Ви колись помічали: якщо з’являється велика мрія – хочеться зробити усе (навіть неможливе!), щоб здійснити її? Декілька років поспіль процес підготовки до ЗНО тільки підтверджує ці слова. При виборі майбутнього місця навчання випускники стикаються із багатьма проблемами. Найпоширеніші – «батьки проти», «кажуть, це вже не модно», «не поступлю, не буду й пробувати», «занадто далеко», «занадто дорого», «занадто складно». І ще дуже багато таких «занадто». Але в людини така вже натура – доводити оточуючим та в першу чергу собі власну правоту. Колишні абітурієнти переконують – не слід відмовлятися від бажань, слід здійснювати їх! Здійснити мрію ніколи не пізно! Ольга, 19 років, студентка: – Пам’ятаю ці відчуття, коли телефонують, щоб сповістити про успішний вступ до омріяного вишу.  Та це зараз я навчаюсь в Інституті міжнародних відносин. Саме так уявляла своє майбутнє студентство ще з сьомого чи восьмого класу. Та батьки були проти. По-перше, фактор столиці лякав їх, по-друге – вони вважали, що це не моє. Після дев’ятого класу змусили йти зі школи та поступати до коледжу мистецтв у рідному місті – давнє бажання мами й бабусі піти по їхніх стопах та стати вчителем музики. Хоча музичну школу й любила, та знала, що це усього лише уподобання, професія ж має бути іншою. Майже рік навчання у коледжі дав зрозуміти – вічно почуватися «не у своїй тарілці» – нестерпно. Взяла справу у свої руки – повідомила, спочатку директорові, потім – батькам, про те, що забираю документи та повертаюсь назад до школи. Дякую долі, до одинадцятого класу рідна школа мене прийняла. З усіх сил почала підготовку до тестування. Довелось багато наздоганяти, проте програти я не мала права – дуже вже хотілось довести, що зробила правильний вибір. Успішна здача ЗНО була для мене не просто необхідністю, а потребою. Так, я пішла проти волі батьків, але зараз вони пишаються моїми досягненнями та радіють, що мрія їхньої дитини збулась. Неможливе – можливо! Віталій, 18 років, студент:  – Те, що мені вдалося вступити до НУ ЮАУ імені Ярослава Мудрого, було великим здивуванням як для батьків, учителів, однокласників, так і для мене самого. Протягом десяти років учнем був «не дуже», якщо чесно. Та на початку одинадцятого – ніби осінило: бажаю заслужити повагу оточуючих, стати професіоналом у престижній справі, стати чоловіком освіченим, спроможним заробляти «справжні гроші». До вивчення законів, прав та обов’язків давно мав певний інтерес. Проте лінощі заважали завжди. Багато хто казав мені: «Ти ж не дурний, усе можеш, усе знаєш, варто лише почати вчитися». Ця фраза зачепила мене. Коли повідомив батькам куди збираюсь поступати, вони лише посміхнулись. Та протягом останнього року вчився, мабуть більше за усі десять разом узятих. Постійні репетитори, курси, додаткові заняття у школі, ночі з підручником у руках. Не все розумів – доводилося просто зазубрювати. Відкривши сторінку із балами за тестування, зрозумів – бажання іноді сильніше за будь-які знання, чи навіть, за розумові здібності. Деякі однокласники, які завжди вчились набагато краще за мене, не вступили до передових навчальних закладів, оскільки не мали конкретної мети. До професіонала мені поки, звичайно ж, далеко, але тепер знаю – зроблю усе, щоб отримати бажане. Що ж, висновок: ніколи не відмовляйтесь від власних бажань та не забувайте про «сродну працю», яку описував Г. Сковорода у своїх творах. (Про це ви неодмінно знаєте, готуючись до тестувань.) А ще один відомий письменник та мислитель Пауло Коельйо закарбував колись на своїх сторінках велике та глибоке твердження: «Якщо ти дійсно чогось захочеш, весь Всесвіт сприятиме тому, щоб бажання це збулося!»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу