Одвічна проблема взаємин викладача та студента турбує вже не одне покоління. А якщо ці стосунки виходять за межі навчального процесу? Викладач та студентка, викладачка та студент, дозволи та заборони: чи існує межа?
Заради «ласого шматочка»…
Ще й досі одним із вінницьких вишів блукають «страшні історії» про те, як викладач не просто виявляв свою симпатію до прекрасної половини студентства, а одного разу (хоча хто знає, скільки їх було) намагався отримати «своє» насильницьким шляхом. Справа набула розголосу не лише серед викладацької, а й поміж студентської аудиторії. Як би не хотілося деяким інстанціям, але справу «зам’яти» не вдалося: викладача вигнали, студентці виплатили компенсацію.
Скільки «таких елементів» живе в стінах української науки, невідомо, але факт їхнього існування підтверджують яскраві спалахи скандалів та чуток у різних регіонах країни. Один знайомий викладач дослівно передав фразу, яку йому довелося почути під час прийому на роботу до КНУ імені Т. Г. Шевченка: «Тут заборонений плід сам лізе до рота, але тобі потрібно навчитися міцно стискати зуби, а інакше – звільнення, поламана кар’єра та життя, і все заради «ласого шматочка».
«Не хочу вчитися, хочу одружитися!»
Ніна Іванівна, невисока струнка 35-річна блондинка, лукаво усміхається, згадуючи події десятилітньої давнини: «Я не знаю, як мене тоді не вигнали з інституту…» Симпатична 25-річна практикантка внесла своєю появою сумбур в розмірене життя радіофізичного факультету, де 90 % тих, хто навчається, – чоловіки (чи краще сказати хлопчики).
«Мені дали 3-й курс, де серед людної аудиторії не було жодної студентки. Скажу відверто – це важко. Довелося витримувати на собі зацікавлені погляди, затримуватися після пари, бо хтось «чогось не зрозумів». Таких студентів ставало щодня більше. Записки із запрошенням не просто на каву, а ще й «в общагу, пасідєть, пагаваріть о жизні», і постійні насмішки старших колег… Для мене практика перетворилася на пекло!»
І коли юну та вродливу Ніну якось викликали до декана факультету, вона й не підозрювала, про ЩО доведеться поговорити. Приготувавшись до робочої розмови, молода викладачка ледь не впала зі стільця, коли почула тему бесіди: «Один із ваших студентів 10 хвилин тому покинув стіни цього кабінету, і знаєте, що він мені заявив? Не хочу вчитися, а хочу одружитися!» У те, що навчатися Андрій Степанченко не хотів через неї та одружуватися збирався теж із нею, Ніна Іванівна повірила не одразу. Гніву не було меж… Але минув рік, і в житті тоді вже щасливої Ніни настало багато змін: на сторінці в паспорті стояв штамп про заміжжя, а замість звичного прізвища «Сивопляс» зазначено вже рідне – «Степанченко»…
Загадковий містер Х
Куди бігала Лорочка на перервах і з ким проводила вечори, стало загадкою для всієї групи (яка, до речі, була стовідсотково «прекрасною»). І коли на 2 курсі вона радісно зібрала речі та переїхала з гуртожитку на квартиру, тільки й точилися розмови про те, що «знайшла полюбовника багатого». Лариса Руднікова, тоді ще студентка педагогічного університету, оминала шумні гульбища своїх колежанок, не відвідувала гарячі спудейські вечірки, що обов’язково закінчувалися танцями на столі та нерозбірливим сексом.
Тоді, коли сусідки по парті одна за одною вискакували заміж за хлопців із сусідніх гуртожитків, Лорочка замріяно писала вірші на парах та вміло завалювала сесії. Зрештою, вона таки «добігла» ще з сімома дівчатами до випуску без обручки на правій руці. І ніхто не міг збагнути, як вона, «студентка, комсомолка і просто красуня», не умудрилася «заарканити» собі якогось Петю чи Васю. І чому це дивовижна мрійниця навіть не має жодного кавалера!?
Усе стало на свої місця в день не очікуваного ніким весілля Лорочки: на порозі столичного РАГСу в ролі нареченого стояв… Віктор Олександрович, викладач зарубіжної літератури! Подиву гостей (а також сімейства Руднікових) не було меж… Загадковий «містер Х» нарешті зняв маску.
«Двічі в одну річку не ввійдеш». А тричі?
«Ми ніколи її не боялися, бо звертала увагу «наша Фурія» лише на хлопців», – з іронією пригадує свої студентські роки моя колега. Як виявилося, «Фурія» «рвала і метала» викликаючи до дошки лише хлопців, а особливо вона гнівилася, коли останні пропускали її пари… Згодом усім стало зрозуміло чому: вона дуже любить виходити заміж за своїх студентів!
«Першого звали Ваня і вчився він на 4-му курсі. Видний хлопець, за ним пів інституту бігало навшпиньки, листи писали, в коханні на плакатах зізнавалися. Ваня теж був «не промах» оцінити першокурсниць, і не лише їх. Але на його «біду» приглянувся «Фурії», яка не просто завалила сесії найпалкішим прихильницям, а й відбила його в нареченої (до всього привабливої і забезпеченої дівчини). З №1 – Ванею, Фурія розлучилася через 3 місяці».
За №1 послугував і №2 – Аркаша, ніким не зваблене Боже дитя, на обробку якого у «Фурії» пішло всього кілька тижнів. Аркаша був молодший за Ваню на 2 роки, але і це не завадило йому стати черговим «екс» вже через 2 роки.
Із Костиком все було набагато складніше: суворий інтроверт, який при появі «нашої Леді» впадав у мовчазну «кому». Але мисливець любить полювати! Після «індивідуальної роботи з цим студентом» «Фурії» вдалося не лише покращити рівень його навчання, а й зробити №3 у своєму списку.
«У неї й до цих «хлопчиків» були заміжжя, але скільки і з ким – невідомо. Після скарги батьків чергового «об’єкта уваги» «Фурію» «поперли» з університету», – закінчує свою розповідь Ольга. Чи вдалося нашій героїні продовжити список – залишається загадкою. От тобі і «двічі в одну ріку не ввійдеш»!
«Любви все возрасты покорны!»
Перед почуттями падають стіни, королівства і, тим паче, усілякі статуси та соціальні ролі… Королі одружуються зі служницями, президенти з повіями, то хіба можуть бути заборони для студентів та викладачів? Головне – не роздивлятися на парі його «натреновані» клавішами комп’ютера руки, а писати такий важливий конспект…

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *