ТАМ ЛІКУЮТЬ ЛЮБОВ’Ю - 123Ми знаємо, де – в Черкаській спеціальній школі-інтернаті

Дитина з особливими потребами… Як важко чути від лікарів такий вердикт. Коли дитя підростає, і все чіткіше виявляються ознаки хвороби, перед батьками постає питання: як його лікувати, до якого навчального закладу віддати, де з любов’ю й терпінням відбувався б процес зцілення незміцнілої душі, корекція розумового розвитку і психіки маленької особистості.

Відвідавши олімпіаду з трудового навчання інтернатних закладів Черкаської області, я помітила, як вправно на білому полотні вишивають візерунки дівчатка, одягнені в охайні фартушки. Під час представлення робіт членам журі вони з радістю розповідали про свої витвори, після чого отримали високі бали. З’ясувалося, що життєрадісні, творчі діти – з Черкаської спеціальної школи-інтернату.

Батьки втрачають можливість

Завітала до цієї школи. Заклад розташований майже на околиці міста, де навіть не чути шуму машин. По периметру подвір’я – чіткі ряди кущів і дерев. Охайно заметені від снігу доріжки. Директор Валентина Лищенко запрошує до приміщення. Світлі коридори, біля вікон – доглянуті вазони. Якраз закінчився урок. Діти спокійно повиходили з класів. Не чути ніде криків, галасу, немає біганини.

– У нас навчаються і водночас лікуються діти, які мають вади розумового розвитку. В них не тільки порушені мислення й інтелект, а й пам’ять, мова, увага. Бувають випадки, коли приходять діти вже в середні класи і не вміють не те що читати, писати, а й розмовляти. Отже, втрачено багато часу і можливостей. Батьки не завжди хочуть визнавати діагноз, з яким народилася дитина. І часто віддають її до загальноосвітньої школи. Вчасно не звертаючись по допомогу, вони надзвичайно цим шкодять. Адже ті позитивні зміни, які відбулися б з дитиною вже в першому класі, у старшому віці даються набагато складніше. Ми створюємо такі умови, щоб дитина лікувалася, відчувала радість від навчання, творчих занять, – розповідає Валентина Миколаївна.

Зі слів керівника закладу, тут працюють кваліфіковані досвідчені дефектологи, медичні працівники, психологи, соціальний педагог, інструктори з фізкультури. Крім цього, минулого року в школі відкрито два класи для дітей з вадами зору. А всього тут навчається 116 учнів.

Ти все зможеш

ТАМ ЛІКУЮТЬ ЛЮБОВ’Ю - 321Саме закінчився урок читання у третьокласників. Діти одразу мене обступають, усміхаються, деякі обнімають. Навперебій розповідають, що на уроці ознайомлювались із творами Василя Сухомлинського, зокрема, оповіданням про хлопчика, який хотів приголубити сніжинку.

– Я думаю, що приголубити сніжинку не можна, адже вона розтане, – посміхаючись, каже блакитноока Настя.

– А я хочу вам дещо прочитати, – підходить із книжкою хлопчик Іванко. Швидко водить пальчиком по рядках, розбірливо читає текст.

У класі є двоє дітей із хворобою Дауна і здобувають знання разом з іншими учнями. Учні навчаються за спрощеною програмою для спеціальних шкіл. Таким дітям потрібно все побачити, відчути, тоді вони зможуть запам’ятати. Заняття відбувається обов’язково у формі гри.

– Таких дітей важливо постійно підбадьорювати, казати їм: «Ти все зможеш», «У тебе вийде». Одне із завдань – збагатити словниковий запас дитини. Завжди запитую, що учень відчував, читаючи, що уявляв, – каже дефектолог Раїса Нечитайло.

Бажано, щоб дитина з особливими потребами якомога раніше потрапила в дитячий колектив таких самих діток, а не навчалася індивідуально. У школі відбувається спілкування, набуття умінь і навичок суспільного життя, розвиток творчих здібностей. Разом із тим дітки проходять лікування,  чого нема на індивідуальних заняттях.

– Іванко приїхав до нас із Канівського району. Зарахували його до першого класу. Він не тільки не знав літер, а й розмовляти не вмів. Коли на шкільному святі потрібно було сказати всього два слова – він не міг, лише виривалися якісь звуки. А тепер хлопчик читає, пише на слух і є одним із найкращих на уроках математики. А як конструює! Надзвичайно творча дитина, – ділиться шкільними перемогами вихователь 3-го класу Євгенія Паляниця. – А ось у третій клас поступив хлопчик після індивідуального навчання – і його треба вчити спочатку.

Від лікувальної фізкультури…

Зі спортивної зали лунає музика. Вихованці разом з інструктором лікувальної фізкультури виконують вправи дихальної гімнастики, а після них розпочинають гру для вентиляції легенів «Король вітрів».

– Для дітей, які мають проблеми із зором, до курсу лікувальної фізкультури ми вводимо спеціальні вправи: рухи очима, розглядання предметів на відстані і зблизька, моргання, – ділиться досвідом інструктор лікувальної фізкультури Наталія Онищенко.

До школи прибувають діти із супутніми захворюваннями опорно-рухового апарату. Їм призначають лікувальну фізкультуру. Через півроку, зі слів педагогів, вже видно позитивні результати.

А ось це – шкільний танцювальний зал. Якраз тут діти виконують різноманітні вправи з м’ячами й обручами, після чого розпочинають вивчати елементи танців.

– На заняттях ми практикуємо логопедичну ритміку – наші вихованці промовляють і протанцьовують під музику. Це розвиває увагу, пам’ять, реакцію, – ділиться цікавими методиками хореограф школи Юлія Ступаченко.

…до вітамінних чаїв

Дбають тут і про тих, у кого нестабільна психіка.

– Якщо дитина неврівноважена – вона вживає заспокійливі ліки, відвідує сеанси психотерапії, – розповідає педіатр Наталія Гренадир.

Обов’язковою у школі є вітамінотерапія, особливо в осінній і весняний періоди. Діти споживають як аптечні препарати, так і вітамінні чаї з липи, ромашки, калини, малини, чебрецю для профілактики простудних захворювань.

Тут усе спрямоване на підтримання доброго здоров’я вихованців – зокрема, харчування. Я застала обідню пору в школі-інтернаті. Діти йдуть до світлої, просторої їдальні. На столах уже розставлена смачна і поживна їжа: український борщ, вареники із сиром і сметаною, компот із свіжихфруктів. На десерт – хурма й апельсини.

– У нашій школі налагоджене чотириразове харчування. Обов’язковими в раціоні є молочні і рибні страви, свіжі овочі, фрукти, соки, вітамінізовані напої, горіхи. Дітям з вадами зору даємо вітамінний комплекс, збагачений вітаміном А. Для зміцнення імунітету використовуємо настої ехінацеї, шипшини, калини, – розповідає медична сестра дієтичного харчування Ольга Усенко.

Брайлівські дошки і тренажер Базарного

А в цій частині школи – класи для дітей з вадами зору. В багатьох із них виражена косоокість, деякі мають надзвичайно малий відсоток зору. Заходжу у перший клас. Дівчинка Каріна, яка сидить за першою партою, водить у книжці пальчиком по витиснутих буквах за шрифтом Брайля, читає вголос віршик про ангела. Вона зовсім не бачить.

– А можна, я вам заспіваю пісню англійською мовою? – запитала Каріна. І полився її дзвінкий голос по класу. Після завершення всі дружно зааплодували. Мене вразив чіткий слух і майстерне виконання твору.

– Ці діти надзвичайно творчі, талановиті. Ми працюємо з ними за програмою загальноосвітніх шкіл, – розповідає вчитель початкових класів, тифлопедагог Тетяна Цюрмаста. – На уроках обов’язковими є корекція вад зору, орієнтування дітей у просторі. Використовую корекційні дошки на розвиток дрібної моторики, логічного мислення, фантазії. По спеціальних брайлівських дошках, абетках мої вихованці вчаться розрізняти літери і цифри. У класі є тренажер Базарного для проведення фізкультхвилинки для очей. Велику увагу звертаю на пальчикову гімнастику, адже для дітей з порушенням зору дуже важливі дотикові відчуття.

Учні, які мають проблеми із зором, регулярно відвідують офтальмологічний кабінет, де для них проводяться спеціальні процедури. В кабінеті безліч апаратів, які використовують для лікування багатьох хвороб очей.

– Ми ретельно оглядаємо наших вихованців, визначаємо гостроту зору. До нас прибувають діти зі складними захворюваннями: вродженими аномаліями зорового аналізатора, атрофією зорових нервів, далекозорим астигматизмом, спазмом акомодацій, – називає складні діагнози лікар-офтальмолог Тетяна Євтушевська.

Ще трохи – і доросле життя

Завітала я також до кабінету соціально-педагогічної служби. Тут соціальний педагог Олена Лєнська проводить факультативне заняття для восьмикласників. Багато часу педагог присвячує питанням свідомого обрання майбутньої професії.

– Наші старшокласники вибирають, в основному, робітничі професії: столяра, маляра, штукатура, квітникаря, швачки. Ми тісно співпрацюємо з міським центром зайнятості. Після закінчення школи дівчата йдуть у Черкаське
профтехучилище імені Короленка, де навчаються на швачок. А хлопці – у Черкаський будівельний ліцей. Випускники, які не можуть осягнути програму трудового навчання після школи, навчаються в Центрі трудової реабілітації інвалідів, – розповідає Олена Валентинівна.

 

 Надія СТРИГУН, «Освіта України» № 10

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *