КАРКОЛОМНІ СЕКРЕТИ - скважина5Історія шпигунства за всіх часів була овіяна романтикою. Чарівні спокусниці у вітальнях під покривом ночі вивідують у довірливих лохів карколомні секрети, мужні агенти хоробро зустрічають небезпеку – всі ці книжні та екранні створіння зазвичай викликають щире захоплення – особливо коли шпигують на користь благородної справи. Однак у шпигунства є й досить непривабливий бік. Особливо коли йдеться про промислове шпигунство, що відіграє одну з провідних ролей у системі світової конкуренції.

 

Тут має  місце  й шантаж слабохарактерних, і втручання в особисте життя, і банкрутство  підприємців. Проте, якщо романтика й «брудні  руки» в історичних романах та мильних операх не суперечать  одне одному, то в реальному  житті все набагато жорсткіше і прозаїчніше.  Цей таємний і зазвичай незаконний вид діяльності має не лише багатовікову історію, але й продовжує активно її поповнювати у сучасному світі. Потужна конкурентна боротьба обумовлює активізацію промислового шпигунства в різних формах його прояву, тому що головним мотивом тут є прибуток  конкуруючих  фірм.  Слід зазначити, що в цій брудній справі може бути замішаний хто завгодно. Навіть відомий усьому світові автомобільний магнат Генрі Форд, який тривалий час не знаходив рішення для простішого і дешевшого способу зібрання автомобілів, запозичив принцип побудови конвеєрної  лінії на м’ясопереробному комбінаті, коли брав участь у його відкритті.

Промислові шпигуни мають досить багатий арсенал століттями відпрацьованих прийомів. Передусім це шантаж службовців, у яких є доступ до конфіденційної інформації. Також  вони можуть таємним шляхом проникати, скажімо, до тієї чи іншої корпорації – з метою викрадення чи фотографування певних даних або встановлення пристроїв для підслуховування.

Незалежно від того, у якому масштабі відбувається шпигунство (окремої корпорації чи цілої країни), його агенти, насамперед, намагаються скомпрометувати певних осіб, використовуючи звичайні людські слабості – такі, як жадібність і секс. При цьому секс вважається найшвидшим способом компрометації службовця. Компрометуючий матеріал може бути формі відеозапису або світлин. Людині погрожують юридичними і соціальними наслідками й проблемами на роботі у випадку оприлюднення цих матеріалів. Якщо працівник одружений, його залякують ще й викриттям в очах дружини.

Послуги зрадництва службовців можуть оплачуватися грошима та іншими матеріальними благами. І лише у випадку, коли подібна тактика не спрацьовує, застосовується впровадження таємних агентів до штату певної установи або ж просто нелегальне проникнення до потрібного офісу.

КАРКОЛОМНІ СЕКРЕТИ - kaucuk3З БАГАЖУ СТОЛІТЬ

Починаючи з давніх часів, історія шпигунства нараховує безліч прикладів у різних сферах промисловості. Наприклад, у стародавньому світі дуже високо цінувався шовк, єдиним постачальником якого був Китай. Звісно, що монополія на його виробництво суворо охоронялася. Це дозволяло Китаю протягом досить тривалого періоду не лише залишатися монополістом на ринку шовку, але й тримати високі ціни при його обмеженому продажі.

Однак згодом ситуація все-таки змінилася. Початок цьому поклав візит перських ченців до римського імператора Юстиніана.  Вони розкрили секрет виробництва шовку, переконали імператора, що не лише китайський клімат підходить для вирощування  необхідної  шовковиці, і  за щедру винагороду успішно вивезли контрабандою з Китаю до Риму шовковичних хробаків. Завдяки чому Юстиніану вдалося примножити свої багатства, а Китай втратив величезні прибутки у зовнішній торгівлі.

Іншим, не менш цікавим прикладом, є випадок з історії текстильної промисловості. Відомо, що ранні американські колоністи залежали  від Англії в отриманні фабричних товарів, проте ціни на них (особливо на текстильні вироби) були, на думку американців, непомірно високими. Англія контролювала ринок і наклала заборону на еміграцію фахівців з виробництва текстилю до Нового Світу, а також заборонила експорт фабричного обладнання і його креслень до колоній. Становище здавалося безнадійним, аж поки за справу не взявся Самуель Слейтер, який заснував текстильну фабрику (вона носить тепер його ім’я) у Потакеті, шт. Род6Айленд. Саме з ним пов’язують американську промислову революцію, датуючи її 1789 роком. Будучи підмайстерком в Англії, він запам’ятав креслення ткацьких верстатів, після чого зумів покинути країну й дістатися колоній, де використав свої знання для руйнування монополії й одержання прибутків.

Захоплююча історія пов’язана з каучуком, монополією на виробництво якого до початку ХХ ст. володіла тільки Бразилія. Економіка цієї країни великою мірою залежала від каучукової промисловості, що забезпечувала певний рівень національного процвітання  й  повну  зайнятість.  Звісно, що багато країн не могли з цим змиритися й були зацікавлені в ліквідації бразильської монополії. Вони прагнули отримати в перспективі свої економічні вигоди, оскільки застосування каучуку безперервно зростало. Завдяки шпигунським діям однієї з англійських фірм, кілька рослин вдалося нелегально вивезти з Бразилії до Англії (незважаючи на найсуворішу заборону бразильського уряду на експорт каучуконосів). А далі – справа техніки. Після вивчення  можливостей вирощування каучуку в різних умовах, англійські садівники порекомендували для цього клімат Малайї, що входила до складу Британської імперії. Незабаром малайський каучук значно потіснив бразильський на світовому ринку, у результаті чого економіка Бразилії почала занепадати. Натомість Велика Британія успішно користувалася плодами продажу каучуку аж до Другої світової війни, коли Японія захопила  Малайю і були знайдені замінники каучуку.

ЗБРОЯ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ

Історія протистояння двох світових систем – капіталізму й соціалізму – наповнена різними подіями й фактами промислового шпигунства як з одного, так і з іншого боку. Відповідно до доповідей ФБР,  у 70-ті – початок 80-х рр. ХХ  ст. значна кількість технологічних секретів американських корпорацій надходила нелегальними каналами до Радянського Союзу. Керівництво  ЦРУ охарактеризувало  згодом цю проблему як різкий витік американських технологічних таємниць. Існує інформація про те, що з кінця 70-х років Радянський Союз одержав на Заході більше 30 тис. одиниць удосконаленого устаткування й близько 400 тис. документів. За західними оцінками, лише два міністерства – оборонної та авіапромисловості – завдяки отриманій розвідкою інформації змогли заощадити у період з 1976 по 1980 роки 6,5 млрд франків, що було еквівалентно річній праці 100 тис. наукових співробітників.

Яскравим прикладом шпигунства є справа представника польської торгівельної компанії, що проживав у Каліфорнії. У грудні 1981 р. він був засуджений до довічного ув’язнення за скуповування секретної оборонної інформації. Цей глибоко замаскований агент використовував торгівельну компанію «Поламко» як прикриття для своєї шпигунської діяльності. Йому вдалося завербувати інженера фірми «Х’юз», використовуючи його жадібність. Цей інженер, Уїльям Белл, передав декілька військових секретів, що коштували мільйони доларів, включаючи такі системи зброї, як протитанкові ракети, радіолокаційна станція винищувача F-15, технологія «стелс» бомбардувальника B-1.

КАРКОЛОМНІ СЕКРЕТИ - шпион2Швейцарське федеральне  міністерство юстиції заявило в 1982 р., що починаючи з 1948 р. було зареєстровано 240 випадків шпигунства, у тому числі й промислового. У двох третинах випадків були замішані агенти Радянського Союзу або його прибічників.

Натомість на території СРСР дії американських та інших іноземних спецслужб були надто засекречені, тому збір інформації, як правило, проводився з використанням відкритих джерел (у тому числі й преси), а також спеціальних технічних пристроїв. Так, у середині 60-х років минулого століття шляхом аналізу періодичної радянської друкованої продукції (насамперед, московської), американські спецслужби намагалися одержати дані про розробку радянськими науково6дослідни- ми інститутами фунгіцидів – препаратів, що додаються в авіаційне або ракетне паливо для знищення бактерій, які призводять до засмічення приладів і корозії ємностей. Тоді ж їхню увагу привертала друкована продукція, яка висвітлювала питання сучасної системи цивільної оборони СРСР.

Наприкінці 70-х – початку 80-х років помітно посилився інтерес американських військових розвідників до вивчення певних відкритих джерел. Це було пов’язано з відродженням у США програми будівництва спроектованого компанією «Рокуелл інтернешнл» бомбардувальника В-1, здатного нести водневі бомби. Таким шляхом вони розраховували одержати будь-які відомості про засоби протиповітряної оборони СРСР, які могли бути використані як надійний заслін від удару цих літаків по об’єктах у радянському тилу.

Також увагу американської розвідки привернули статистичні дані, що публікувалися в радянській пресі, про населення 95 міст СРСР. На їх підставі фахівцями Принстонського університету було проведено спеціальне дослідження з метою оцінки ефективності дій атомних підводних човнів з ракетами типу «Поларіс» на борту. Найбільші міста Радянського Союзу були розділені на дев’ять груп залежно від стратегічної важливості й географічного розташування. Головним параметром військово6економічних можливостей для дослідників була обрана кількість населення кожного міста, оскільки, на думку американських фахівців, вона характеризувала собою наявність у ньому стратегічних запасів, значення його як транспортного вузлу, кількість промислових підприємств, кількість робочої сили і т.д.

«ВНУТРІШНЯ» РОЗВІДКА

Промислове шпигунство процвітало не лише на межі протистояння різних політичних систем. Воно мало місце як у капіталістичному світі, так і всередині самих держав. Так, наприклад, агенти ФБР провели в 1982 р. таємну операцію, результатом якої стало обвинувачення кількох японських бізнесменів, які, нібито, платили за передачу їм секретних даних компанії IBM. Кількома роками раніше було виявлено, що представники японського бізнесу здійснювали шпигунську діяльність у штаті Північна Кароліна з метою отримати секрети виробництва тканини    для    одягу.    Історія    японського копіювання або піратського викрадення американської технології сходить, принаймні, до 30-х років ХХ ст..

У цьому сенсі досить показовим став великий міжнародний скандал, що виник у березні 1993 року. Приводом для нього виявився отриманий посольством США в Парижі пакет із секретними документами, у яких містився стратегічний план торгівельних  війн початку  906х років.  У цьому плані чітко визначалися завдання французької розвідки по одержанню конфіденційної інформації про діяльність американських фірм, банків і брокерських установ. У сферу інтересів були включені маркетингова стратегія, тактика укладення угод, плани інвестицій і багато чого іншого. Коментуючи цю скандальну інформацію, один із колишніх шефів французької розвідки П’єр Марией заявив, що економічна розвідка є «нормальною діяльністю розвідувального агентства», коли протистояння держав переходить із військово6політичного на  економіко-технологічний рівень.

У 1995 році в пресу просочилася інформація про те, що АНБ (розвідувальна організація Сполучених Штатів) за допомогою системи «Ешелон» перехоплювала всі факси й телефонні дзвінки між європейським консорціумом Airbus і Саудівською національною авіакомпанією. У результаті цього були отримані відомості про те, що співробітники Airbus пропонували    великий    хабар    за    укладення 6–мільярдного контракту.  АНБ передало цю інформацію урядовим чиновникам США, які зуміли переконати своїх колег у Саудівській Аравії віддати 66мільярдний контракт компаніям «Боїнг» і «МакДоннел Дуглас».

У якості одного із прикладів внутрішнього шпигунства можна назвати крадіжку креслень фірми «Калчер электронікс», яка спеціалізувалася  на виробництві електронних апаратів для аналізу крові.  Сталося це  в  1978  році.  Ситуація розвивалася так. Канадієць Кеннет Бренан на початку 706х років закінчував університет у Майамі й одночасно працював у фірмі «Калчер електронікс». Ця фірма навіть оплачувала дослідницьку роботу Бренана  в коледжі. Однак він збирався вступати до стоматологічного училища, вважаючи свою зарплату на фірмі недостатньою, і, зрештою, вирішив викрасти креслення одного з найважливіших фірмових апаратів для підрахунку кров’яних тілець «Модель С  плюс», що був останнім словом техніки у цій сфері. За допомогою посередника Роберта Лемба він запропонував креслення, розробка яких обійшлася фірмі в кілька мільйонів доларів, конкурентам. У листі Лембу Бренан назвав корпорації, які могли би бути зацікавлені в цих розробках.  «Ми можемо зробити дві речі, – писав він, – або продати інформацію про проект,  над яким я працюю (у мене є всі схеми), або одержати іншу інформацію, у якій зацікавлені інші фірми. Спитай, що їм потрібно й скільки вони заплатять». Посередник одержав відповідь від компанії «Текнікон», яка попередньо повідомила про це поліцію. Тож при передачі креслень у Нью6Йорку Лемба було заарештовано. Аналогічна доля спіткала і Бренана.  Жадібність згубила обох фраєрів…

ESPIONAGE FOREVER

Історія шпигунства пишеться і сьогодні. Озброєння й фармацевтика, транспорт, зв’язок і сільське господарство, харчова промисловість і вища освіта… Практично всі сфери економіки потерпають від підступних шпигунів. Від них неможливо сховатися. Навіть стратегічні компанії, діяльність яких носить змішаний (подвійний), військово6цивільний характер, недостатньо захищені від подібного роду загроз.

Так, у ході приватизації в жовтні 2004 року ЗМІ приділяли багато уваги компанії Snecma – європейському лідерові у сфері авіаційних двигунів. Однак у пресу – і це насторожує – так і не надійшло жодної інформації про неприємності її дочірнього підприємства Messier6Dowty, яка незадовго до того стала жертвою однієї загадкової події. Завод Messier6Dowty,  розташований у Бідосі (департамент Атлантичні Піренеї, Франція), домінує на світовому ринку колісних шасі й обслуговує як цивільну, так і військову авіацію. Сьомого листопада 2000 року раптово зникли дві деталі шасі останньої моделі бойового літака, що належали концерну Dassault. Ця модель – Rafale Marine – незабаром  повинна була надійти на озброєння французького флоту, і зниклі деталі, а саме кесон і поворотна стійка переднього шасі, відносилися до розряду стратегічних.

Ще один не менш цікавий факт. Виявляється, французькі спецслужби реєструють усі переговори, які американські бізнесмени проводять з борту літаків Air France під час перельоту між Нью6Йорком і Парижем. Не гребують вони й поцікавитися змістом телефонних переговорів і факсових передач, які здійснюються з території самої країни. Деякі паризькі готелі обладнані найдосконалішими електронними «жучками», а спеціально вимуштруваний обслуговуючий персонал таких готелів натренований «випадково» заглядати в кейси з документами. «Придворні» повії так само, як і в колишні часи, відмінно справляються зі своїми додатковими обов’язками.

КАРКОЛОМНІ СЕКРЕТИ - документорПочинаючи з 50-х років минулого століття, японський уряд щорічно спонсорує ділові закордонні поїздки більш ніж 10 тис. своїх бізнесменів, не останньою метою яких є збір комерційної інформації. На такі, не зовсім, прямо скажемо, благородні цілі йде до 80% всіх коштів, що виділяються на потреби японських спецслужб. А із залишку (20%) – фінансується моніторинг американських бізнесменів, котрі відвідують із діловими візитами Японію. Координацією збору й розподілом комерційної інформації займається Зовнішньоторгівельна організація Японії, що має представництва в 59 країнах світу, а також міністерство міжнародної торгівлі й промисловості.

За 2006 р. у Німеччині було зареєстровано 96 тис. випадків промислового шпигунства, що на 18% перевищило результати попереднього року, а тільки доведений збиток  за  цими  злочинами  перевищив 4 млрд євро – такими невтішними є підсумки, німецької федеральної службою кримінальної поліції (BKA). Втім, офіційно доведений збиток становить лише малу частину від реальних збитків, завданих економіці країни. За оцінками тієї ж BKA, справжні розміри втрат, нанесених промисловими шпигунами німецьким компаніям, склали близько 20 млрд євро – це майже  у  два  рази  перевищує  витрати німецького федерального бюджету на освіту і дорівнює федеральному оборонному бюджету…

Багато європейських держав потерпає сьогодні від розгулу китайських промислових шпигунів. Так, у Франції, за даними місцевих правоохоронних органів, протягом останніх двох років різко зросла шпигунська активність іноземних компаній і розвідок. Один характерний приклад: громадянка Китаю, проходячи практику в компанії Valeo, що спеціалізується на виробництві автомобільних запчастин, починаючи з 2002 року, копіювала закриту внутрішню інформацію для передачі  її одній з китайських компаній. При затримці у практикантки була виявлена значна кількість ксерокопій технічних матеріалів, а також кілька дисків, заповнених файлами, скопійованими зі службових комп’ютерів Valeo.

Зі схожими проблемами зіштовхуються й британські компанії. Відповідно до заяви, розміщеній на сайті британської контррозвідки  MI5, промислове  шпигунство є однією з трьох найбільших сучасних загроз британській безпеці. «Сьогодні набагато більше, ніж у минулому, розвідслужби спрямовують зусилля на комерційні підприємства, – йдеться в офіційній заяві MI5. – Щонайменше 20 іноземних розвідслужб певною мірою діють проти інтересів Об’єднаного Королівства. Найбільше занепокоєння викликають дії російської й китайської розвідок».

Наведені факти промислового шпигунства не можуть не викликати занепокоєння. Його головною причиною є величезний вплив, який шпигунство може здійснювати на економічну міць країни у сучасному світі. Як уряди, так і окремі компанії прагнуть заволодіти секретами виробництва інших. Хочемо ми того чи ні, але сьогодні промислове шпигунство є складовою боротьби за вплив, тому воно, на жаль, неминуче. І в досить великих масштабах.

Економічне зростання України рано чи пізно буде втілюватися в життя практичними напрацюваннями й розробкою новітніх технологій. І тоді перед державними спецслужбами  й службами вітчизняних корпорацій проблема промислового шпигунства встане на повний зріст. Хоча менеджмент багатьох вітчизняних компаній наївно вважає, що їхні фірмові секрети захищені на всі сто і нічого їм не загрожує, однак це, м’яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності.

І підтвердженням цьому є, в першу чергу, світовий досвід (особливо в передових країнах світу). Аби уникнути хоча б частини неприємних інцидентів, пов’язаних із промисловим шпигунством (всіх уникнути все одно не вдасться), ретельно вивчати цей досвід необхідно вже зараз. Попереджений – значить озброєний.

Ротшильди-винахідники

Довгу історію використання шпигунства з метою забезпечення захисту своїх позик або фінансових резервів мають європейські банківські установи. Вважається, що банкірський дім Ротшильдів з відділеннями в різних європейських країнах розробив свого часу одну з найбільших систем розвідки. Під час Першої світової війни секретна система зв’язку Ротшильдів працювала швидше, ніж зв’язок  держав. Банк Ротшильда в Лондоні, наприклад, одержував доповіді з полів боїв раніше, ніж вони надходили до прем’єр-міністра офіційними каналами.

Слід також  зазначити, що Ротшильди вели ретельне спостереження  за урядовою й діловою активністю – як із застосуванням відкритих методів, так і за допомогою шпигунства. Одним із улюблених способів  спостереження за рухом банківських рахунків було використання на них спеціальних зашифрованих позначок, у яких містилися доручення щодо подання певного сигналу про рух капіталу якійсь особі, що часто перебуває в іншій країні. Власник рахунку, як правило, нічого не підозрював про існування  подібних позначок, які по суті відігравали роль сучасних  електронних передавачів, таємно встановлених на чиємусь автомобілі.

Автори матеріалу

Алла ЖАРІНОВА, директор ДП «Український  інститут промислової власності»

Сергій МОСОВ —  радник президента УСПП  з питань інтелектуальної власності та інтелектуальної безпеки.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *