Погода на замовлення – не фантастика. Влаштувати хуртовину влітку, зливу ясного дня, напустити туману  – як це робиться, знає нечисленна кількість фахівців і постановників атмосферних спецефектів. Виявляється, такі люди є не тільки  в Голлівуді  – в Україні  також.  Причому, такі високопрофесійні, що останніми роками «обслуговують погодою» не тільки  вітчизняних кінематографістів, рекламників і кліпмейкерів, а й відомих  російських та закордонних режисерів, співаків, та навіть попереднього Президента України.

Сучасний глядач такий розбещений спецефектами в кіно та на телебаченні, що сприймає їх як належне. Але майже ніхто – окрім самих  кіношників – навіть уявити собі не може, скільки праці, техніки, майстерності, професійних  секретів  і технологій вкладено, приміром, у кількасекундну сцену,  коли дія відбувається  серед дощу або хуртовини. Гадаєте, все це сьогодні  робиться за допомогою комп’ютера? Аж ніяк: правду в кіно ніхто не відміняв. Тому, щоб глядач,  як той Станіславський, не кричав «Не вірю!», справжній режисер намагається знімати так звані атмосферні спецефекти наживо. Якщо скласти повний перелік явищ, вийде досить об’ємний  реліз: сніг мокрий, сухий, арктичний, кольоровий, з прогалинами, льодяним настом, слизький, іскристий, матовий, пухнастий. Скульптури зі снігу та льоду, айсберги, аж до льодових фортець  та  замків. Бурани,  шторми,  заметіль, дощі.  Тумани, що рухаються, вітри, що дмуть туди, куди вкаже режисер. Лід, що не тане,  дощ,  який вмикається  та припиняється за командою.

Хрещатик, залитий штучним дощем; Хотинська фортеця, вкрита снігом навесні для стрічки  «Тарас Бульба»; фантастичні  «лабораторія холоду» та «лабораторія води» у «Залюдненому острові» Бондарчука – справа рук  постановника  атмосферних спецефектів   Ольги  Маркової  та  команди, яка працює з нею. За участі цих «володарів погоди» в Україні вже знято близько сорока іноземних та вітчизняних кінокартин.  А також – з десяток музичних кліпів відомих співаків, таких як Лара Фабіан, Валерій Меладзе,  Філіп Кіркоров, Аніта Цой, Макс Барських та інших.

«Відповідальних за погоду в кадрі» запрошують не лише тоді, коли йдеться саме про атмосферні опади за сценарієм. Робота ця дуже тонка та ефемерна – адже інколи потрібно  зберегти стан, при якому відбувається зйомка. Приміром, стан спекотного повітря, пилу, повітряного муару, холоду. Якщо реквізитори  відповідають за те, щоб усі предмети та декорації  були під час зйомки  на своїх місцях, то Ольга Маркова – за  атмосферний  стан кадру. Наповнення повітря  туманом, попелом, дощем, вітром будь?якої сили, пелюстками, які несе вітерець,  листям, що падає – це дуже важливі  деталі, які підтримують емоційну атмосферу, підсилюють враження глядача. Це вкрай важливий засіб виразності, який допомагає підтримати драматургію, «зіграти» сцену. Але завжди подібні  художні  технології пов’язані із різноманітними проблемами та нюансами. Досліди проводяться у спеціальній лабораторії – закритому просторі, куди не запрошують  гостей. Там досліджують штучний лід, плаваючі дими, тумани, проводять різні експерименти. Тому щоразу доводиться вдаватися до нових вигадок,  адже не буває однакових  проектів, у кожного режисера в уяві своя погода, яка відповідає  задуму сцени, відчуттю героя.

ЗИМОВА ФЕЄРІЯ

Сніг. Досі кіношники,  особливо старої виправки, ставляться   до  необхідності снігових спецефектів з осторогою. Донедавна штучний сніг для художніх  кінопотреб робили з піни, солі та матеріалів,  під якими гинули всі рослини. А сіль для ґрунту взагалі була екологічною  катастрофою. Наразі  професіонали використовують тільки екологічно  безпечні  матеріали, які повністю розпадаються у ґрунті і навіть є добривами.

Насамперед, простір, який має бути декорований штучним снігом, покривається спеціальним захисним матеріалом – щоб полегшити прибирання.  Існує технологія виготовлення снігу з води. За допомогою вітрових  гармат з охолоджуючим елементом розпилюються дрібні бризки води, які під впливом холоду перетворюються на маленькі гранули – градинки.  Це – одна з технологій, коли сніг з води отримуються природним способом.  Цей метод  використовується, приміром, коли  засніжують гірськолижні траси.   Але  він  потребує відповідних «зимових»  погодних умов. Другий спосіб – сніг зі штучних матеріалів. За допомогою потужного  величезного апарату  (вагою 300 кг)  він  подається  по повітряній турбіні. Штучний сніг, виявляється, також  буває  різний та  має  специфічні властивості,  залежно  від художнього завдання: пухнастий та легкий, крупа,  що скидається  на град, дрібний та іскристий.  Буває такий сніг, на якому не встоїш,  призначений   для каскадерських трюків. Певними різновидами штучного снігу можна навіть пограти у сніжки та скатати  снігову бабу – він чудово ліпиться. Між іншим, штучний сніг не боїться вогню – він не горить і не тане – просто вогонь у ньому затухає. І на дотик він теплий…

Таким штучним снігом  можна задекорувати будь?які поверхні та об’єкти. Площа покриття  може бути будь-якою,  оскільки такий сніг довговічний, він не тане, на ньому залишаються сліди точнісінько  такі, як на справжньому.  Ззовні  його неможливо відрізнити від справжнього. Кількість витратних матеріалів залежить від завдання, площі, щільності снігового покриву. Наприклад, для зйомок стрічки   «Тарас Бульба» Володимира   Бортка, довелося вкрити снігом майже два гектари  площі разом із селом та млином, що були у кадрі. Підготовка тривала три доби поспіль. Цілодобово працювала пожежна машина, аби забезпечити необхідним об’ємом води.

Ольга МАРКОВА:

– Ми працювали  над «польськими» епізодами, які знімалися в Кам’янці!Подільському ,  та робили  так звану «польську  зиму» – дуже характерне явище. Цей термін «польська  зима» ми використовуємо  як сленг , щоб  передати  розуміння  фактури та певного стану природи. Адже у Польщі зима не буває  дуже морозною,  вона досить  волога.  Тому навіть   коли снігу  лежить багато, крізь нього просвічує земля. Ще один епізод – фінальна сцена стрічки, коли Тарас  Бульба,  усвідомивши,   що вся його родина загинула, під снігопадом один виходить у ворота.  Це була сцена відчаю Тараса Бульби, коли  він усвідомлює втрату дружини та дітей. Ми влаштували нереальну  хуртовину   на дуже глибокому снігу. В цей драматургічний  кадр було залучено величезну кількість професійних та людських сил. Сцена вийшла дуже красивою та драматичною.  Все було в такій характерній морозній димці та місячному сяйві – цьому посприяв оператор Дімітрій Маас.  Але  інколи титанічні  зусилля команди докладаються для створення картинки, яка  в  остаточному   варіанті фільму після монтажу триває лише кілька секунд…  А буває й таке, що взагалі не потрапляє до   фільму.    Наприклад,    на прем’єрі кіноверсії «Тараса Бульби» я взагалі не побачила кадру  фінальної  сцени, яку ми так ретельно готували! Він існує лише у телеверсії – багатосерійному «Тарасі Бульбі».

Для цього ж фільму сніжили Хотинську фортецю. Її висота – близько 45 м, тому для «зимового» декорування даху довелося користуватися послугами альпіністів  і працювати на підвісних системах. До того ж, оскільки зйомки проходили восени, доводилося після кожного знімального дня прибирати зимовий антураж, адже Хотинська фортеця – архітектурний заповідник, відкритий для відвідування, і сніг поза сезоном  міг  би викликати  питання  в туристів. Ще один цікавий та відомий проект , де було задіяно  сніг – одна з відео!новел під назвою «Освенцим» відомої на весь світ співачки Лари Фабіан, режисером якої, як і решти, виступив Алан Бадоєв. Для цього проекту ми дуже економно обморожували поверхню землі, та робили це абсолютно свідомо:  такою розрідженістю снігу   передається   найбільш морозне відчуття, стан пронизуючого холоду , що пробирає до кісток.  Контраст ще більше підкреслюється, коли зйомка чорно-біла.

У  2007-2010   роках ми «забезпечували снігом» президента під час його новорічних вітальних  промов.  А у 2000-му допомогали влаштувати вітання з днем Святого Миколая в Українському Домі.  Коли над внутрішньою ареною зверху почав падати сніг, я спостерігала,  як Катерина Ющенко стояла і дивилася вгору із дитячим подивом.

Цікавий,  але невідомий  в нашій країні проект –  французька   стрічка про первісних  людей «Останній  неандерталець АО» (режисер  – Жак Малатерре). Дуже складна та цікава робота. Французькі кінематографісти детально відтворили атмосферу життя первісних людей. Знімалося все у Криму , у Мармурових печерах та печері Мамонтів. «Первісні люди» ходили в справжніх шкурах тварин, також обв’язували ними ноги – адже на землі не повинно було лишатися людських слідів. Те саме робила вся знімальна  група.  Ми  готували складні обмороження, які мали відповідати стану природи того часу , засніжували  плато Ай!Петрі та влаштовували  штормовий вітер із заметіллю.

 

Буває такий сніг, на якому не встоїш, призначений для каскадерських трюків. Певними різновидами штучного  снігу можна навіть пограти  у сніжки та скатати снігову бабу – він чудово ліпиться. Між іншим, штучний сніг не боїться вогню – він не горить і не тане – просто вогонь у ньому затухає. І на дотик він теплий…

Іній.  Декорування  інеєм – абсолютно «ручна робота». Це не технологічний процес. Щоб вкрити інеєм поверхню, використовується сніговий матеріал найдрібнішого «калібру». Наноситься він в залежності від поверхні різноманітними пензлями, у такій роботі багато професійних  секретів.  Для фільму «Залюднений острів» в «лабораторії холоду» ми зробили імітацію  мінусової температури у просторі. Вкриті інеєм, обморожені  люди, меблі – довелося  ретельно попрацювати зі всіма деталями та об’єктами в кадрі. Був такий епізод: головна героїня лежить  у  крижаній труні, підбігає Максим, відкриває крижаний саркофаг та бачить Раду, вкриту інеєм. Він дихає на неї, вона відкриває  очі та оживає: ми бачимо іній на її обличчі, як він падає з вій, як заморожені  губи… Був крупний план, тому працювати довелося ювелірно. Весь  декор було зроблено  за допомогою штучних матеріалів.

Лід. Лід зі звичайної річкової води недостатньо прозорий.  Тому  для абсолютно прозорого, «художнього» льоду використовується вода, добута з найглибших свердловин. Потім її ретельно очищують, фактично,  дистилюють.  Зате у замороженому вигляді вона виблискує, немов діамант. До речі, якщо воду зафарбувати,  лід можна зробити кольоровим. А також – матовим.  У кінопроектах лід використовується не дуже часто – проте, цей матеріал дуже  полюбляють замовляти приватні  клієнти  для  влаштування урочистостей – наприклад, скульптури або крижані барні стійки. Виглядає  дуже ефектно,  адже можна спостерігати за живим процесом, як він тане.

ОЛЬГА:

– В мене була цікава робота з льодом – для кліпу російської  співачки Юлії Образцової знімали коня з льоду у реальний розмір. Технологія виготовлення таких велетенських скульптур наступна: робляться величезні крижані блоки, з них скульптор «висікає» кожен фрагмент  окремо.  Потім  вже у знімальному павільйоні скульптура збирається у ціле. Протягом знімального дня ми займаймося тим, що «коригуємо» статую, яка тане.

Тепла ковзанка. Таку дивовижну ковзанку можна у будь!який сезон та за будь!яких умов  влаштувати  в квартирі,  на пляжі (також пограти  у сніжки зі  штучного снігу!) в саду , на дискотеці – де завгодно.

Для цього треба поверхню покрити плитами зі спеціального штучного льоду , на який додатково наноситься спеціальне покриття  – для слизькості.   До  речі, на подібних ковзанках тренуються навіть олімпійські чемпіони.

«Відповідальних за погоду  в кадрі» запрошують не лише тоді, коли йдеться саме про атмосферні опади за сценарієм. Робота ця дуже тонка та ефемерна – адже інколи потрібно зберегти стан, при якому відбувається зйомка.

 

«МОКРІ СПРАВИ»

Дощ.  Професійний дощ  «виготовляється» наступним чином.  Для того,  аби вода перетворилася на видимі краплі дощу, треба підняти  її на необхідну  висоту. Як правило, для цього використовуються автовишки. Вода під тиском подається на висоту до 30 метрів. Потім розбризкується над потрібною  ділянкою.  Але не все так просто – щоразу знімальний майданчик диктує свої вимоги до дощу.  Наприклад,  найскладніший для відтворення – ефект дощу, що починається.  Дощ може  бути зливою, мжичкою,  локальним, йти стіною, поривами, легким або різким, косим – природа має безліч нюансів.  А режисер – нескінченну кількість вимог. Все це різноманіття нюансів залежить від майстерності постановника «мокрих» спецефектів. У дощу,  як і  в акторів, в кадрі має  бути яскравий  характер,  який відповідає художньому завданню.

– Кілька років тому знімали масштабний ролик для одного автовиробника. Для цього в Києві перекрили міст ім. Патона повністю: треба було зняти план на світанку. Тільки ми в нашій країні можемо собі таке дозволити – увімкнути по команді освітлювача ліхтарі на всьому мосту. Ми вкривали туманом «Пасаж» та готували зйомку руху «рекламної» автівки по Хрещатику. Для цього роліка довелося залити весь Хрещатик штучним дощем. Працювала величезна кількість  техніки – пожежні машини, поливальні.  Це все послідовно та синхронно  вмикалося, коли до них під’їжджало  авто, яке знімали у рекламі.

«Залюднений острів» за братами Стругацькими – про цей проект багато говорять щодо відповідності  літературному твору. Утім, насправді оригінальний текст візуалізувати точно практично неможливо. Стругацькі контролювали процес зйомок та знали, що саме і як буде зніматися. Аналогів цьому фільму на території СНД немає. Всі спецефекти знімалися з абсолютною фізичною правдою та достовірністю. Тобто все, що глядач бачить у кадрі – все було зроблено в реальності на знімальному майданчику. Якщо за сценарієм падає колона – то насправді падала бетонна колона вагою в кілька тонн. І впасти вона могла лише один раз, отже подібні речі знімаються з одного дублю. Тому кожний подібний кадр розробляється та проробляється до найдрібніших  деталей. Над ними працювала професійна команда України, Росії, Канади.

У «Залюдненому острові» ми робили «лабораторію води» – розробляли ефект, коли вода текла саме так, як було потрібно режисеру. Вона повторювала форму декорацій – рухалась вдовж поверхні, не торкаючись декорацію, але повторюючи її геометрію.  Була стіна з води, яка повторювала геометрію простору. «Лабораторія» була заповнена водою: це був басейн, всередині якого було побудовано помости, а всередині знаходився акваріум, вага води в якому була більше тонни. Всередині акваріуму, під водою, сидів головний герой Максим і розмовляв – насправді під водою, ніякої графіки не було. Вибухи також  були реальними.  Тому все виглядає так достовірно  – бо це були справжні, фізичні виконання того чи іншого ефекту. Наприклад, коли у кадрі піднімались двері з води – це фізична стіна з води в розмір дверей, яка піднімається та опускається.

Туман.  Для наповнення  простору  туманом  використовується спеціальний флюїд – речовина досить складного хімічного  складу, яка буває кількох видів. За допомогою спеціальних димо-машин та вітродуїв   туманом  наповнюється  необхідний   простір –  як  у приміщенні, так і на відкритому повітрі. Утім, «на пленері» з туманом працювати найважче, оскільки якість та властивості туману дуже залежать від реального стану погоди. За умови низького атмосферного тиску він буде стелитися, а вітер може створити серйозні проблеми в роботі з туманом, додаючи складності для керування ним.

КОМП’ЮТЕР – НЕ ВСЕМОГУТНІЙ

Жодна найдосконаліша комп’ютерна технологія неможлива на пустому місці – для неї необхідна відзнята інформація, тільки тоді її можна розмножити. Але там, де герої взаємодіють із середовищем, там все робиться та знімається насправді. Те, що в кадрі знаходиться у фокусі, має фактуру, взаємодіє з людьми – це неможливо натурально «підробити» на комп’ютері. Якщо по засніженій дорозі їде автівка, біжить людина, з під коліс, ніг або копит коня вилітає сніг, по землі стелиться туман, або у повітрі висить димка – це не намалюєш у комп’ютері. Або глядач  врешті не повірить тому,  що відбувається  у кадрі. Отже, наскільки б не удосконалювалися технології, в кіно є моменти, коли треба бути максимально документальним та справжнім.  Це справді важливо. Все одно комп’ютерний ефект оком і серцем сприймається, як комп’ютерний  ефект. Вогонь, намальований на комп’ютері, вогонь, що палає насправді, чи сніг, який летить, нехай навіть і штучний, все одно буде досконалішим, ніж створений на комп’ютері.

ОЛЬГА:

– Здається, що деякі речі заперечують фізичні закони.  Але, звісно, нічого «позамежового» ми робити не можемо. Щоб зробити той чи інший ефект , ми використовуємо тільки фізичні властивості матерії. Але правильне використання законів фізики у кадрі може виглядати абсолютно фантастично. До того ж я маю внутрішнє правило – ніколи не казати режисеру «ні, цього я не зможу», навіть, якщо він вимагає неможливого. Адже в кіно нічого неможливого бути не повинно! І навіть коли не знаю рішення поставленого завдання, фантазую, винаходжу та намагаюсь втілити задум.

Оксана ШЕВЧЕНКО

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *