ІНФОРМАЦІЙНУ КУЛЬТУРУ – КОЖНОМУ ВЧИТЕЛЕВІ - fotoСьогодні комп’ютерні класи є в усіх школах. Швидкісний інтернет для навчання можна використовувати майже скрізь. Але вчителі, окрім «інформатиків» і «математиків», у цих класах уроки не проводять. Чому? Бо ще на стадії підготовки майбутнього вчителя потрібно закласти основи інформаційної культури, причому незалежно від спеціальності.
– Сьогодні інформаційні навички і вміння – це фактично те саме, що володіння іноземною мовою, незнання якої обмежує людину в пошуку інформації і обміні нею, – каже Анатолій Кудін.
Інформатик? Ні, «адмін»
Шановні вчителі, подивіться, який обсяг роботи виконують у школі ваші колеги-інформатики. Фактично вони перетворюються на фахівців, які, крім викладацької роботи, виконують обов’язки системного адміністратора, інженера. Ось, скажімо, потрібно налаштувати інтерактивну дошку. До кого звертатимуться? Правильно, до вчителя інформатики.
– Підготовку цих фахівців потрібно докорінно змінити, – вважає Анатолій Кудін. – Змінюється техніка, оновлюються комп’ютери. Управління локальними мережами, створення інформаційних систем у школі, віртуального класу чи кафедри потребує таких знань, яких у блоці педагогічних дисциплін немає. Вважаю, «інформатикові» потрібно давати базову інженерну освіту в галузі комп’ютерних наук. А потім за спеціальністю або в магістратурі готувати його до викладацької діяльності. Часу для цього достатньо, але база буде зовсім іншою. Тобто вже на інженерній базі розвиватимемо педагогічні здібності.
А що для вчителя-предметника?
З інформатиками все більш-менш зрозуміло – їм уміння і навички в галузі комп’ютерних технологій мають бути притаманні апріорі. А що дасть ця інформаційна культура вчителю-предметнику? Насамперед, він умітиме самостійно створювати цифрові освітні ресурси (електронні книжки, уроки, презентації, відео– й аудіолекції тощо).
– Маємо підготувати такого педагога, який може проводити урок в комп’ютерному класі і створити віртуальний лабораторний практикум з біології, – каже Анатолій Кудін. – Або мовника, який з комп’ютерного класу зробить лінгафонний кабінет для вивчення іноземної мови.
У НПУ імені М. П. Драгоманова вже кілька років практикують такий підхід: змістовне наповнення дисципліни «ІКТ в освіті», що її викладають на всіх спеціальностях педагогічного університету, відповідає спеціальності майбутнього вчителя більш як на 50 відсотків.
І фізики, і правники, і філологи…
Так, майбутні тренери і вчителі фізвиховання Інституту фізичного виховання і спорту протягом двох семестрів вивчають дисципліну, яка називається «Спортивно-педагогічна інформатика». Кожен студент повинен впродовж семестру виготовити мультимедійний навчально-методичний засіб, що розкриває зміст і методику навчання одного технічного прийому чи елемента спорту. Причому весь процес виготовлення (від постановки зйомок з акторами в спортзалі – до розміщення конкретного продукту на сайті) студент робить самостійно під керівництвом двох викладачів – з комп’ютерних технологій і фахової дисципліни. І найголовніше – роботи студентів викладають у віртуальний банк мультимедійних засобів навчання.
Майбутні викладачі правових дисциплін, які вивчають «Правову інформатику», навчаються виготовляти електрон­ний продукт «Робоче місце адвоката», «нотаріуса». А вчителі фізики і математики в рамках лабораторного практикуму з дисципліни «Цифрові освітні ресурси» виготовляють інтерактивні навчальні розв’язники стандартних задач для організації самостійної роботи учнів.
Вивчення оболонки Moodle – обов’язкове для всіх
Ще одне віяння часу – оболонка Moodle. Цей програмний продукт дає змогу вирішувати завдання, які стоять перед кожною спеціальністю. Так, філологи вивчають можливість створення у Moodle аудіо– і письмових диктантів з автоматизованою перевіркою відповіді учня. Майбутні музиканти – пропедевтичне тестування з сольфеджіо чи знань з теорії музики. Вчителі географії – як організовувати роботу інтернет-магазину віртуальної туристичної фірми і т.ін. До речі, в нашому закладі вивчення цієї оболонки обов’язкове для всіх спеціальностей.
Крім того, студенти Інституту української філології та Інституту іноземної філології працюють над створенням аудіо­візуального контенту уроку в мережевому класі: розробляють і проводять сценарії інтерактивних аудиторних ­аудіо-візуальних уроків з використанням програм управління комп’ютерним класом (наприклад, HiClass). Фактично це робота в лінгафонному кабінеті нового покоління.
Не такий
страшний чорт…
Електронні засоби навчання доведеться створювати вчителеві, – вважають в університеті. На перший погляд, ця фраза лунає як вирок. Але, виявляється, не такий страшний чорт, як його малюють. Програмні продукти сьогодні вже досягли такого рівня, що за кілька занять можна набути навичок створення, наприклад, презентацій. До речі, в університеті перей­няли роботу китайських колег: у Піднебесній також навчають учителів робити засоби навчання власноруч.
– Ми створюємо лабораторні практикуми для всіх інститутів і факультетів, – розповідає Анатолій Кудін. – Вважаємо, що знання ІКТ – це не прерогатива Інституту інформатики. Крім того, проводимо майстер-класи в областях.
Так, учителям української мови й літератури розповідають, як створити мультимедійний інтерактивний урок: ознайомлюють з інструментом анімації, практикою створення презентацій у Power Point і т.д.
– Учителеві-мовнику, мабуть, і не потрібно знати увесь спектр можливостей Power Point, його додатки – каже Анатолій Петрович. – Ми його навчаємо того, що йому потрібно для вирішення власних навчальних завдань: провести пропедевтичне заняття, вставити великий текст за допомогою «прокручування», керувати появою об’єктів на екрані «анімацією», провести фронтальне опитування в класі з on-line оцінюванням тощо. Тобто біолога потрібно навчати одного, а вчителя-мовника – зовсім іншого з можливостей одного і того самого програмного продукту. Також розповідаємо, де брати контент для виготовлення українськомовних уроків. Бо такого контенту в інтернеті дуже мало!
Конспекти у Facebook –
учорашній день
А хто ж готуватиме таких інформаційно-компетентних учителів в педагогічних університетах? Адже, будемо відверті, деякі викладачі і лаборанти вищої школи недалеко пішли від своїх колег, які працюють у системі загальної середньої освіти.
– Колись я в соцмережі побачив фото студентських конспектів моїх лекцій, – розповідає Анатолій Кудін. – Вони були поганої якості. Мені стало соромно, і ми почали вводити в університеті технологію виготовлення електронних підручників. Сьогодні електронна бібліотека університету налічує близько 5 000 електронних книг, які мають різні системи захисту і формати. Так розпочався загальноуніверситетський проект, який ми назвали «Електронна педагогіка». Його суть – у комплексній інформатизації організації навчального процесу, починаючи з документообігу, управління електрон­ними деканатами і закінчуючи організацією дистанційного інтернет-навчання. Важливою є підготовка «виготовлювачів» контенту з лаборантів кафедр гуманітарного циклу, яких в університеті 95 зі 105. Коли проект починався, 95 відсотків лаборантів добре володіли Word, а то й носили папери з першого на третій поверх.
Спочатку всіх навчили створювати електронні книжки в найпростішому форматі. Але це був лише перший етап. Потім організували курси зі створення книжок у форматі html, а потім уже давали елементи програмування, комп’ютерного дизайну і т.д.
– Технології ніколи не стоять на місці, – каже Анатолій Петрович. – І тільки постійно діюча система курсової підготовки навчально-допоміжного персоналу всіх, без винятку, кафедр університету допоможе надолужити відставання.
Насамкінець проректор розповідає про випадок з «далекого» 2004 року, коли до України приїхала шведська делегація з університету Умео. Так ось, один експерт, до речі, розробник системи адміністрування Болонської конвенції, весь час «сірничком-стилосом» щось натискав у своєму гаджеті. Виявляється, він, перебуваючи в Україні, вже тоді спілкувався зі студентами завдяки мобільним системам навчання, які тільки сьогодні прийшли в Україну. А хто в нас тоді бачив «тачфон»? Це свідчить про те, що в плані використання технологій ми справді відстали. Тож доведеться доганяти.
Прогноз з Давосу від батька інтернету
А час підкидає все нові й нові виклики. Так, на останньому Давоському форумі «батько» всесвітньої павутини Тім Бернерс-Лі спрогнозував, що через п’ять років уся вища освіта перейде «у хмари». Це означає, що на перше місце вийдуть мобільні засоби навчання.
– Це відчувається у виробництві комп’ютерних ігор, – розповідає Анатолій Кудін. – Це, як відомо, величезний ринок. Так ось, тепер більше коштів витрачається саме на розробку ігор для мобільних пристроїв, а не для стаціонарних комп’ютерів і навіть ноутбуків і нетбуків. А п’ять років тому програм для мобільних «гаджетів» розробляли лише третину від загальної кількості.

Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України»
Фото Максима КОРОДЕНКА

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *