Професор психології з Гарвардського університету Деніел Гілберт назвав три складових щастя. На подив багатьох, гарний настрій і відчуття порядку в житті досягається зовсім не так, як нас навчали батьки. Автор бестселера «Спотикаючись об щастя» (Stumbling on Happiness) виступав у музеї археології та етнології Пібоді з лекцією: «Щастя: що ваша мама вам не сказала». За словами Гілберта, щоб бути щасливим, потрібно дотримуватися трьох умов. По-перше, за даними його досліджень, найщасливіші люди заробляють $ 50 – 75 тис. на рік. Якщо людина заробляє менше, то вона постійно думає про брак грошей, а тому не може бути щасливою. Якщо грошей забагато, то це теж негативно позначається на рівні щастя: великий капітал потребує занадто сильної турботи, а тому бізнесмени проводять мало часу з сім’єю. Ще одне важливе зауваження: людина, яка ділиться своїми грошима або витрачає їх на інших, відчуває куди більше радості, ніж егоїст, котрий звик усе витрачати тільки на себе. По-друге, для відчуття, що життя вдалося, потрібно бути в шлюбі, розповідає британська газета The Daily Mail. Гілберт наголошує, що вдалий шлюб схожий на інвестиції: щаслива пара з кожним роком стає все щасливішою. З іншого боку, шлюб з нелюбом – те, що називається “з розрахунку”, – майже гарантовано зробить обох нещасними. Хороший спосіб уникнути цього вже після весілля – розлучитися. За словами Гілберта, після розлучення люди, які були нещасливі у шлюбі, дуже довго перебувають у стані ейфорії. Але краще все робити правильно з самого початку. Нарешті, експерт має неоднозначну думку щодо дітей. На його думку, як тільки пара їх заводить, рівень щастя в родинах, усупереч очікуванням, різко знижується. І він здатний досягти колишнього рівня тільки тоді, коли діти починають вести самостійне життя. Незважаючи на те, що батьки зазвичай деякий час сумують після розлуки з дітьми, дослідження показують, що відсутність необхідності щодня піклуватися про потомство робить дорослих людей щасливішими. “Так, усі батьки кажуть, що вони сумують за дітьми. Але єдина зміна, що відбувається, коли їхні діти їдуть – постійна усмішка”, – наголошує науковець. Варто зазначити, що професор Гілберт сам має й сина, і онуків, тому він все-таки рекомендує дітей заводити. Проте, він зауважує, що дорослим людям набагато більше задоволення приносить прийом їжі, перегляд телевізора або заняття спортом, ніж безпосереднє спілкування з дітьми. Хоча, звичайно, в суспільстві прийнято вважати, що все зовсім навпаки.  За матеріалами сайту ua.korrespondent.net

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу