Американські інженери розробили комп’ютерний алгоритм, що імітує поведінку мурашки в тунелях мурашника. Вчені стверджують, що проблеми, з якими стикається мураха, не відрізняються від того, з чим стикатиметься робот для пошуку людей в завалах. Винахідники вже кілька років працюють над створенням роботів, що використовують напрацювання живої природи у своїй роботі. Так, в квітні 2013-го року вони створили робота-“черепаху”, здатного ходити по піску не гірше справжніх рептилій. Цього разу автори відтворили алгоритми, які вогняні мурашки (Solenopsis invicta) використовують під час будівлі мурашника. Вчені придбали кілька сотень мурах і висадили їх у практично пласку скляну посудину, заповнену землею. Грунт в цій “пісочниці” був неоднорідним – так, частина банки була заповнена грубими фрагментами матерії, а інша – найдрібнішим піском. Інженери простежили за діями комах протягом доби, відстежуючи зміни в стратегії побудови тунелів. Виявилося, що ширина тунелю, а не властивості грунту, була визначальним фактором при їх прокладанні. У всіх випадках діаметр тунелю не перевищував 3-4 міліметрів, що відповідає розмірам тіла комахи. Подібна геометрія “вулиці” мурашника не випадкова – при “землетрусах”, які влаштовували вчені, мурахи чіплялися вусиками за вузькі стінки проходу і не падали на дно посудини. У своїх наступних роботах інженери спробують створити робота-“рятувальника” на основі стратегій, які використовують мурашки. За матеріалами РИА Новости

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу