Всі вищі навчальні заклади України неофіційно можна поділити на дві абсолютно різні за чисельністю групи: загальнодержавного й регіонального рівня. Загальнодержавні університети мають вищі рейтинги, знані й відомі наукові школи, навчальні традиції і престижніший імідж щодо громадської думки. Звичайно, регіональним ВНЗ багато в чому складно конкурувати з навчальними закладами першої групи. Але «провінційні» університети, зокрема, також мають особливості, не зовсім властиві надвеликим загальнонаціональним вишам. Наприклад, вони забезпечують предметну підготовку фахівців саме за напрямами і спеціальностями, потрібними підприємствам або організаціям того чи іншого окремо взятого регіону.  Кіровоградський національний технічний університет – типовий представник регіонального українського ВНЗ. До того ж – не з останніх. Згідно з опублікованим минулоріч рейтингом «Топ-200 Україна» кафедри ЮНЕСКО «Вища технічна освіта…», КНТУ посів 50-е місце. Тут навчаються студенти з Вінницької, Одеської, Миколаївської, Черкаської областей, ближнього й дальнього зарубіжжя. Але основний контингент – хлопці і дівчата з Кіровограда й області. Відповідно переважна більшість випускників залишається працювати на теренах Кіровоградщини. Про проблеми й переваги регіональних університетів – наша розмова з ректором Кіровоградського національного технічного університету Михайлом Черноволом. – Звичайно, мені хотілося б, – каже він, – аби КНТУ був вищим навчальним закладом загальнонаціонального масштабу. Але зосередьмося на реаліях. У нас навчаються студенти з різних регіонів України, також готуємо фахівців для іноземних держав. Наші випускники працюють у багатьох країнах світу, але насамперед ми готуємо кадри для Кіровоградщини і сусідніх областей. Виші в обласних центрах працюють здебільшого на свою область, враховують особливості й потреби ринку праці свого регіону, координують зусилля з обласною і міською владою. Тому в КНТУ широко представлено спеціальності, орієнтовані на підприємства Кіровоградщини. Аграрне сьогодення і плани на майбутнє – Традиційно Кіровоград є центром сільгоспмашинобудування України. Тому в університеті багато машинобудівних спеціальностей, – продовжує Михайло Черновол. – Кіровоградщина також є аграрною областю, тож маємо майже всі напрями, характерні для ВНЗ МінАПК. КНТУ – єдиний в Україні університет Міністерства освіти і науки, що готує агрономів. Окрім цього, в нас є спеціальності, пов’язані з електрифікацією або механізацією сільського господарства, орієнтовані на будівництво, транспорт, енергетику, комп’ютерну техніку, економіку, податкову сферу, банківсько-фінансову діяльність. В останні роки ми відкрили нові спеціальності, що стосуються підприємств харчової промисловості й галузі переробки сільськогосподарської продукції. Нині у програмі стратегії розвитку Кіровоградської області «Центральний регіон 2015» йдеться про розбудову гірничодобувної (зокрема, уранової) галузі. Навіть попередньо вже обговорювалося питання, чи зможе КНТУ готувати фахівців для цієї промисловості. Хоча поруч є профільні університети Дніпропетровська, Кривого Рогу, ми могли б свої економічні, машинобудівні, транспортні, електротехнічні, комп’ютерні спеціальності спрямувати на гірничу промисловість. Усе це є в планах на майбутнє… Досягнення, якими ми пишаємося КНТУ, без перебільшення, може пишатися досягненнями останніх років, особливо тими, що відбулися вперше в історії вищої школи Кіровоградської області, – каже Михайло Черновол. – У нашому університеті вперше на Кіровоградщині було створено докторську раду із захисту дисертацій із технічних наук. Це стало можливим завдяки успіхам наукової школи університету із сільськогосподарського машинобудування і механізації сільгоспвиробництва. Минулого року вже відбувся захист – докторську дисертацію захистив завідуючий кафедрою сільськогосподарських машин Микола Свірень. Усього в КНТУ діють три спеціалізовані ради із захисту дисертацій із технічних та економічних наук. Уперше в історії університету й області науковці КНТУ отримали Державну премію в галузі науки і техніки для молодих учених, яка присуджується Президентом України. Вперше на Кіровоградщині грант Євросоюзу за програмою «Темпус» надано саме нашому вишу. Також у нас відкрито першу українсько-французьку магістратуру. Нарешті, вперше в історії Кіровоградської області часів Незалежності вчений нашого університету став членом державної академії наук – Національної академії аграрних наук України. Наш університет – у першій трійці вищих навчальних закладів України за результатами винахідницької діяльності. 2009 року колектив учених університету на чолі з професором Юрієм Кулєшковим став дипломантом Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Майже щорічно представники КНТУ отримують близько ста патентів. Окрім цього, наші науковці регулярно оголошуються переможцями в одній або кількох номінаціях Всеукраїнського конкурсу «Кращий винахід України» від Державного департаменту інтелектуальної власності України… Фахівці, потрібні регіону – Михайле Івановичу, наявність в університеті спеціальностей, безпосередньо орієнтованих на економіку регіону, допомагає випускникам КНТУ під час працевлаштування на підприємствах саме Кіровоградської області? – Перевага регіонального ВНЗ – готувати фахівців, які потрібні місцевим підприємствам. Ми постійно вивчаємо ринок праці, враховуємо думку роботодавців. У різні періоди часу ми або скорочували, або збільшували набір на певні спеціальності залежно від вимог ринку. Підприємствам складно запрошувати на роботу випускників вишів з інших областей, адже іногороднім потрібно запропонувати такі умови, за яких людина погодилася б переїхати до іншого міста. Тому найреальніше готувати кадри для підприємств міста й області тут – у Кіровограді. В університеті склалася практика цільової підготовки фахівців під певні підприємства вже з третього – четвертого курсу. Студенти виконують на підприємствах курсові, частину лабораторних робіт, дипломне проектування, проходять практику. Можуть навіть уже починати там працювати, а навчатися – за індивідуальним графіком. Зрештою, студент отримує можливість на особистому досвіді дізнатися, чи його це професія. Бо не завжди буває так, що людина працює за тією самою спеціальністю, яку вивчала в університеті. Хоч в Україні відсоток випускників ВНЗ, які працюють за фахом, набагато більший, ніж у західних країнах. Ми знаємо приклади багатьох чудових банкірів, які закінчували технічні факультети. Підприємства міста й області самі зацікавлені в цільовій підготовці фахівців і допомагають університету поліпшувати практичні навички студентів. Лише останніми роками за сприяння роботодавців Кіровоградщини в КНТУ відкрито чотири профільні лабораторії. Підприємство «Червона зірка» устаткувало зразками нової техніки Лабораторію сучасних ґрунтообробних і посівних машин. ПрАТ «Гідросила ГРУП» відкрило Лабораторію з дослідження гідромашин та обладнання машинобудівної гідравліки. Також з допомогою цього підприємства на кафедрі технології машинобудування з’явилася Науково-дослідна лабораторія конструкторсько-технологічної підготовки виробництва, а в машинобудівному коледжі КНТУ – Лабораторія програмування верстатів з числовим програмним управлінням. ПАТ «Кіровоградобленерго» надало університетові сучасне обладнання для двох нових лабораторій: релейного захисту та автоматики й автоматичних систем керування управлінням енергетикою та інформаційно-обчислювальних комплексів. Багато кафедр КНТУ має власні філії на підприємствах міста й області: «Гідросила» (кафедра технології машинобудування), «Кіровоградобленерго» (кафедра електротехнічних систем), «Кіровоградський облавтодор» (кафедра будівельних, дорожніх машин і будівництва), НВФ «Астра» (кафедра металорізальних верстатів і систем), ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (кафедра екології і охорони навколишнього середовища), НВП «Радій» (кафедри бухгалтерського обліку та автоматизації виробничих процесів), «Побузький феронікелевий комбінат» (кафедра ливарного виробництва), де студенти проходять практику й виконують спільні наукові роботи. Звичайно, система поглибленої підготовки спеціалістів для окремих підприємств збільшує шанси студента отримати роботу на одному з них або ще під час навчання, або вже після закінчення університету. Майбутнє вищої освіти – Українські вищі навчальні заклади очікують, яким же буде нове законодавство про вищу освіту. Яка ваша думка щодо існуючих законопроектів? – Коли ми говоримо про прийняття законів, що стосуються будь-якої сфери життя, основне – що вони повинні бути реальними, а не декларативними. Порівнюючи ці три законопроекти, я можу сказати, що найреалістичнішим є законопроект № 1187, розроблений трьома ректорами – Миколою Сорокою, Сергієм Ківаловим і Григорієм Калетніком. Звичайно, є поправки до деяких статей. Ми розглядали цей законопроект на раді ректорів Кіровоградщини і відправили свої побажання в Спілку ректорів України, в Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти. Але цей законопроект відображає реальну картину у вищій освіті, а також визначає кроки, які має зробити така освіта в майбутньому. Насамперед це стосується автономії ВНЗ, особливо фінансової, подальшого розвитку науки. Цей законопроект уперше регламентує прийом студентів до ВНЗ на основі початкової вищої освіти або рівня кваліфікованого робітника. Він передбачає можливість отримання другої вищої освіти (перепідготовки на базі попередньої вищої освіти) за навчальним планом, який складає університет. Законопроект трьох ректорів не обмежує статус ВНЗ контингентом студентів або кількістю спецрад із захисту дисертацій. Неабияка перевага цього проекту – на законодавчому рівні передбачено безкоштовне проходження студентами практики на підприємствах усіх форм власності. Цей законопроект визначає два освітньо-кваліфікаційних рівні підготовки – бакалавр і магістр, як передбачено Болонською конвенцією, а також науково-освітній рівень доктора філософії (PhD) і науковий рівень доктора наук. Уперше на законодавчому рівні визначено термін підготовки магістрів (1,5 – 2 роки) й доктора філософії (3 – 4 роки аспірантури). Передбачено обов’язкове існування та використання Єдиної державної електронної бази освіти, створення Громадської ради з якості освіти. Два інших проекти законів дуже схожі й містять багато незрозумілих, на мій погляд, речей. Наприклад, планується створити Національну комісію з освіти, що має розв’язувати деякі питання паралельно з Міністерством освіти і науки. Як це може бути? Є державний орган, який повинен проводити державну політику на підставі законів, указів Президента й інших нормативно-правових актів. Національна комісія з освіти може бути громадською організацією, але не повинна приймати рішення, які прямо впливатимуть на вищу освіту. Я є ректором регіонального університету. І сказав би, що другий і третій проекти закону розраховані на дуже великі ВНЗ – університети загальнонаціонального масштабу, але вони не зовсім ураховують інтереси вишів, середніх за розмірами. Тому як ректор КНТУ, як голова ради ректорів Кіровоградської області звичайно буду підтримувати законопроект, розроблений нашими колегами-ректорами – народними депутатами Миколою Сорокою, Сергієм Ківаловим і Григорієм Калетніком.   Олександр ВИНОГРАДОВ,  «Освіти України» № 10    

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу