Педагог упевнений, що для успіху потрібно змінюватися і вдосконалюватися Учитель інформатики з дніпропетровського НВК-ліцею № 100 не тільки переміг у цьогорічному Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» в номінації «Інформатика» – його розробками в галузі освіти зацікавилася всесвітньо відома корпорація.  Приклад Євгена Мотурнака свідчить, що вчитель може багато чого досягти завдяки творчій роботі. Судіть самі: у 2013 році він здобув перемогу в міжнародному конкурсі Microsoft Appathon, обійшовши понад 50 конкурсантів із країн Європи. Розроблену ним програму, завдяки якій учні та студенти можуть моделювати електричні схеми (своєрідний віртуальний конструктор електричного ланцюга), визнали унікальною. З трьох призових місць українські вчителі посіли перші два, а нагороди отримували під час міжнародної виставки BETT show в Лондоні. Упродовж останніх п’яти років Євген Володимирович отримав відзнаки за творчу спів­працю з корпораціями Intel, Microsoft, Adobe, брав участь у численних конкурсах і проектах для педагогів. До речі, за звання «Вчитель року» Євген Володимирович бореться не вперше: у 2006 році він посів третє місце, у 2009-му – друге. Цьогоріч презентував власні розробки на тему «Формування інноваційної особистості в умовах інформаційного суспільства». Ми поспілкувались із найкращим учителем інформатики-2013 одразу після перемоги. – Вітаємо Вас із перемогою! Яким був шлях до неї? – Вперше взяти участь у конкурсі мені запропонували в районному відділі освіти. Я зрозумів, що можу отримати новий досвід, і погодився. А коли вже дійшов до обласного рівня – з’явився певний азарт. Новий курс – нова методика Те, що цьогорічний конкурс не був для мене першим, допомогло: вже знав особливості змагання і вимоги до учасників. За останні чотири роки дещо змінилося, і в моїй професійній діяльності виникли значні зміни. Насамперед, вийшов мій навчальний посібник «Інформаційний працівник», який отримав гриф Міністерства освіти і науки. Згодом курс увійшов до профільного курсу інформатики у школі. Він є завершальною частиною вивчення цієї дисципліни на профільному рівні й інтегрує інформаційні технології з усіма навчальними предметами. І саме цей курс потребував якісно нової методики роботи з учнями. Таку методику я нині поширюю на весь курс навчання інформатики з 5 по 11 класи. Працюю за схемою проектної діяльності на кожній паралелі, в кожній темі, на кожному уроці. Тож необхідно було систематизувати всі свої надбання в цій сфері і продемонструвати їх на конкурсі. – Нині школа не може ігнорувати сучасні технології, навпаки – повинна забезпечувати інноваційний розвиток особистості учня. Як це можна зробити? Що залежить від навчального закладу, а що – від самої дитини? – По-перше, інноваційний учень має вміти отримувати ті знання, які необхідні йому сьогодні. Адже школа нині не може дати весь обсяг інформації, яку людина понесла б через усе життя незмінною. Саме тому учня потрібно навчати вчитися. Школа повинна дати навички працювати в команді, ставити завдання для себе, виконувати їх. Діти і підлітки мають уміти планувати свою діяльність і виконувати заплановане у відведені терміни. Це – вимога не просто для «інноваційної особистості», а для будь-якої людини. А педагог повинен створювати середовище, в якому могли б зростати такі сучасні, інноваційні учні. І не просто фронтально працювати із класом, передавати певні знання й вимагати їх відтворення, а робити все системно, створювати умови для саморозвитку кожного учня. – Якими, на Вашу думку, є особливості використання ІКТ у школі? – Вважаю неприпустимим, коли комп’ютерними технологіями «підмінюється», скажімо, навчання праці. Адже дитина повинна і тканину відчути руками, і вміти створити виріб із деревини. Погляньмо на японську школу, насичену комп’ютерами, і ми побачимо: діти під час занять обов’язково створюють щось своїми руками. Наприклад, музичні скриньки: працюючи над виробом, вони забивають маленькі цвяшки, щоб після завершення роботи зазвучала певна мелодія. Комп’ютер – лише інструмент Іноді трапляється, що школі не вистачає приладів для проведення уроків фізики або необхідних хімічних реактивів. Учителі можуть замінити їх комп’ютерними демонстраціями. Але це теж неправильно. Переконаний, що застосовувати комп’ютер треба тільки там, де без нього неможливо обійтися. Доцільним є лише створення комп’ютерних моделей експериментів, які не можна спостерігати в реальному житті. Адже всі мультимедійні комплекси й комп’ютери – це просто візуалізація, картинка, яка не замінить реального спостереження і роботи учнів власноруч. – Чи доречно починати вивчати комп’ютер ще в дитячому садочку? – У дитсадочку це не актуально. Психологам відомо, що інтелект дитини, її розвиток пов’язаний із дрібною моторикою пальчиків, здатністю відчувати все руками. Можливо, у другому класі дитина досягає того віку, коли вона готова сприймати основи комп’ютерної грамотності. – Відтепер предмет «Сходинки до інформатики» школярі вивчатимуть у початковій школі, а «Інформатику» – з 5-го класу. На Ваш погляд, чи готові до цього діти і вчителі? – Переконаний, що вже давно. Простий приклад: дитина 4 – 5 років бере батьківський мобільний телефон і дуже швидко розбирається в ньому без інструкції, бо не вміє ще так вправно читати. Вона просто використовує пристрій для вирішення своїх практичних завдань: хоче послухати музику, подивитися картинки, комусь зателефонувати. Тож для малюка нові, незвідані технології – не проблема. А ось у вчителів вони виникають. На жаль, є педагоги, які не бажають змінюватися – мовляв, для них це дуже важко. Але ж учитель – це така професія, що потребує навчання впродовж усього життя. ІКТ – лише ще один засіб навчання. Це сучасний інструмент, яким треба володіти. І те, що вчителі механічно навчаються використовувати комп’ютер для набору документів, – тільки перший крок. Звичайно, можна обійтися і без цього інструмента, і без єдиного цвяха церкву збудувати. Але ж, використовуючи сучасні технології, реально працювати ефективніше, швидше. Із сучасною технікою на «ти» Взимку я був у Лондоні на BETT show і спілкувався з викладачами з багатьох країн світу. Їх об’єднує одне: всі, як один, розуміються на сучасній техніці і з комп’ютерами на «ти». В жодного з них не виникає сумніву, що це необхідно для навчання. Постає інше запитання: як саме можна використати найсучасніші технології в навчальному процесі? – У чому полягає складність викладання ІКТ у школі? – У процесі навчання чи не найосновнішим чинником, я вважаю, є мотивація. Якщо ми правильно й ефективно мотивуватимемо учня, то він і сам розвиватиметься. Нині ми використовуємо ІКТ у школі. І це, без сумніву, підвищує мотивацію учнів. Але через 3 – 5 років вони звикнуть до ІКТ, і це приваблюватиме їх значно менше. Тоді постануть інші питання: як зробити використання інформаційних технологій у навчанні ще більш ефективним, як вони інтегруватимуться в загальну систему навчання, в методики роботи з дітьми. Вчителі початкових класів зазвичай мають напрацьовані методики, за якими звикли проводити уроки. Але життя не стоїть на місці, і ми повинні бути готовими й до нових викликів. Тож педагоги мусять уміти розробляти власні методики. Я вважаю, що нині триває перехідний період – підвищення комп’ютерної грамотності вчителів, зокрема початкових класів. Але на цьому зупинятися не можна. Подумайте, яким буде авторитет педагога, якщо діти вміють, а він – ні. Загальновідомо, що кожні п’ять років учителі проходять курси підвищення кваліфікації. Та з ІКТ це неприпустимо. Вони мають щороку опановувати нові знання під час курсів і тренінгів. – Що можуть змінити перспективи, які Ви отримали від компанії Microsoft? – Усе залежатиме від умов. Ви ж розумієте: я така людина, як усі. Однак для мене педагогіка стала чи не найбільш значущою частиною життя. Не думаю, що залишу школу зовсім. Нині я починаю працювати над методиками використання ІКТ у школі і взагалі над методикою викладання інформатики й інших предметів, зокрема – економіки. Моя співпраця з Microsoft відбувається у сфері технологій для освіти. Незабаром проведу серію тематичних вебінарів. Це – одна з ланок моєї роботи. – Відомо, що Ви не тільки зай­маєтесь освітніми технологіями, а й пишете вірші. Їх може знайти в інтернеті кожен. – Так, у всесвітній мережі можна побачити різноманіття моїх віршів: є написані на прохання, присвячені різним людям. Але почуття там – справжні. Є поезії українською, англійською мовами, та переважна більшість – російською. Останні твори розміщені 2012 року. Цьогоріч на віршування просто не вистачає часу. Адже займаюся конкурсами й розробками, триває робота над підручником «Інформаційні технології в економіці». – Через кілька років серед номінацій конкурсу «Вчитель року» знову буде інформатика. Ви братимете участь. Чи вважатимемо цю вершину подоланою? – Очевидно, я братиму участь, але як член журі. Вже надійшла така пропозиція. Також, можливо, готуватиму завдання на наступний конкурс – більш інноваційні. – Хто надихає Вас на звершення? – Хто може надихати вчителя на звершення краще за його учнів? Уже думаєш: усе, пора спинитися – стільки зроблено. Аж дивишся: учні вже тебе перевершують, роблять таке, що ти й уявити собі не міг. І основне – приходять до вчителя з питаннями, бо довіряють йому. Їм не віриться, що педагог може чогось не знати, не вміти. Тож доводиться відповідати цим вимогам, знову навчатися, знаходити щось нове, цікаве. І, звичайно, надихає приклад колег. Мені пощастило вчитися і спілкуватися з надзвичайними людьми. Приємно працювати разом зі справжніми професіо­налами своєї справи, як у НВК-ліцеї № 100, так і на олімпіадах, турнірах, конкурсах. І дякую своїй родині, яка завжди мене підтримує. Дарина МАТАТ, «Освіта України»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу