розвитку демократії.

– Результатом цієї роботи має стати прийнятий Закон України «Про вищу освіту», що забезпечить високий і якісний рівень освіти для наших громадян і міжнародну конкурентоздатність України на ринку освітніх послуг, – наголосив Євген Миколайович.

КРАЩЕ ВІД СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ НЕ ЗНАЄ НІХТО

МАЙБУТНЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДУМКА ЕКСПЕРТІВ - 3Ігор Рева – голова студентського профкому студентів і аспірантів Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, екс-голова Студентської ради міста Полтави, заступник голови Всеукраїнської студентської ради по роботі з регіонами:

-Сьогодні нарешті є усвідомлення того, що галузь освіти потребує реформування, яке викликане, насамперед, необхідністю студентів бути конкурентоспроможними у світі, який постійно диктує нові умови.

Кожен із проектів Закону України «Про вищу освіту», на думку авторів, писався з урахуванням «…бажання студентів отримати сучасну освіту європейського рівня». Як це в них вийшло – можна про­аналізувати.

Перше, що спадає на думку, коли прочитаєш лише прізвища авторів законопроектів, – питанням освіти в нас хочуть займатися всі. Лише автори першого проекту мають безпосереднє відношення до системи вищої освіти. Одним із розробників альтернативного законопроекту є всім відома своїми походами до дитячих садочків пані Ірина Фаріон. А решта – всі, хто завгодно.

Спираючись на те, що маю власний досвід роботи у студентському самоврядуванні, хочу відзначити, що, на перший погляд, усі законопроекти не мають принципової різниці в розділі стосовно студентів. Тим більше – не дуже відрізняються й від положень чинного освітянського закону. Але, як ми знаємо, все приховується в деталях…

Проект за редакцією Миколи Сороки, Сергія Ківалова та Григорія Калетніка є найбільш наближеним до чинного закону. Не розширюючи й не звужуючи права органів студентського самоврядування (ОСС) на місцях. Вилучено лише одну норму щодо погодження зі студентським самоврядуванням «…призначення заступника декана, проректора, які відповідають за роботу зі студентами», і водночас призначення ректора повинна робити вчена рада ВНЗ. А в чинному законі 10 відсотків під час виборів ректора мають становити представники органів студентського самоврядування. Але у ВНЗ, де адміністрація розуміє необхідність студентського самоврядування, очільник ОСС зазвичай працює безпосередньо з ректором, що дає ще кращий ефект від цієї співпраці. Також статтею 37 законопроект затверджує існування Все­української студентської ради, яка об’єднуватиме всі органи студентського самоврядування й тим самим надаватиме реальні можливості студентам обговорювати свої питання на всеукраїнському рівні.

Законопроект № 1187-1 у ст. 27 п. 4 передбачає обрання всіх осіб, які навчаються, до робочих, дорадчих і виборних органів самоврядування. Однак, що означає «дорадчі»,  «виборні» органи самоврядування, поки що незрозуміло. До того ж у проекті закону пропонується закріпити можливість реєстрації органів студентського самоврядування як громадських організацій. Згадаймо, скільки на цей час зареєстровано молодіжних громадських організацій, скільки фіктивних і реально діючих? І така реєстрація робить ОСС окремим утворенням і від університету, і від студентів, бо членство у ГО набувається лише після заяви про вступ. А отже, об’єднати «…всіх осіб, що навчаються у відповідному ВНЗ» (ст. 27 п. 4 проекту Закону №1187-1) таким чином буде неможливо. Звісно, якщо студентів примусово не «попросять» це зробити. І це спричинить можливість існування кількох органів студентського самоврядування, що перетворить їх діяльність на постійні ігри у «владу – опозицію». І, не дай Боже, закінчиться тим самим, що ми бачимо нині у Верховній Раді.

Стаття 28 пункт 2 того самого проекту закону передбачає, що «одночасно з припиненням особою навчання у ВНЗ припиняється участь такої особи в органі студентського самоврядування». Мабуть, автори проекту забули, що на час літніх канікул студенти 4-го курсу також відраховуються з університету. Тобто влітку, коли триває вступна кампанія, колишні четвертокурсники через ОСС не можуть відстояти свої права, бо вони, так би мовити, «припинили навчання». Думаю, що треба бути обережними з нововведеннями.

Проект за редакцією народного депутата Віктора Балоги, про який цілий рік у соціальних мережах «кричать» псевдостудентські організації, у ст. 41 передбачає участь у самоврядуванні лише студентів, вилучаючи право аспірантів і докторантів (хоч вони й не проявляють особливого бажання) бути обраними до ОСС, намагаючись відстояти і свої інтереси. До речі, вся стаття є своєрідним симбіозом попередніх двох проектів і виконана не дуже сумлінно. Наприклад, положення про реєстрацію ОСС як громадської організації з проекту № 1187-1 було відкинуте, а ось видалити підпункт 9 пункту 5 статті 41 свого проекту «Розпорядження коштами та іншим майном, які перебувають на їх балансі та банківських рахунках» просто забули.

Щодо фінансової основи студентського самоврядування – досвід членських внесків справді є суто європейським. Але там уже давно немає студентських профкомів! А таке «нововведення» повністю дублює функції профкомів і самоврядування, які нині дуже схожі. Механізм збору цих «внесків» вирішили не оприлюднювати. Тому я можу лише здогадуватися. А сприйматиметься це так: члени ОСС, яким необхідні кошти, бігатимуть у навчальний час по ВНЗ (бо в інший студентів немає) і збирати готівкою по 10,76 гривні (1 відсоток від прожиткового мінімуму на 01.01.2013 року). Хто з них захоче таке робити, поки що не знаю. Тому цей пункт може просто майоріти як «право студентського самоврядування».

Очолюючи більш як два роки орган студентського самоврядування в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка, два роки – Студентську раду міста Полтави й 1,5 року – обласну колегію Всеукраїнської студентської ради, можу сказати, що чинний закон і так дає самоврядуванню необхідний спектр можливостей для участі в управлінні навчальним закладом. Сьогодні дуже актуально говорити про рух до Європи, але намагання зробити студентський самоврядний рух суто європейським може завершитися гучним фіаско. Адже самі здобувачі вищої освіти до цього не готові. Я ніколи не чув, щоб у європейських ВНЗ казали: «А ось у американській освіті…» або в американських вишах – «А ось у китайській освіті…». Думаю, краще нас нашої освітньої сфери не знає ніхто. І ми повинні, беручи до уваги досвід сусідів, зробити свою систему освіти, свої ВНЗ, свою науку. Тоді матимемо змогу говорити про нашу конкурентоздатність.

МАТЕРІАЛІЗМ І РЕАЛІЗМ – ОСНОВА ЯКОСТІ ОСВІТИ Й НАУКИ

МАЙБУТНЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДУМКА ЕКСПЕРТІВ - Юрій ЮрійовичЮрій Туниця – ректор Національного лісотехнічного університету України, академік Національної академії наук України:

Статус Закону України «Про вищу освіту» зобов’язує відобразити в давно очікуваному його проекті стимули підвищення якості освіти й наукових досліджень як невід’ємної складової навчального процесу у вищій школі. Адже в ринкових умовах саме це (економічне стимулювання якості освіти і науки) повинно бути основним у новому освітянському законі. Всі розуміють, що чинний закон прийнятий без урахування ринкових умов, унаслідок чого система освіти й науки опинилася у, без перебільшення, катастрофічному фінансовому становищі. Недостатня оплата праці освітян і науковців, зниження престижності їхньої загальносуспільної місії, дефіцит модерного наукового та навчального устаткування, відсутність реальної автономії університетів, елементарних фінансово-економічних умов для належної практичної підготовки фахівців – усе це разом з іншими негативними чинниками призвело до втрати інтересу суспільства до освітньо-наукової сфери. Така ситуація, за великим рахунком, позбавляє державу перспектив сталого соціально-економічного розвитку, ослаблює її конкурентоспроможність серед інших країн глобальної світогосподарської системи.

У законі необхідно насамперед відобразити, як і з яких джерел фінансуватимуться освіта і наука. Цілком зрозуміло, що на їхній розвиток у державному бюджеті не вистачатиме коштів навіть тоді, коли минеться нинішня фінансово-економічна криза. Це положення має бути ключовим у законі, оскільки матеріалізм і реалізм дадуть змогу забезпечити належну якість освітньої та наукової діяльності, що, водночас, виведе Україну на шлях сталого розвитку.

В умовах гострого дефіциту коштів жоден орган (як пропонує, скажімо, Національне агентство якості освіти) не дасть бажаної якості. Вона може бути забезпечена лише через встановлення відповідних стимулів і санкцій, а також адекватної відповідальності ВНЗ за досягнення освітнього рівня з підготовки конкурентоспроможного фахівця.

У законі треба передбачити фінансування освіти й науки з різних джерел, зокрема, максимальне залучення бізнесових структур, заохочуючи їх до спонсорування освіти і науки. Треба передбачити створення навчально-наукового-виробничих структур, яким надавати відповідні преференції пропорційно до їх вкладу у процес поліпшення якості освіти й науки. Університетам, а також створеним разом із ними структурам передбачити податкові пільги, як у західноєвропейських університетах.

Треба також передбачити в законі надання податкових пільг підприємствам усіх форм власності, що беруть участь у практичній підготовці під час проведення виробничих практик і мають на своїх підприємствах філіали випускових кафедр ВНЗ.

Національну систему освіти треба модернізувати з урахуванням двох основних трендів у реформуванні світової та європейської освіти – запровадження компетентнісного підходу та становлення освіти для сталого розвитку, для чого екологічну компетентність ввести до набору ключових компетентностей, що формуються у результаті навчання. Як адекватний меті результат екологізації навчання екологічна компетентність повинна знайти своє відображення при розробленні освітніх стандартів і навчальних програм, при визначенні кваліфікаційних рівнів.

Відбір на навчання необхідно проводити або за результатами ЗНО, або за результатами вступних випробувань. Середній бал атестата доцільно враховувати на рівні 20 відсотків з кожного конкурсного предмета.

Встановити термін підготовки магістрів – два роки.

Не можна консервувати існуючу неефективну систему ринкових механізмів забезпечення фінансування освіти й науки. Необхідні для суспільного розвитку технічні і природничі спеціальності мусять стати престижнішими.

На мою думку, проект закону, який буде рекомендовано профільним комітетом Верховної Ради України до розгляду в першому читанні, має бути доопрацьований таким чином, щоб освітня й наукова галузі не просто виживали, а жили повноцінним творчим життям, забезпечуючи сталий розвиток держави й гідний добробут її громадян.

Водночас реаліям сьогодення й на перспективу найбільше відповідає проект закону, поданий народними депутатами України Миколою Сорокою, Сергієм Ківаловим, Григорієм Калетніком, де законодавчо внормовано питання стандартів вищої освіти. Ліквідовано громіздку схему – державні стандарти, галузеві стандарти, стандарти вищого навчального закладу. Вперше введено таку норму, як сукупність мінімальних вимог до забезпечення навчального процесу ВНЗ. Також законодавчо врегульовано зовнішнє незалежне оцінювання знань та умінь осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої, встановлено порядок його проведення. Визначено, що прийом до ВНЗ здійснюється за результатами ЗНО з урахуванням середнього бала державного документа про загальну середню освіту й бала вищого навчального закладу. Такий підхід повністю відповідає європейській практиці. Окрім того, внесено зміни щодо фінансової самостійності ВНЗ і правового режиму їх майна.

І ЗБІЛЬШЕННЯ ПРАВ СТУДЕНТІВ, І РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ

МАЙБУТНЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДУМКА ЕКСПЕРТІВ - ВарфоломеєваТетяна Варфоломеєва, ректор Академії адвокатури України, доктор юридичних наук, заслужений юрист України:

Ознайомлення із законопроектами «Про вищу освіту» дає підстави стверджувати, що саме в новій його редакції (№ 1187), авторами котрого є народні депутати України Сергій Ківалов, Григорій Калетнік і Микола Сорока, пропонуються рішення багатьох питань організації вищої освіти з урахуванням українських традицій вищої школи та європейських практик, оригінальні рішення проблемних питань, недостатньо врегульованих чинним законом. Особливо треба підкреслити, що передбачено автономію ВНЗ, академічну мобільність і свободу. Не менш важливим чинником є внесення змін, уточнень щодо акредитації та ліцензування ВНЗ, роз’яснення термінів, котрі нині при застосуванні на практиці не завжди тлумачаться однозначно. В законопроекті передбачаються шляхи вдосконалення системи вищих навчальних закладів, зокрема, на мій погляд, недопустимим є існування сьогодні юридичних коледжів, до яких вступають школярі після закінчення дев’ятого класу, до речі, в обхід ЗНО. Значну увагу приділяють подальшому розвиткові приватних навчальних закладів. Позитивом є і збільшення прав студентів, і вдосконалення і демократичний шлях розвитку студентського самоврядування. Своєчасними й украй необхідними є норми стосовно розвитку науки, підготовки кандидатів і докторів наук, шляхів поєднання науки і практики, участі в навчальному процесі підприємств і безпосередньо працедавців. Оцінюючи позитивно цей законопроект, необхідно наголосити й на потребі врахувати деякі цікаві пропозиції авторів двох альтернативних законопроектів.

ЧИННИЙ ЗАКОН НЕ ВІДПОВІДАЄ ВИМОГАМ СЬОГОДЕННЯ

Ми продовжуємо друкувати думки фахівців-освітян щодо нових законопроектів про вищу освіту

Наш наступний співрозмовник – голова Ради ректорів вищих навчальних закладів III – IV рівнів акредитації Одеської області, ректор Одеського державного екологічного університету Сергій Степаненко.

Чинний Закон України «Про вищу освіту» вже давно не відповідає вимогам сьогодення й суттєво гальмує розвиток вищої школи України – цей висновок не заперечується будь-ким в українському суспільстві. І затягування процесу законодавчих змін із кожним місяцем додає український вищій школі все більше проблем.

ПРОБЛЕМА «СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ»

Наприклад, проблема сумно­звісного «спеціального фонду» державного бюджету – тобто коштів, отриманих вищими навчальними закладами від надання платних послуг, внесених Бюджетним кодексом з 2002 року до Державного бюджету України. Не наводитиму існуючих юридичних висновків щодо неправомірності цієї норми Бюджетного кодексу й усі болючі проблеми, що виникають у взаємовідносинах між ВНЗ й казначейством. Зупинюся лише на одному, але показовому аспекті. Як відомо, той же Бюджетний кодекс усі видатки зі спеціального фонду, зокрема заробітну плату працівників, відніс до незахищених статей державного бюджету. Водночас заробітна плата в загальному фонді кошторису університету є захищеною статтею. Тобто її своєчасна виплата гарантується державою. Відповідно одна частина колективу вищого навчального закладу, яка отримує заробітну плату з коштів загального фонду кошторису вишу, соціально набагато краще захищена, ніж інша, що працює на тих самих кафедрах, лабораторіях, обслуговуючих підрозділах з тими самими студентами, але отримує таку саму заробітну плату зі спеціального фонду! Поліпшує це стосунки між працівниками у вищому навчальному закладі, сприяє нормальному виконанню ними своїх обов’язків щодо підготовки фахівців?! Таких прикладів відвертого безглуздя в житті закладу можна наводити безліч.

МАЙБУТНЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДУМКА ЕКСПЕРТІВ - S N StepanenkoА водночас проекти нової редакції закону з 2008 року все множаться і множаться, як і громадські об’єднання, політики, які декларують своє індивідуальне, іноді екзотичне, бачення розвитку вищої школи нашої країни й голосно вимагають зафіксувати це в законі про вищу освіту. Під час аналізу їх дії та піар-акції виникає підозра, що велика частина цих громадських діячів і політиків зацікавлена в самому процесі множення проектів закону, але не в його прийнятті! Бо на чому ж вони будуть «піаритися» далі, якщо все-таки нова редакція буде ухвалена?!

ДОСИТЬ ПОЛІТИЧНИХ СПЕКУЛЯЦІЙ

А колективи вищих навчальних закладів уже криком кричать: досить політичних спекуляцій навколо нової редакції закону! Дайте нам новий закон, який зніме перепони для розвитку й нормального виконання обов’язків, покладених державою на вищі навчальні заклади!

З обранням Верховної Ради України VII скликання з’явилася нова надія на швидше прийняття нового закону про вищу освіту. 28 грудня 2012 року був зареєстрований проект його нової редакції, внесений народними депутатами України Сергієм Ківаловим, Григорієм Калетніком, Миколою Сорокою (надалі скорочено – законопроект «28.12»). 11 січня 2013 року – законопроект, внесений народними депутатами Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком, Олегом Тягнибоком, Лілією Гриневич та іншими (надалі – законопроект «11.01»). І насамкінець – 21 січня зареєстрований законопроект «робочої групи Згуровського – Квіта», внесений народним депутатом Віктором Балогою (далі – законопроект «21.01»).

Колективи вищих навчальних закладів Одеської області як одного з провідних і найбільших центрів вищої освіти в Україні (22 ВНЗ III – IV рівнів акредитації та 35 ВНЗ I – II рівнів акредитації, зокрема, вісім акредитованих приватних вищих навчальних закладів) ніколи не стояли осторонь, а, навпаки, брали активну участь у формуванні шляхів розвитку вищої освіти в державі. В тому числі в обговоренні законопроектів про вищу освіту.

Тому цілком закономірно, що 28 січня 2013 року відбулося засідання Ради ректорів вищих навчальних закладів III – IV рівнів акредитації Одеської області з участю голови Ради директорів ВНЗ I – II рівнів акредитації області з питання «Про обговорення проектів нової редакції Закону України «Про вищу освіту», внесених на розгляд Верховної Ради України VII скликання». В засіданні також узяв участь член Ради ректорів, президент Національного університету «Одеська юридична академія», один з авторів законопроекту нової редакції Закону України «Про вищу освіту» народний депутат України Сергій Ківалов.

15 СТОРІНОК ВІД ОДЕСЬКИХ ВНЗ

Відбулося тривале, прискіпливе, іноді досить гаряче обговорення висунутих законопроектів, їх можливого впливу на розвиток національної вищої освіти. Якщо підсумовувати висловлені пропозиції (а їх узагальнення становить більш як 15 сторінок машинописного тексту), тож що бажають побачити працівники одеських вишів у цьому законі насамперед?

– По-перше, розширення автономії вищих навчальних закладів та академічних свобод учасників навчального процесу;

– законодавче забезпечення інноваційної наукової та розширення міжнародної діяльності вищих навчальних закладів;

– забезпечення розвитку студентського самоврядування, академічної мобільності студентів та аспірантів;

– поліпшення фінансового забезпечення підготовки фахівців і наукової діяльності у вищих навчальних закладах.

В результаті цього обговорення ухвалено рішення, що законопроект «28.12» найбільш оптимально й комплексно враховує ці питання і водночас не пропонує таких норм, що мають суперечливий, до кінця непродуманий за наслідками характер або можуть тільки погіршити умови роботи вищих навчальних закладів, якими благими намірами вони не обґрунтовувалися б. На жаль, інші законопроекти такі норми пропонують. У газетній статті неможливо навести детальний аналіз кожного із законопроектів, відзначу лише кілька прикладів.

ПІДТРИМКА СТУДЕНТІВ – ВАЖЛИВА!

У законопроекті «11.01» у статтях 14 і 15 пропонується, аби випускники ВНЗ отримували диплом про здобуття вищої освіти за відповідним освітньо-кваліфікаційним (освітньо-науковим) рівнем, який видається за результатами успішного освоєння відповідної програми навчання, й окремий документ про здобуття професійної кваліфікації, який (увага!) видається поки що неіснуючими кваліфікаційними центрами, які може створювати будь-хто – навіть «фізична особа»! Ніякі законодавчі вимоги до цих засновників не пропонуються – готовте, випускники, гроші для «центрів з продажу документів про здобуття професійної кваліфікації»! Інші коментарі зайві!

У тому самому законопроекті пропонується (стаття 29 п.14) нововведення – «Кількість осіб, що отримують академічні стипендії, повинна становити не менш як 70 відсотків від кількості осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі тільки за кошти державного або місцевого бюджету». Тобто незалежно від результатів навчання студентів, не менш як 70 відсотків з них повинні отримувати академічну (!) стипендію. Де ж її стимулююча роль? Тобто, якщо за результатами навчання до цих 70 відсотків входять навіть «трієчники», все одно необхідно виконувати цю законодавчу норму. Яка ж підтримка найталановитішої студентської молоді буде в українській вищій школі?!

Наступне запитання до цього самого законопроекту: «Чому до новостворюваного державного колегіального органу «Національної комісії регулювання вищої освіти і науки» пропонується вісім із 29 осіб (тобто більш як 27 відсотків складу) обрати з’їздами працівників системи загальної середньої освіти та професійної освіти (стаття 41 п.1), які не мають будь-якого відношення ні до вищої освіти, ні до науки!»

У законопроекті «21.01» як досягнення автономії вишів та академічних свобод подається норма (стаття 10), згідно з якою в стандартах вищої освіти скасовується поняття «нормативні дисципліни». Відсутність єдиних вимог до підготовки фахівців у державних стандартах, хоча б у вигляді переліку нормативних гуманітарних і фундаментальних дисциплін, призведе до формування деякими ВНЗ спрощених навчальних планів, скорочення або навіть вилучення витратних, у матеріальному й кадровому забезпеченні, дисциплін чи видів навчальної роботи (наприклад, практики).

Розділом V цього самого законопроекту передбачається створення Національного агентства з якості вищої освіти як незалежної саморегульованої організації. Але так і не визначено її статус чи як громадської організації, чи як органу державної виконавчої влади. І на цей орган з невизначеним статусом і відповідно – невизначеною відповідальністю – з 15 (!) осіб, які працюють на громадських засадах (стаття 20), покладаються функції з визначення майже всієї державної політики у галузі вищої освіти (стаття 18): ліцензуванню та акредитації, визначенню й коригуванню переліку спеціальностей, визначенню стандартів вищої освіти, вимог до системи атестації наукових кадрів тощо! Звісно, реалізація цієї норми призведе до абсолютного хаосу й безвідповідальності в системі вищої освіти, зупинення всього механізму діяльності ВНЗ.

І це не всі принципові зауваження, висловлені на засіданні Ради ректорів вищих навчальних закладів Одеської області. Саме через це було одноголосно ухвалене рішення підтримати проект нової редакції Закону України «Про вищу освіту», внесеного на розгляд Верховної Ради України VII скликання 28.12.2012 року народними депутатами України Сергієм Ківаловим, Григорієм Калетніком, Миколою Сорокою, та активно долучитися до його обговорення та доопрацювання.

Нам було дуже приємно дізнатися, що наш заклик підтриманий Одеською обласною студентською Радою керівників органів студентського самоврядування та студентських профспілок вищих навчальних закладів 5 лютого цього року.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *