За часiв СРСР нам намагалися вкласти в голови переконання, що радянське – найкраще в свiтi. Звичайно, щодо одягу або їжі ці настанови якось не дуже спрацьовували. Натомість радянська СИСТЕМА ОСВІТИ (подобається це зараз комусь чи нi) насправді була однією з найсильніших.

Всi попереднi науковi розробки, що стосувалися навчання  дiтей дошкiльного вiку, попереджали: 6-рiчнi дiти потребують особливого режиму, близького до дитсадкового, i особливих програм. Натомiсть, на дiтей просто навiсили важелезнi портфелi i запхали їх за парти.

Освiта незалежної України  – спадкоємиця радянської. Однак час iде, i навiть найкращi речi потребують змiн. Не є виключенням i освiта.  Тому давайте  ще раз згадаємо, що було зроблено в цiй галузi,  що буде змiнено i врештi-решт спробуємо  передбачити, чим серце  заспокоїться?

ДОЛЕНОСНЕ ЧИСЛО «12»

Так склалося, що найсуперечливiші реформи в українськiй  освiтi пов’язанi саме з числом «12». Першим суттєвим нововведенням  стало впровадження  в українських школах 12?бальної системи оцiнювання.  Мета полягала в тому, щоб, по?перше, мати змогу точнiше визначати не лише рiвень  знань, а й рiвень творчих здiбностей учнiв. По?друге, була зроблена спроба уникнути  нарештi негативних оцiнок,  тобто, низькi бали мали вказували  лише на рiвень знань учнiв, а не застосовувались як система покарань.

Побоювання, що ця шкала стане штучною  для нашої школи, не справдилися – i вчителi, й самi учнi пристосувалися до неї досить швидко. Але чи стала вона справдi точним iнструментом для оцiнювання рiвня знань? Адже деякi вчителi сьогоднi вважають, що нова шкала – це, по сутi, просто трохи пiдправлена 5?бальна, тобто бали, наприклад,  7, 8, 9 вiдповiдають радянськiй четвiрцi (з мiнусом, «звичайнiй»  та з плюсом), а бали нижче  4 можуть вважатися старою доброю «двiйкою».  З однiєю  лише вiдмiннiстю:  зараз «двiєчникiв»  нiхто не залишає на другий рiк, що, в принципi, є непоганим нововведенням.

Навколо iншої «дванадцятки»  i зараз тривають гарячi дискусiї. Я маю  на увазi 12?рiчний термiн навчання. Вiн був уведений 1 вересня 2002 року, хоча закон про нього був прийнятий  ще в 1999?му. Закон передбачав, що навчання дiтей буде розпочинатися з 6?рiчного вiку, а в старших класах (10?12) школярi  мали отримувати профiльну освiту. Але ця реформа закiнчилась  великим пшиком. І це не дивно, тому що iз самого початку пiд нього були закладенi двi великi «мiни». Перша – це те, що бiльшiсть 6-рiчних дiтей фактично не готова до школи. І справа тут навiть не в iнтелектуальному вiдставаннi.  Просто дитинi такого вiку дуже важко фiзично витримати шкiльнi навантаження, окрiм того, вона ще не має достатнiх соцiальних навичок  для «дорослої» школи.

Всi попереднi науковi розробки, що стосувалися навчання дiтей дошкiльного вiку, попереджали: 6-рiчнi дiти потребують особливого режиму, близького до дитсадкового, i особливих програм. Натомiсть, на дiтей просто навiсили важелезнi портфелi i запхали їх за парти.

Щодо «профiльного  навчання» – теж нiчого зроблено не було. Навпаки, за останнi роки система профтехосвiти перебуває в занепадi, а «профiльнi  класи» з’явилися лише у великих мiстах, у маленьких мiстечках та селах про жодне «профiльне» навчання навiть мови не було.

Тому не дивно, що в липнi цього року закон про 12?рiчний термiн навчання був скасований.  Школа має повернутися до 11?рiчного термiну. Але фактично навчання все таки повинно тривати 12 рокiв – за рахунок так званих «нульових» класiв в дитсадках. Ідея такої реформи дуже непогана i вiдповiдає європейськiй моделi. Для того,  щоб система  запрацювала,  державi треба  буде придiлити особливу  увагу дошкiльнiй освiтi, яка перебуває в занедбаному станi. Потрiбнi не лише спецiальнi програми,  а й цiла армiя викладачiв, що добре знаються на особливостях психiчних та пiзнавальних процесiв дiтей дошкiльного вiку. Тому нині передбачається, що спочатку альтернативою «нульовцi» в дитсадках стануть усiлякi курси раннього розвитку дитини та стара добра домашня освiта.

«ПУСТІТЬ  СТУДЕНТА ДО ЄВРОПИ!»

Перейдемо вiд школярiв до студентiв: найвизначнішим нововведенням у системi вищої освiти стало приєднання України до Болонського процесу. В 1999 роцi в Болонії  мiнiстри  освiти 29 європейських  держав прийняли  декларацiю  «Зона  Європейської вищої освiти». Тобто  вузiвськi програми,  система  викладання  в рiзних країнах повинні  бути унiфiкованими  таким чином, щоб студенти мали змогу вiльно мiгрувати  Європою, вибираючи  найбiльш цiкавi для себе програми  i викладачiв,  а потiм отримували б дипломи, що дiйсні у всiх країнах – членах Болонської системи. Україна приєдналася до Болонського процесу в 2005 роцi, задекларувавши цим актом своє прагнення до входження в ЄС i… правду кажучи, поки що для пересiчного  студента цi гучнi заяви заявами i залишаються.

Що насправдi  може дати Болонська система Українi  та чому всi цi нововведення поки що не дуже спрацьовують?  Україна  вже перейшла  до європейської  моделi дворiвневої вищої освiти (бакалавр-магiстр). А от щодо вiльного пересування Європою, чи може про це йти мова, доки Україна не стала повноправним  членом ЄС? І давайте будемо вiдвертими  – одного вступу до ЄС  замало, необхiдно  належним чином реформувати… програми вивчення iноземних мов ще в школi. Адже для того, щоб навчатися  за  кордоном,  людина  має  вiльно володiти  мовою  навчання.  Натомiсть минулорічні  тести з англiйської  мови показали, що багато випускникiв  (якi, зауважте, добровiльно  обрали цей предмет!)  не змогли зрозумiти кiлька маленьких статей, взятих iз англiйських газет! Про яке навчання за кордоном можна говорити?

ТЕСТ НА ВМIННЯ  ВЧИТИСЯ І… ВЧИТИ

Якщо мова зайшла про тести, то варто сказати, що це поки що єдина реформа, якою ми справдi можемо пишатися. Історiя  почалася ще в 2002 роцi, коли був проведений експеримент серед першокурсникiв  деяких вишiв для того, щоб вiдпрацювати методики тестування. Наступного року до експерименту долучилися бiльше 3 тисяч випускникiв  iз 670 шкiл, а 4 вишi почали зараховувати результати тестiв з математики  та iсторiї як вступнi iспити. Експеримент поширювався  i продовжувався до 2007 року, а з 2008?го тестування стає обов’язковою  умовою для вступу у вищий навчальний заклад. Розширювався та коригувався  список  предметiв, що були включенi до програми тестування. Цього року тести проводилися з української  мови та літератури, iсторiї, математики,  фiзики, хiмiї, бiологiї та  iноземної   мови (англiйська, нiмецька, французька та iспанська).  Наступного року цей перелiк, скорiше за все, не змiниться.  А от випускникiв  2011 року може чекати дещо цiкаве.

Головний аргумент противників  тестування є таким:  мовляв, для успiшного  проходження  ВНО треба лише мати добру пам’ять, а як перевiрити творчi здiбностi  та вмiння мислити? Але в 2011 роцi Український центр оцiнювання  якостi освiти (УЦОЯО)  планує ввести тест на  загальну   учбову компетентнiсть (дещо на кшталт вiдомих тестiв на визначення рiвня  iнтелекту). Правда, тестувати  будуть  поки що першокурсників деяких  ВНЗ (звичайно, за згодою ректорів).

Система тестування  поки що не є досконалою i потребує додаткової «обкатки». Але попри всi питання вона допомогла вирiшити дуже важливу  проблему:  зламати (на жаль, не повнiстю!) корупцiйнi схеми  при вступi до вищих  навчальних   закладiв.   Та головна мета  ЗНО полягає   не в тому,  щоб зробити прозорим  вступ до вишу, а в отриманнi даних про загальну  якiсть освiти в Українi. Вiдштовхуючись вiд них, необхiдно  розробляти новi програми  та вдосконалювати  вже iснуючi.

На перший погляд, в українськiй освiтнiй системi вiдбулися  разючi змiни. Але  насправдi вони –  лише  перший маленький крок до справдi якiсної, конкурентоздатної освiти. Як i в який бік будуть спрямованi подальші кроки, поживемо – побачимо.

Людмила  ЗАГЛАДА

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *