Цього літа світ відзначає 120 років з часу відкриття розвиненої хліборобської культури на південному сході Європи, знаної як Трипілля-Кукутені. Заслуги першовідкривача приписують українському археологу Вікентію Хвойці, який першим запровадив її до наукового обігу і ніби-то першим знайшов свідчення про неї у 1893 році. Однак, в тій історії не все так просто, говорить один із сучасних дослідник трипільської культури Михайло Відейко. Дослідник говорить, що дата відкриття культури умовна, відкриття було випадковим: “Розрізали гору, і досі частина цього розрізу є. І на самому вершечку знайшли ями з якоюсь незрозумілою керамікою. Щоправда, не та кераміка була головною сенсацією. А знайшли мамонтів. І весь Київ бігав туди дивитися на це. Поважні люди приїжджали – сам Антонович і весь тодішній науковий бомонд..за документами виявилось, що таки 1894-го знайшли, бо тоді в Хвойки з’явились перші записи про якусь кераміку. Це вже рукопис, який ми в архіві маємо.” – повідомляє Відейко. Михайло Відейко також повідомив що “у Київській губернії перші знахідки були ще за губернатора Фундуклея. Тоді їх просто збирали як старожитності, бо археологія як серйозна наука лише від 1850-х років почалася. І от галицькі знахідки, десь 70-х років, – уже розуміли, що було знайдено, – це теперішня Івано-Франківська, Тернопільська області. Були дослідники і з Кракова, і зі Львова. Часом у Борщівському музеї жартують, – якби місцеві археологи були повороткішими і зрозуміли б значення своїх відкриттів, то називалася б це культура більчанською чи вертебською, а не трипільською. Тривалий час вона називалася культурою галицької мальованої кераміки. Коли цим почав займатися Олег Кандиба, то назвав її “українська культура мальованої кераміки”. Але це вже 20-ті й 30-ті роки 20 століття”. За матеріалами Gazeta.ua

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу