ЯРОСЛАВ ТРУБА: В УКРАЇНІ ДОСІ НЕМА ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ В ДІТЕЙ - IMG 6797Оперувати малесеньке серце – в мільйон разів важче, ніж орудувати в найскладнішому годинниковому механізмі. Для дитячого кардіохірурга це – щоденна рутинна робота, без якої просто не обійтись, бо інакше цей маленький моторчик може заглухнути.

 

Посада Ярослава Труби – відповідальніша, ніж у прем’єр-міністра чи верховного головнокомандуючого. Прочитайте це словосполучення – «завідуючий відділенням хірургії вроджених вад серця новонароджених і дітей молодшого віку Національного Інституту серцево-судинної патології імені Миколи Амосова» – і ви зрозумієте, як непросто було мені вирвати Ярослава Петровича з тієї робочої «центрифуги» на кількагодинне інтерв’ю.

СЕРЦЕ ОДНЕ – АТАКУЮЧИХ БАГАТО

– Здоров’я дітей – це найважливіше. Та чому такий високий відсоток хвороб серця в дітей?

– За останні роки статистика патологій серця в дітей не змінюється. Протягом багатьох років кількість вроджених вад серця залишається стабільною – щорічно з ними в Україні народжується чотири – пять тисяч дітей. Єдиної причини нема. Це може бути дія алкоголю, паління, наркоманія батьків, стан оточуючого середовища, шкідливе виробництво, на якому працює майбутня мама…

– Якість життя поліпшилася – а статистика незмінна. Чому?

– Поки що це незрозуміло. В розвинутих країнах ситуація така сама.

– Чи часто в дитини із вродженими вадами зустрічаються генетичні порушення? Якщо так, то чому?

– Є такі вади, які в 40 – 50 відсотках випадків супроводжуються синдромом Дауна. Якщо до мене прибуває така дитина, одразу з’ясовую, чи в неї є ця патологія.

НЕ ОЛІМПІЄЦЬ. АЛЕ ЖИВЕ

– Якою є найбільша проблема дітей із вродженими вадами серця?

– У 40 відсотків вони – критичні. Якщо не надати хірургічної допомоги, в періоді новонародженості помре половина дітей, а до року – 90 відсот­ків. Після своєчасної кардіохірургічної допомоги діти живуть звичайним життям.

– Якими є основні проблеми дитячої кардіохірургії?

– Насамперед, це проблема, яку ми почали розв’язувати лише два з половиною роки тому. До нас нею не займався ніхто – йдеться про недорозвинуті ліві відділи серця. Ми є поки що єдиними в Україні. 2012 року прооперували 13 таких дітей. Але вони народжуються. Після хірургічного лікування повністю здоровими їх назвати не можна. Вони можуть не стати олімпійськими чемпіонами – але найосновніше те, що такі діти виживуть.

– Ну, вже проблема соціуму…

– …і кардіохірургії теж, бо не всі центри готові допомогти. Ми фізично не можемо прийняти всіх цих дітей. Та потрошку розширюємо діяльність. Саме завдяки професорові Василеві Лазоришинцю вона почала успішно розв’язуватися (Василь Лазоришинець – дитячий кардіохірург, доктор медичних наук, член-кореспондент Національної академії медичних наук України. – Авт.). Він створив команду, яка навчилася лікувати цю ваду. Справа пішла не одразу. В нас були й невдачі. Але за два з половиною роки маємо результати.

Також досі в Україні немає трансплантації серця в дітей. Її потребують хлопчики і дівчатка з дуже важкими або запущеними вадами серця.

– А прецеденти пересадок серця в найменших в Україні були?

– Ні. Бо немає самої трансплантації серця в дітей як явища. Нема закону, який би її дозволив.

І ще одна проблема, яку до цього часу остаточно не розв’язано. Це допологова діагностика вроджених вад серця. В Україні є фахівці, які добре виявляють такі порушення ще до народження малюка. Але це повинно бути в кожному обласному центрі. Уявімо ситуацію: в райцентрі народжується така дитина – але медики можуть не поставити діагноз, а потім ламають голову, чому цій дівчинці чи хлопчикові через тиждень гірше. Та з кожним роком усе більше надходить новонароджених із критичними вадами серця, в яких діагноз є ще до народження.

– Критичні вади серця – звучить страшно.

– А воно й насправді страшно. Це вада, коли без кардіохірургічної допомоги організм гине. В регіонах таку патологію можуть не виявити й після народження дитини – і тоді виникає проблема запущених вад серця.

ДИТЯЧА КАРДІОХІРУРГІЯ ПІШЛА ВПЕРЕД

– Коштів вистачає, аби роз­в’я­зувати всі названі проблеми?

– Із 2003 року в Інституті Амосова дітям із вродженими вадами серця проводяться операції за державні кошти. Бюджет виділяється не на відділення, а на весь інститут. Але пріоритет – критичним вадам серця. Це позиція і професора Лазоришинця, і директора інституту, академіка Геннадія Книшова.

– Порівняно із закордонною кардіохірургією ви справляєтесь?

– Тепер це вже можна зіставити. Ми підтягнулися до європейських клінік і за рівнем забезпечення, і за результатами. Цього не можна було сказати років 10 – 15 тому.

Вроджені вади серця оперував ще Микола Амосов. Але були обмеження і за віком, і за вагою. Починаючи з 90-х, розвивається кардіохірургія новонароджених. Всі ці роки були витрачені на становлення допомоги таким пацієнтам. А забезпечення? Бачили б ви, на яких апаратах ми працювали… Сьогодні ми забезпечені всім, без винятку, на рівні європейських клінік.

ГІПОДИНАМІЯ – РОДОМ З ДИТИНСТВА

– За власними спостереженнями можете сказати, що українські батьки піклуються про серцеве здоров’я дітей чи це явище ще десь буксує?

– Безумовно. Важливу роль відіграють засоби масової інформації. Чим більше батьки черпають інформацію зі ЗМІ, тим частіше звертаються, аби перестрахуватись. Інтернет – це взагалі інформаційний прорив.

– Нема такого, що батьки кажуть: «Та, переросте»?

– Я взагалі заборонив би вживати це слово. Говорити «переросте» – це злочин проти наших дітей. Таке може сказати не лише якась бабка, а й лікар. Цей «феномен» зустрічається все рідше, але ще є.

– За кордоном ви спостерігали таке ставлення до маленьких пацієнтів?

– Там інша ситуація. Наші закордонні колеги, які приїжджають до нас, дивуються, бо в себе вдома запущених вад не бачать.

– Що можете сказати про загальне серцеве здоров’я дітей України?

– Проявляється, взагалі, велика детренованість наших дітей. Крім занять фізкультури в школі, інших фізнавантажень нема. Лише дві – три дитини з класу відвідують якісь спортивні секції – інші приходять додому й сідають за комп’ютер. Проблема гіподинамії нашого суспільства зароджується саме в дитинстві. Тому наших дітей треба привчати, аби вони більше рухалися. Нині ця фізична пасивність не проявляється ніяк, але вона обов’язково покаже себе в старшому віці – насамперед, серцевою патологією.

– Як у них з успішністю в навчанні?

– При деяких серцевих патологіях є певний відсоток інтелектуальних відхилень – як наслідок лікування цих хвороб. Але переважна більшість дітей не відстає в розвитку.

ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРОСТИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ!

– Чи замислювалися Ви про співпрацю з учителями?

– Наше завдання – пітримувати хороше здоров’я дітей, а педагогів – допомагати сім’ї в їхньому вихованні. А спів­праця… Недавно ми обстежили учнів кількох шкіл на наявність вроджених вад серця. Прочитали лекції, їх прослухали педагоги.

– Це дієво?

– Про результати казати рано, бо роботу лише розпочато.

– Педагоги можуть у чомусь вам допомогти?

– Маємо над цим подумати.

– А на рівні міністерств охорони здоров’я, з одного боку, і освіти – з іншого?

– Насамперед, я виступаю за якісні медичні профогляди у школах, аби вчасно виявити в дітей якусь ранню патологію. Ми готові до цього долучатися і співпрацювати.

– Як тоді щодо ранньої неспецифічної діагностики? З дитиною більше часу проводить учитель, і він першим може запідозрити, що з нею не все гаразд.

– Тому педагоги мають бути ознайомлені з основами медицини. Насамперед – учителі фізвиховання. Ми пам’ятаємо про випадки раптової смерті школярів на уроках фізкультури. Але тепер педагоги стали більш настороженими і, в разі чогось, одразу б’ють у всі дзвони. Хотілося б, аби вони отримували елементарні знання про серцеву патологію.

– Ви готові читати лекції?

– Готовий. Ми й читаємо їх, але більше для лікарів загальної практики в регіонах, які спостерігають і за дітьми. Якщо на ці лекції приходитимуть і педагоги – це буде лише вітатися.

– Що, зрештою, треба робити, щоб уберегти серця дітей від хвороб?

– Рекомендації є вже давно – багато років. Якби виконувалася хоч маленька їх частина, нація була б набагато здоровішою. Ось, якби після нашої з вами розмови мама, тато і дитина встали вранці і зробили всі разом зарядку. Але цього ніхто не робить. Приходить додому середньостатистична сім’я – і дивиться підряд усі серіали й телепередачі. Та дивіться той «Х-фактор», але станьте перед телевізором, махайте руками-ногами, розминайтесь.

– А Ви «Х-фактор» дивитесь стоячи?

– Ні. Але я привчив свою сім’ю ходити до спортзалу.

– І дитина Ваша ходить?

– І 9-річна дитина, і дружина. Візьміть за правило здоровий спосіб життя у своїй сім’ї – і за деякий час побачите результат. Тому після цього інтерв’ю я заберу свого сина зі школи і ми одразу поїдемо до спортзалу.

НАШ ЛІКНЕП

БІЛЬШЕ СЕРЦЕ – НЕ ОЗНАЧАЄ ЗДОРОВІШЕ…

Вроджені вади серця виникають у результаті порушення внутрішньоутробного розвитку на другому – восьмому тижні вагітності. Іноді вони мають спадкову природу.

Більшість вроджених вад серця можна розпізнати на першому році життя. Основними ознаками є серцевий шум, збільшення сердечка, синюшність шкіри (останнього може й не бути). Дитина з уродженою вадою серця відстає у фізичному розвитку, в неї спостерігається задишка, вона погано переносить фізнавантаження, швидко втомлюється.

Оксана КОВТОНЮК, «Освіта України» № 6

фото автора

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Один коментар до “ЯРОСЛАВ ТРУБА: В УКРАЇНІ ДОСІ НЕМА ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ В ДІТЕЙ”
  1. Чудовий хірург і чудова людина. Користуючись нагодою, ще раз дякую Ярославу за полатане серце!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *